4.Виховання уваги у дітей.

Успішне виховання уваги залежить від таких основних умов: 1. Дитина завжди при виконанні будь - якої роботи, діяльності повинна бути уважною.2. привчати працювати за будь – яких умов, не відвертати уваги на сторонні подразники, тренувати увагу. 3. Вчити бути уважним як на уроці, так і в позаурочній діяльності. 4. Виховувати звичку бути уважним, щоб уважність стала звичною формою поведінки; 5. знати індивідуальні особливості уваги кожного учня. Для цього потрібно: - створювати умови для активної самостійної і творчої роботи учнів; - виховувати вміння змусити себе бути уважним, вчити долати труднощі; - виховувати почуття відповідальності; - знати особливості своєї уваги; виховувати увагу через спостережливість; організувати колектив класу так, щоб у весь клас працював уважно. 6. учитель сам повинен бути уважним.

5. Загальне поняття про відчуття. Аналізатори і органи відчуття.

Відчуття – це найпростішій психічний процес, первинна форма орієнтування живого організму в навколишньому середовищі. З відчуттів починається пізнавальна діяльність людини. За допомогою відчуттів ми відображаємо, пізнаємо лиши їх окремім властивостей предметів. Відчуття - це відображення в корі півкуль головного мозку людини окремих властивостей предметів та явищ об’єктивної дійсності в наслідок їх безпосереднього впливу на органи чуття Аналізатор – це складний нервовий механізм,що здійснює тонкий аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища ,виділяючи з нього окремі стимули що відображають людину . Органи відчуттів – це єдині канали по яких зовнішній світ проникає в людську свідомість. Аналізатори – системи, де відбувається тонке розрізнення подразників. Пізнання навколишнього світу відбувається за вдяки діяльності аналізаторів та їхній взаємодії наслідок виникнення зв’язків між різними ділянками кори. Якщо збудження певної ділянки зони викликає в нашій свідомості відчуття, то при об’єднанні збуджень, які виникають у різних ділянках кори, утворюється вже сприйняття, що відображають сукупність властивостей предмета або явища як єдиного цілого.

6.Види відчуттів. Їх характеристика.

Групи видів відчуттів: Зовнішні ( екстероцептивні) – відображають власті предметів зовнішнього світу (рецептор знаходяться на поверхні тіла): 1. диснантні (зорові, слухові, нюхові – реагують на відстань). 2. Контактні (смакові, шкірні, дотикові, термічні – холод, тепло).

Внутрішні ( інтероцептивні) – відображають стан внутрішніх органів і систем (рецептори знаходяться у внутрішніх органах): 1.органічні (голод, спрага, нудота, ситність, втома – зміни у діяльності серця легенів) .

Проміжні (пропріоцептивні) – відображують рух і положення тіла у просторі (рецептори у м’язах та сухожиллях): 1. Кінетичні (рух); 2. Статистичні (рівновага, положення тіла у просторі).

7.Основні властивості і закономірності відчуттів.

Властивості: - якість; - інтенсивність; - чутливість. Якість – це особливість, якою одне відчуття відрізняється від інших, наприклад, кольоровий тон, особливість слухових. Нюхових, смакових відчуттів. Інтенсивність – це сила подразнень які діють на органи чуття (гаряче, тепле, хол.). Тривалість – це характеристика, яка відбувається в часі. Закономірності: - пороги чутливості; - адаптація; - взаємодія: (сенсибілізація, синестезія, контраст). Чутливість – здатність мати відчуття. Нижній абсолютний поріг чутливості – мінімальна сила подразника, яка діючи на аналізатор викликає ледь помітне відчуття. Верхній поріг чутливості – найбільша сила подразника за якої ще існує відчуття даного виду. Поріг: абсолютний: - верхній максимальна сила подразника – (гучна музика). - нижній мінімальна сила подразника – (подання вати), диференційний (відносний, розрізнений – здатність відчувати найменшу різницю в інтенсивності двох діючих подразників). Поріг розрізнення – стала величина, яка показує на яку долю повинна збільшитися сила подразника, щоб людина відчула ледь помітну зміну відчуттів. Адаптація – пристосування органів чуття до дії подразника різної сили та інтенсивної. Контраст – зміна інтенсивності і якості відчуттів під впливом попереднього або іншого подразника. Сенсибілізація – підвищення чутливості у наслідок взаємодії аналізаторів і вправляння. Синестезія – виникнення під впливом подразнення одного аналізатора відчуття характерного для іншого аналізатора.