- •1.Увага. Значення уваги. Фізіологічні основи.
- •2.Види уваги, їх характеристика.
- •3.Основні властивості уваги. Неуважність, її види.
- •4.Виховання уваги у дітей.
- •5. Загальне поняття про відчуття. Аналізатори і органи відчуття.
- •6.Види відчуттів. Їх характеристика.
- •7.Основні властивості і закономірності відчуттів.
- •8.Сприйняття. Фізіологічні основи. Види.
- •9. Загальні особливості сприйняття. Помилкове сприйняття.
- •10. Пам'ять, значення. Фізіологічні основи пам’яті.
- •11. Поняття про асоціації. Видиасоціації, їх характеристика.
- •13.Запамятовування, його види, характеристика.
- •14.Впізнання та відтворення, характеристика.
- •15. Умови успішного запам’ятовування.
- •16. Закономірності запам’ятовування. За (Ебінгаузом).
- •17. Забування, його види, боротьба із забуванням.
- •18. Групи видів пам’яті. Їх характеристика.
- •19. Поняття про мислення. Фізіологічні основи.
- •20. Види мислення, їх характеристика.
- •21. Поняття про мовлення. Фізіологічні основи. Види мовлення.
- •22. Основні форми мислення, їх характеристика.
- •23.Характеристика операцій мислення.
- •24. Характеристика індивідуальних особливостей мислення.
- •25. Уявлення уяви. Поняття про уяву. Фізіологічні основи.
- •26. Характеристика видів уяви. Мрія – особливий вид уяви.
- •27. Загальне поняття про емоції та почуття. Фізіологічні основи.
- •28. Особливості емоцій та почуттів.
- •29. Інтенсивність емоцій та почуттів.
- •30. Види почуттів, їх характеристика.
- •31. Поняття про волю. Фізіологічні основи вольових дій.
- •32. Аналіз вольової дії.
- •33. Характеристика вольових якостей особистості.
- •34. Поняття про темперамент. Фізіологічні основи.
- •35. Види (типи) темпераментів, їх психологічна характеристика.
- •36. Врахування темпераментів дітей у навчально – виховній роботі.
- •37. Поняття про характер. Фізіологічні основи.
- •38. Типове та індивідуальне в характері.
- •39. Риси характеру людини, їх характеристика.
- •40. Поняття про здібності. Здібності і діяльність.
- •41. Природні передумови розвитку здібностей.
- •42. Види і рівні здібностей.
- •43. Умови розвитку здібностей у дітей.
- •44. Загальна характеристика молодшого школяра.
- •45. Формування особистості молодшого школяра.
- •46. Загальна характеристика підлітка.
- •47. Формування особистості підлітка.
- •48. Педагогічні здібності, їх структура.
- •49. Поняття про психологію навчання, структура навчальної діяльності, мотиви навчання. Засвоєння знань, формування вмінь і навичок.
- •50. Загальне поняття про психологію виховання. Психологічне обґрунтування форм і методів виховного впливу.
4.Виховання уваги у дітей.
Успішне виховання уваги залежить від таких основних умов: 1. Дитина завжди при виконанні будь - якої роботи, діяльності повинна бути уважною.2. привчати працювати за будь – яких умов, не відвертати уваги на сторонні подразники, тренувати увагу. 3. Вчити бути уважним як на уроці, так і в позаурочній діяльності. 4. Виховувати звичку бути уважним, щоб уважність стала звичною формою поведінки; 5. знати індивідуальні особливості уваги кожного учня. Для цього потрібно: - створювати умови для активної самостійної і творчої роботи учнів; - виховувати вміння змусити себе бути уважним, вчити долати труднощі; - виховувати почуття відповідальності; - знати особливості своєї уваги; виховувати увагу через спостережливість; організувати колектив класу так, щоб у весь клас працював уважно. 6. учитель сам повинен бути уважним.
5. Загальне поняття про відчуття. Аналізатори і органи відчуття.
Відчуття – це найпростішій психічний процес, первинна форма орієнтування живого організму в навколишньому середовищі. З відчуттів починається пізнавальна діяльність людини. За допомогою відчуттів ми відображаємо, пізнаємо лиши їх окремім властивостей предметів. Відчуття - це відображення в корі півкуль головного мозку людини окремих властивостей предметів та явищ об’єктивної дійсності в наслідок їх безпосереднього впливу на органи чуття Аналізатор – це складний нервовий механізм,що здійснює тонкий аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища ,виділяючи з нього окремі стимули що відображають людину . Органи відчуттів – це єдині канали по яких зовнішній світ проникає в людську свідомість. Аналізатори – системи, де відбувається тонке розрізнення подразників. Пізнання навколишнього світу відбувається за вдяки діяльності аналізаторів та їхній взаємодії наслідок виникнення зв’язків між різними ділянками кори. Якщо збудження певної ділянки зони викликає в нашій свідомості відчуття, то при об’єднанні збуджень, які виникають у різних ділянках кори, утворюється вже сприйняття, що відображають сукупність властивостей предмета або явища як єдиного цілого.
6.Види відчуттів. Їх характеристика.
Групи видів відчуттів: Зовнішні ( екстероцептивні) – відображають власті предметів зовнішнього світу (рецептор знаходяться на поверхні тіла): 1. диснантні (зорові, слухові, нюхові – реагують на відстань). 2. Контактні (смакові, шкірні, дотикові, термічні – холод, тепло).
Внутрішні ( інтероцептивні) – відображають стан внутрішніх органів і систем (рецептори знаходяться у внутрішніх органах): 1.органічні (голод, спрага, нудота, ситність, втома – зміни у діяльності серця легенів) .
Проміжні (пропріоцептивні) – відображують рух і положення тіла у просторі (рецептори у м’язах та сухожиллях): 1. Кінетичні (рух); 2. Статистичні (рівновага, положення тіла у просторі).
7.Основні властивості і закономірності відчуттів.
Властивості: - якість; - інтенсивність; - чутливість. Якість – це особливість, якою одне відчуття відрізняється від інших, наприклад, кольоровий тон, особливість слухових. Нюхових, смакових відчуттів. Інтенсивність – це сила подразнень які діють на органи чуття (гаряче, тепле, хол.). Тривалість – це характеристика, яка відбувається в часі. Закономірності: - пороги чутливості; - адаптація; - взаємодія: (сенсибілізація, синестезія, контраст). Чутливість – здатність мати відчуття. Нижній абсолютний поріг чутливості – мінімальна сила подразника, яка діючи на аналізатор викликає ледь помітне відчуття. Верхній поріг чутливості – найбільша сила подразника за якої ще існує відчуття даного виду. Поріг: абсолютний: - верхній максимальна сила подразника – (гучна музика). - нижній мінімальна сила подразника – (подання вати), диференційний (відносний, розрізнений – здатність відчувати найменшу різницю в інтенсивності двох діючих подразників). Поріг розрізнення – стала величина, яка показує на яку долю повинна збільшитися сила подразника, щоб людина відчула ледь помітну зміну відчуттів. Адаптація – пристосування органів чуття до дії подразника різної сили та інтенсивної. Контраст – зміна інтенсивності і якості відчуттів під впливом попереднього або іншого подразника. Сенсибілізація – підвищення чутливості у наслідок взаємодії аналізаторів і вправляння. Синестезія – виникнення під впливом подразнення одного аналізатора відчуття характерного для іншого аналізатора.
