4.8. Прямі договірні зв'язки торгових підприємств з виробниками товарів та їх ефективність

Необхідність прискорення адаптації роздрібної торгівлі до умов ринко­вої економіки вимагає організації чіткого функціонування господарських зв'язків торгових підприємств з постачальниками товарів. У цьому відношенні

особливу актуальність набувають прямі договірні зв'язки торгових підпри­ємств із виробниками товарів.

Під прямими договірними зв'язками розуміють безпосередні договірні взаємовідносини між виробниками і покупцями товарів без участі інших ко­мерційних посередників.

При цьому сучасне законодавство визначає, що виробник - підприємст­во, організація, установа або громадянин-підприємець, що виробляє товари для реалізації, а покупець - торгове підприємство, організація, установа або громадянин-підприємець, що реалізовує товари оптом або в роздріб.

Становлення ринкових відносин привело до істотного зростання над­ходження товарів у роздрібні торгові підприємства безпосередньо від вироб­ничих підприємств за рахунок скорочення постачання від оптових підпри­ємств та інших комерційних посередників. Ця обставина пов'язана з тим, що роздрібна торгівля при встановленні прямих договірних зв'язків з виробни­ками товарів отримує більш високі прибутки, ніж при постачанні товарів через оптову ланку, за рахунок закупівлі товарів за більш низькими цінами внаслідок скорочення числа посередників, що беруть участь в торговому обо­роті, а отже, і зменшення величини торгових надбавок, що встановлюються кожним посередником.

Організація прямих договірних зв'язків роздрібних торгових підприємств з виробничими підприємствами по постачанню товарів простого асортименту (хлібобулочних виробів, пива, безалкогольних напоїв, борошна, крупи, лі­керо-горілчаних виробів, молочних продуктів, овочів, фруктів та ін.) являє собою найбільш раціональну та економічно доцільну форму організації гос- . подарських зв'язків. Організація ж таких зв'язків по "^стачан"¹" тпвярід складного асортименту (тканин, швейних товарів, трикотажу, панчішно- шкарпеткових виробів, взуття, галантереї, культтоварів та ін.) надзвичайно -- ускладнена внаслідок дії багатьох організаційно-економічних, торгових,, транспортних та інших чинників (необхідність підсортування виробів на оп­тових складах, постачання товарів великими партіями, звуження асортимен­ту, величина роздрібного товарообороту, віддаленість постачальників від роздрібної мережі і т.д.). Тому роль оптових ланок в постачанні товарами складного асортименту роздрібних торгових підприємств залишається і в ринковій економіці досить великою.

По товарах складного асортименту важливим завданням оптових під­приємств є встановлення прямих договірних зв'язків з підприємствами-ви- робниками, оскільки на відміну від роздрібних підприємств оптові підприєм­ства, що мають більш значні обсяги товарообороту, ніж роздрібні, і що мають в своєму розпорядженні необхідні складські площі, можуть отримувати то­вари від постачальників-виробників в розмірах транзитного відвантаження

з необхідною частотою д ля комплектування широкого торгового асортименту і регулярного постачання товарами роздрібної торгової мережі.

Щоб встановити з необхідною кількістю виробників тієї чи іншої продук­ції для комплектування торгового асортименту прямі договірні зв язки, оп- товГпідприємства (бази) повинні мати мінімальний оптово-складський то­варооборот, що дозволяє отримувати продукцію в розмірах транзитних норм відвантаження з необхідною частотою для підсортування товарів і накопи­чення оптимальних товарних запасів. Цей товарооборот розраховується за формулою:

де Т_іп - мінімальний оптово-складський товарооборот за певний період (рік); Hj - норма транзитного відвантаження від кожного постачальника; 3, - необ­хідна частота завезення від кожного постачальника (в разах за певний пері­од).

Як видно з наведеної формули, основними чинниками, що визначають необхідний розмір товарообороту, є розмір мінімальних транзитних норм постачання (грошова вартість), необхідна частота відвантаження товарів кожним виробником (вантажовідправником), встановлена з урахуванням комплектування торгового асортименту, кількість промислових підприємств (виробників), що відвантажують цей товар. Оптимальна кількість промис­лових підприємств (виробників), що постачають товари за прямими догово­рами, визначається виходячи з необхідності комплектування повного торго­вого асортименту виробів, що виробляються на цих підприємствах, а також рівня спеціалізації підприємств на випуску тих чи інших товарів.