Монументальний живопис

Одне з найвищих досягнень худож­ньої культури Київської Русі – мис­тецтво мозаїки. У Софійському соборі було створено найвеличніший ансамбль мозаїчного живопису, що не мав рівних у світовому мистецтві тієї доби (до наших днів збереглося 260 м² мозаїк).

У мозаїчній техніці виконано най­важливіші за змістом зображення, розміщені в східній та центральній частинах храму. Усередині головної бані, що символізує небо, зображено величну напівпостать Христа-Вседержителя в оточенні архангелів: Вседер­житель (грецькою мовою Пантократор) – це той, що все тримає: і Небо, і Землю, і Всесвіт. Це також той, пе­ред ким, згідно з християнським віровченням, кожна людина свого часу відповість за власні думки й учинки. Тому прекрасне обличчя Христа на мозаїці Софії Київської водночас су­воре. У лівій руці він тримає Єванге­ліє – книгу, в якій викладено основи віри, а особливим жестом правої по­силає благословення.

Око людини, яка входить до Софій­ського собору, одразу вражає його цен­тральна мозаїка – Богоматір Оранта її постать займає верхню частину головної апсиди храму. Це найбільша за розмірами фігура в усьому давньо­руському мистецтві. Богоматір зобра­жено у повний зріст, з піднесеними до­гори руками, неначе вона заступається за людський рід перед Богом. Образ Оранти швидко заполонив серця руси­чів ще й тому, що нагадував близьку їм язичницьку Велику Богиню, «Непо­рушну Стіну», яку також зображували стоячи, зі зведеними до неба руками. Київська Оранта вдягнена в довгу си­ню сорочку – хітон та пурпуровий плащ – мафорій. її силует та складки одягу окреслено чіткими лініями. Пос­тать виглядає надзвичайно виразною на мерехтливому золотому тлі, що

символізує Царство Небесне – місце перебування Бога, Богоматері, ангелів та святих.

Чудові мозаїки прикрашали також Михайлівський Золотоверхий собор, Успенський собор Києво-Печерської лаври та інші храми столиці Київ­ської Русі. На Подолі було знайдено майстерні, в яких виготовляли смаль­ту. Це свідчить про те, що у виготов­ленні мозаїк поряд з грецькими брали участь і місцеві майстри.

Історія зберегла ім'я видатного ки­ївського живописця Алімпія (Аліпія, Олімпія), який брав участь у створен­ні мозаїк Успенського собору Києво-Печерської лаври, а також уславився як іконописець.

Виготовлення мозаїк було надзви­чайно дорогим, тому ними прикраша­ли лише центральну частину храму. Всі інші частини розписували фреска­ми. Поєднання в одному ансамблі мо­заїк та фресок було невідоме Візантії. Це – самобутнє явище художньої куль­тури Київської Русі.

Фресковий живопис був найпо­ширенішим видом монументального мистецтва Київської Русі. В Україні його пам'ятки збереглися до наших днів у храмах Києва та Чернігова. Наприклад, у Софійському соборі майже три тисячі квадратних метрів фресок XI ст. Ніде у світі немає тако­го ансамблю монументального живопи­су того часу.

Технологія створення моза­їк була досить складною. Спо­чатку на стіну накладали перший, підготовчий, шар тиньку. На нього клали дру­гий, на який наносили конту­ри зображення. Потім накла­дали третій шар, швидко по­кривали зображення фарбами і, доки розчин не закам'янів, вдавлювали в нього кубики різнокольорової смальти.