Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв
Інститут соціокультурних комунікацій та менеджменту
Кафедра суспільних наук
Курсова робота
На тему
Вчення Аристотеля про державу
з дисципліни «Історія Соціології»
Виконавець:
Студент(ка) 1 курсу, групи СК-12
Денної (заочної) форми навчання
Консевич Тетяна Миколаївна
(прізвище, ім’я та по-батькові)
Власноручний підпис____________
Науковий керівник:
__________________________
(прізвище, ім’я та по-батькові)
___________________________________
(вчений ступінь, вчене звання, посада)
Власноручний підпис____________
Курсова робота захищена
“ ____ ” ____________201__ р.
З оцінкою_________
Київ - 2013
З М І С Т
ВСТУП ………………………………………………………………………….. 3
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗУМІННЯ ДЕРЖАВИ ЗА АРІСТОТЕЛЕМ.
1.1Аристотель як політично-історична постать. Твір "Політика"..…... 5
1.2.Розвиток держави за часів Аристотеля. Поняття *Держава*........ 10
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВЧЕННЯ АРІСТОТЕЛЯ ПРО ДЕРЖАВУ
2.1.Мета і завдання основних працьАристотеля............... 11
2.2.Основні вчення Аристотеля про державу............................. 16
РОЗДІЛ 3.
3.1. ОСОБЛИВОСТІ КЛАСИФІКАЦІЇ ФОРМ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ЗА АРИСТОТЕЛЕМ.......................... 22
3.2 . КЛАСИФІКАЦІЯ ФОРМ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ
ВИСНОВКИ………………………………………………………………… 30
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………. 33
ДОДАТКИ …………………………………………………………………… 35
В С Т У П
Розум полягає не лише в знанні,
але і в умінні додавати знання на ділі.
(Аристотель)
Насправді , розум – головна частина нашого життя , з допомогою якого ми крокуємо по життю . Аристотель і є прекрасним прикладом розумної , мудрої людини. Він один із найуславленіших у світі філософів, творчість якого вважають вершиною в розвитку високої класики в античній філософії, учень Платона, вихователь Олександра Македонського, засновник в Афінах вищого навчального закладу під назвою «Лікей», автор потужної течії світової філософії «арістотелізму». У картині Рафаеля «Афінська школа» Арістотель і Платон зображені в центрі композиції і постають її незаперечним смисловим центром.
Що ж можна сказати про самого Аристотеля?
Він давньогрецький мислитель, філософ. Один із найбільш обдарованих людей в історії людства.
Аристотель був, певне, першим, хто глибоко й систематично досліджував все доступні йому роботи попередніх мислителів. Систематично, хоч і через призму власних поглядів, він розглядає філософські вчення від найдавніших мислителів до своїх сучасників. У цьому сенсі нього можна згадувати і як про історикафилософии.
Античний мислитель, одна з найвизначніших постатей світової філософії. Походить з фракійського міста Стагір 384 до н. е. Батька Аристотеля звали Нікомахом, він був лікарем при дворі македонського царя Амінти III. Нікомах походив із родини лікарів, в якій лікарське мистецтво передавалося з покоління в покоління. Батько став першим наставником Аристотеля. У 369 році до н. е. у віці 15 років Аристотель залишився без батьків. Опікуном став Проксен, родич батька, який також жив у Стагірі і всіляко підтримував жагу юнака до пізнання (згодом Аристотель тепло відзивався про нього, а коли Проксен помер, усиновив його сина Ніканора і одружив зі своєю дочкою Піфіадою). Значний спадок, отриманий від батька, дозволив Аристотелю не тільки не знати нужди, але й купувати книги, які на той час були дорогими. Крім коштів Аристотель успадкував батькові твори, в яких скрупульозно описувались спостереження над живою та неживою природою. Тому перед тим, як почати заняття загальними науками, Аристотель вивчав рослини і тварин, намагаючись узагальнити досвід Нікомаха, що в майбутньому розвинулося в окрему роботу «Про виникнення тварин». Значний вплив на юного Аристотеля здійснив македонський царський двір, де він провів раннє дитинство. Там він познайомився з царем Філіппом, у майбутньому батьком великого полководця Александра Македонського, що зіграло не останню роль в його майбутньому призначенні вихователем Александра. З Філіппом Аристотеля пов'язували не тільки спільні інтелектуальні інтереси, але й поширене тоді вороже ставлення до Персії. Юнацькі роки Аристотеля довелися на період початку