Змістовий модуль іі. Художня культура України хіv –хvi ст.

Тема 4. Художня культура польсько-литовської доби.

Монголо-татарська навала заверши­ла процес розпаду давньоруської дер­жави, завдавши нищівного удару її культурі, мистецтву, а найбільше – мо­нументальній архітектурі. Будівництво великих кам'яних споруд на Придніп­ров'ї на тривалий час припинилося.

Культурний центр України переміс­тився на захід, до Галицько-Волинського князівства, що постраждало від нашестя меншою мірою. Завдяки муд­рій політиці та державницькій діяль­ності галицьких і волинських князів, передусім такої видатної постаті, як Данило Галицький, там зберігалися й шанувалися високі набутки поперед­ньої епохи, творилося нове українське мистецтво. Можна сміливо стверджу­вати, що саме завдяки Галичині й Во­лині українська культура не загинула в один із найскрутніших періодів сво­єї історії.

Архітектура

У ХІУ-ХУ ст. значного розвитку в Галицько-Волинських землях досягла архітектура. її особливості визначали­ся певними історичними й суспільни­ми обставинами: боротьбою з інозем­ними поневолювачами, міжфеодальними усобицями, а також географіч­ним положенням, тобто близькістю до країн Центральної Європи. Перший чинник зумовив потребу в широкому розгортанні оборонного будівництва - замків, веж, укріплених садиб, монас­тирів з високими мурами, другий сприяв поширенню в архітектурі Західної України ознак, притаманних європейській культурі.

Спорудження величних неприступ­них замків – одна з відмітних рис культури ХІУ-ХУ ст. У цей період, як і в попередні часи, більшість зам­ків були дерев'яними, тому до наших днів жоден з них не зберігся. У цих спорудах поєдналися архітектурні традиції Київської Русі й ще більш ранніх епох.

Одним із найвеличніших був Київ­ський замок на горі Киселівці – справжня окраса місцевого ландшаф­ту. Його історія сягає прадавніх ча­сів. Дослідники давнього Києва дове­ли, що саме на Замковій горі (як іще називають Киселівку) оселився й збудував перше городище легендарний засновник Києва - князь Кий. Замок згорів у XVII ст.

Найстарішою кам'яною фортецею України є Верхній замок у Луцьку. Його споруджено в середині XIV ст. Навколо нього були розташовані Нижній (околишній) замок та міські укріп­лення. Від них збереглися лише кам'яна споруда та вежа. Змуровані з цегли прямокутні вежі та стіни замка вражають уяву поєднанням величі й простоти. Луцький замок – одна з най­більших цегляних споруд в. Україні.

Справжніми архітектурними перли­нами України є замки в Кам'янці-Подільському, Меджибожі, Хотині, Одеську, Мукачевому та інших міс­тах. Упродовж кількох століть їх до­будовували й перебудовували. У ті ча­си навіть церкви зводили, ніби форте­ці. Наприклад, до наших днів зберег­лася унікальна Покровська церква-фортеця в селі Сутківцях на Поділлі, (XV ст.), яка була цілком придатна до оборони.

У XVI – на початку XVII ст. в ук­раїнську культуру проникли художні ідеї Відродження. Провідну роль у розвитку мистецтва цієї доби відігра­вав Львів – одне з найкрасивіших міст Європи, яке по праву можна назвати містом-музеєм. У Львові стрілися Схід і Захід. Українські зодчі, скульптори, живописці працювали тут поруч з ні­мецькими, італійськими, голландськи­ми, польськими. Нові мистецькі віян­ня, що приходили із Заходу, україн­ські митці творчо поєднували з націо­нальними традиціями.

Найбільше збереглося у Львові пам'яток міської архітектури. Після спустошливої пожежі 1527 р. на за­лишках середньовічних готичних спо­руд зводилися кам'яниці (так назива­ли муровані житлові будівлі) у стилі Ренесанс. На площі Ринок стоїть най­більша львівська кам'яниця – знаме­нитий будинок заможного купця Корнякта. Будинок нагадує справжній па­лац. Його було споруджено архітекто­ром Петром Барбоном у 80-х роках XVI ст. Шестивіконний триповерхо­вий фасад увінчано високим аттиком – декоративною стінкою над карнизом. Пізніше, у XVII ст., на ньому встано­вили статуї рицарів. Вікна прикрашені красивим обрамленням. Особливо ча­рує триярусна відкрита аркада внут­рішнього дворика, що нагадує італій­ські палаци доби Відродження.

Архітектурне обличчя Львова скла­лося під впливом європейської като­лицької культури. Це. було наслідком політичного та культурного панування Польщі на західноукраїнських землях. Постає природне запитання: а що було суто українського в мистецтві Львова цієї доби?

Наприкінці XVI – на початку XVII ст. на замовлення православного Львівського ставропігійського брат­ства, навколо якого гуртувалися укра­їнці, у місті було зведено визначний архітектурний ансамбль. До нього уві­йшли Успенська церква (архітектори П. Римлянин і В. Капінос), Вежа Корнякта (архітектор П. Барбон) та кап­лиця Трьох святителів (архітектор А. Підлісний). У цих спорудах вико­ристано традиції української народної дерев'яної архітектури – будівництва так званих тридільних церков, що складалися з трьох частин, розташова­них на одній осі, та високих багато­ярусних дзвіниць. У зовнішньому оформленні споруд відповідно до сма­ків часу було застосовано вишукані ре­несансні форми. Завдяки цьому ансамбль Успенської церкви став по-справжньому новаторським витвором архітектурного мистецтва.