15. Умови успішного запам’ятовування.

1. Постановка мети, завдань, запам’ятовувань; 2. постанова на який час запамятати; 3. активність та самостійність у процесі запамятовування; 4. інтерес, емоційне ставлення до того, що запамятовується.

5. вибірковий характер при запамятовуванні. 6. осмислення, усвідомлення у процесі запамятовування.

7. застосування логічних прийомів запам’ятовування (розуміння тексту, поділ на частини, складання плану, читання та відтворення тексту). 8. застосування трьох способів як: 1. часткове (за частинами); 2. цілісне (все й одразу); 3. комбіноване (все і за частинами); 9. Врахування гальмівного впливу подібних інформації при запамятовуванні.

16. Закономірності запам’ятовування. За (Ебінгаузом).

1. Прості події, що викликають враження запам’ятовується міцно і надовго. 2. Складні менше цікаві не запам’ятовуються. 3. При зосередженій увазі достатньо одноразового переживання для подальшого точного відтворення. 4. «Ефект краю» - найкраще запам’ятовується початок і кінець. 5. Розподілене повторення в часі (перерві декілька годин, більш ефективне, ніж концентроване, суцільне, тобто без перерви). 6. Нове повторення сприяє кращому запам’ятовуванню того, що було вивчене. 7. Посилена увага комплексує число повторень для запам’ятовування. 8. Дивні рідні незвичайні враження запам’ятовуються краще ніж звичайні часто пережиті.

9. Забування залежить від часу: інтенсивне відразу після залучання, а потім уповільнюється. 10. Сприятливі умови для відтворення створюється тоді, коли вивчений матеріал деякий час відлежиться. 11. переходити від заучування одного матеріалу до іншого слід робити не велику паузу (15 – 20хв). 12. Слід так організовувати свої заняття, щоб у безпосередньому сусідстві була робота над якомога схожими предметами. 13. Особливо відповідальний важливий матеріал корисно повторити безпосередньому перед сном (15 – 20хв), бо сон найсприятливіший для закріплення результатів запам’ятовування. 14. Слід дозувати матеріал який дають запам’ятати.

17. Забування, його види, боротьба із забуванням.

Забування – це зникнення, випадання з пам’яті, «стирання».

Види: - повне – закріплення матеріалу не відтворюється, не в пізнається. – часткове – тривале тимчасове недовготривале. Боротьба із забуванням (шляхи). 1. Повторення (розділене в часі або суцільне). 2. Примінення знань на практиці.

18. Групи видів пам’яті. Їх характеристика.

Види пам’яті: 1. За змістом (об’єктом): - рухова пам'ять – запам’ятовування, збереження, відтворення рухів та їх систем. – емоційна – пам'ять на почуття. – образна – відтворення образів раніше сприйманих предметів та явищ. – словесно – логічна – пам'ять на думки, втілені у форму мові. 2. За метою і способом: мимовільна – без мети. Довільна – з метою. 3. За тривалістю: довготривала , короткочасна. – оперативна – інформація необхідна тільки для виконання певної дії.

19. Поняття про мислення. Фізіологічні основи.

Мислення – це вищий пізнавальний процес, властивий тільки людини. Мислення – це процес опосередкованого і узагальненого відображення предметів та явищ. В їх істотних зв’язках та відношеннях. Опосередковане – це не пряме через інший предмет. До опосередкованого мислення вдаються у в трьох випадках: Коли безпосередні пізнання неможливе через недосконалість наших аналізаторів. (не має аналізаторів які б сприймали ультразвуки. Рентгенівське випромінювання). Коли безпосереднє пізнання було можливе. Але в сучасних умовах виключене (історичне минуле, палеонтологічні явища). Коли безпосереднє пізнання можливе але не раціональне, не доцільне. Висоту дерева можна визначити опосередковано. Якщо в сонячний день палицю вставити в землю і замітити коли тінь від палиці буде = її висоті дерева. Найважливіша ознака мислення – істотна ознака, мислення має узагальнюючий характер. В основі процесу мислення лежать два тимчасові нервові зв’язки двох видів (ТНЗ): Першосигнальні; Другосигнальні. Першосигнальні (ТНЗ) пов’язані з нашими відчуттями, сприйняттями та уявленнями про навколишній світ. ТНЗ другосигнальні – утворюються за допомогою слів називаються другосигнальними. Мислення людини нерозривно пов’язане з мовленням. Мислення відбувається у мовній формі: Думка не може ні виникнути ні існувати поза мовою.