розквіту Македонії. Хоча Аристотель здобув грецьку освіту і був носієм грецької мови, симпатизував демократичному способу правління, водночас він залишався підданим македонського правителя. Ця суперечність зіграла вагому роль в його філософській, науковій та навіть особистій долі. Ось ми побачили як пройшло дитинство , і як пройшла юність у Аристотеля. Ну а щодо тверджень про суспільно - політичні відносин , то на думку філософа Призначення держави в людському житті, постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови і гарантії людського щастя. Останнє ж можливо лише в умовах громади. Адже тільки в умовах суспільства люди можуть формуватись, виховуватись як моральні істоти. А. визначає людину як суспільну істоту; яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину і сприяють розвитку в ній шляхетних задатків. Людина за природою "політична тварина". Цю думку Арістотель доводив тим, що держава старша за окремих людей і сім'ї. "De facto"1 людина й сім'я є одночасно і держава, та за ідеєю держава передує їм; бо держава є мета людини й сім'ї, а мета існує завжди раніше від засобу для її досягнення. Так, у людині душа є метою, а тіло - засобом; але ця мета, викликаючи буття тіла, завжди є попереду тіла. Так, скрізь і в усьому ідея передує своєму здійсненню. Тому держава як мета, як ідея існувала раніше за своє здійснення в людській спільноті, а отже, раніше за людину.
Але все ж таки , що пов'язує людину з державою ? Чи може людина існувати без держави , чи навпаки?
Суспільство вільних людей полягає, за Аристотелем, із трьох основних класів громадян. Перший становлять дуже багаті, їх протилежністю є вкрай бідні, а з-поміж них перебуває середній клас. Вкрай бідні, тобто. вільні ремісники і що за плату, є громадянами "другий" категорії. Велике багатство вважає результатом "протиприродного способу" придбання стану. Такий спосіб, відповідно до його поглядам, "огидний людському розуму і державного устрою". Для благополучного стану держави особливої важливості представляють середні верстви. Ці верстви, зазвичай, й справді були опорою грецьких рабовласницьких держав за доби їх найвищого розквіту. У тому чисельній збільшенні й посилення Аристотель бачить порятунок рабовласницького порядку.
Поняття "держава" і "суспільство" Аристотель власне ототожнював. Сутність держави він бачить у політичному співтоваристві людей, які з'єдналися задля досягнення певного блага. Аристотель розрізняє три хороші й три погані форми держави, останні виникають і деформація хороших. Тут ідеться про певної класифікації вивчених їм законів. Добрими вважає монархію, аристократію іполитею. Поганими – тиранію (деформація монархії), олігархію (деформація аристократії) і демократію (деформаціяполитеи).
Основними завданнями держави Аристотель вважає запобігання надмірного накопичення майна громадян, надмірного зростання політичної влади особи і утримання рабів в покорі. Він відкидає спекулятивне "ідеальне держава" Платона. Ідеальним вважає така, що забезпечує максимально можливу міру щасливе життя для найбільшого числа рабовласників. Рабів і вільну бідноту вважає політично безправними. Інші вільні громадяни (заможні) зобов'язані брати участь у справах держави.
Ідеал держави, за Аристотелем, - суспільство, який спирається на приватну власність, на знаряддя праці, землі і рабів. Тут ідеться, власне, про ідеалізації афінського держави часівПерикла
За словами Аристотеля , людина, живе для держави, але для кого і для чого існує держава? Яка її мета? Арістотель відповідає: держава охороняє і спрямовує розвиток окремих членів шляхом доброчесности і до доброчесности; сама в їх особі прагне до спільної доброчесності , а відповідно - й до спільного щастя. У здійсненні саме цих великих розмірів щастя й полягає мета держави, а не тільки в обороні себе від зовнішніх ворогів, у захисті майна і осо-бистости окремих своїх членів.
Отже , актуальним залишається не тільки дослідження історичних прикладів демократичних суспільств, але й теоретичної спадщини, в якій розглядаються принципи народовладдя. Перед українською правлячою елітою стоїть завдання вирішення проблем розбудови держави в руслі політичного демократизму.
РОЗДІЛ I.
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗУМІННЯ ДЕРЖАВИ ЗА АРІСТОТЕЛЕМ.