3. Перелік робіт з підвищеною небезпекою

Існують роботи підвищеної небезпеки, для виконання яких необхідне щорічне спеціальне навчання і перевірка знань працівників з питань охорони праці.

Перелік таких робіт затверджено Державним комітетом України з нагляду за охороною праці. Перелік складено відповідно до Закону України «Про охорону праці». Він чинний на всіх підприємствах незалежно від форм власності та видів діяльності.

До Переліку ввійшли електрозварювальні, підземні на шахтах та рудниках, верхолазні та на висоті, такелажні та стропальні роботи, роботи із застосуванням ручних електро- і пневмомашин та інструментів, вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою машин і механізмів, з охорони колективної і приватної власності, всі види робіт з радіоактивними речовинами тощо. Усього до переліку занесено понад 150 видів робіт.

Усі ці роботи мають виконувати професійно навчені особи, які пройшли перевірку знань з питань охорони праці й мають задовільний результат.

На підприємстві Перелік робіт підвищеної небезпеки уточнюється і доповнюється з урахуванням специфіки виробництва, місцевих умов, а також згідно з діючими галузевими правилами.

Існують також роботи, які потребують при їх виконанні особливих заходів безпеки, і тому виконуються за спеціальним нарядом-допуском (додаток 21).

До таких робіт в основному відносяться:

> роботи, що виконують всередині колодязів, тунелів, траншей, димоходів, плавильних та нагрівальних печей, бункерів, колекторів, шахт, а також у зачинених камерах, котлах та інших посудинах;

> ремонт стаціонарних і переносних ацетиленових генераторів, роботи на кисневих станціях, на газорозподільних пунктах;

> монтаж, демонтаж та ремонт вантажопідіймальних кранів, вантажних та пасажирських ліфтів;

> чищення та ремонт посудин з-під токсичних речовин, повітропроводів;

> отримання та транспортування сильнодіючих токсичних речовин, балонів із стисненим газом, посудин із лугами та кислотами;

> земляні роботи у зоні розташування енергетичних комунікацій;

> знешкодження високотоксичних і вибухових речовин тощо.

Білет№15

3. Послідовність надання першої допомоги при ураженні ел. Струмом

Головне при наданні першої допомоги - якнайшвидше звільнити потерпілого від дії струму.

Для звільнення потерпілого при ураженні електричним струмом необхідно:

- вимкнути рубильник або викрутити запобіжник;

- вимкнути струмоведучі, мережу живлення.

- сухою палкою відкинути від потерпілого провід, який знаходиться під напругою, відтягнути потерпілого від електричних проводів, від струмопровідних частин установки. При напрузі в установках до 1000 В можна взятися за сухий одяг потерпілого, не торкаючись відкритих частин тіла Слід користуватися гумовими рукавичками або намотати на руку шарф. прогумований плащ і т.п. Рекомендується стати на ізольований предмет (на суху дошку, на згорток сухого спецодягу).

У випадку судорожного обхвату потерпілим електричного проводу який знаходиться під напругою, розгорнути руки потерпілому, відриваючи його від проводу послідовним відгинанням окремих пальців. При цьому працівник, який надає допомогу, повинен бути у діелектричних рукавицях і знаходитись на ізолюючій від землі основі.

Якщо після звільнення потерпілого від дії струму він не дихає, то потрібно негайно приступити до штучного дихання і непрямого (зовнішнього) масажу серця. Найбільш ефективним методом штучного дихання є "з рота в рот" або "з рота в ніс". Робиться це таким чином: стають з лівого боку від потерпілого, підкладають під його затилок ліву руку, а правою тиснуть на його лоб. Це забезпечить вільну прохідність гортані. Під лопатки потерпілому кладуть валик із скрученого одягу, а рот витирають від слизу. Зробивши 2-3 глибоких вдихи, особа, яка надає допомогу, вдуває через марлю або хустку повітря із свого рота в рот або ніс потерпілого. При вдуванні повітря через рот особа, що надає допомогу, закриває пальцями ніс потерпілого; при вдуванні через ніс потерпілому закривають рот.

Після закінчення вдування повітря в рот чи ніс потерпілого звільняють, щоб дати можливість вільному видиху. Частота вдування повітря потерпілому повинна бути 12-13 разів за хвилину.

При відсутності у потерпілого дихання і пульсу йому потрібно разом зі штучним диханням робити масаж серця. Робиться це так: потерпілого кладуть на спину на підлозі, звільняють грудну клітку від одягу, який стискає потерпілого. Особа, що надає допомогу, знаходиться з лівого боку від потерпілого, долонями двох рук натискує на нижню частину грудної клітки потерпілого з силою, щоб змістити її на 3-4 см. Після кожного натискування потрібно швидко забирати руки з грудної клітки, щоб дати можливість їй випростатись. У такій ситуації операції чергуються. Після 2-3 вдувань повітря роблять 4-6 натискань на грудну клітку.

Білет№16

3. Поняття виробничого травматизму

Виробничий травматизм посідає помітне місце в загальній захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

Під поняттям "виробнича травма", або "нещасний випадок", розуміють ушкодження раптового характеру, що сталися з робітниками у зв'язку з участю їх у виробничому процесі, супроводжувалися порушенням анатомічної цілості органа і спричинили порушення його фізіологічної функції. Виробничі травми можуть бути механічними, хімічними, термічними та електричними. До механічних ушкоджень в умовах виробництва відносять травми у вигляді забиття, поранень м'яких тканин тіла, крововиливів, переломи кісток, розтягнення і розриви зв'язок та сухожилків, вивихи, потрапляння сторонніх тіл у різні органи тощо.

Токсичні речовини частіше уражають шкіру, слизові оболонки та очі. Вплив термічних агентів призводить до виникнення опіків. Електричні травми виникають під дією електричного струму великої напруги.

Виробничі травми є наслідком порушення робітниками правил техніки безпеки і виробничої дисципліни, нераціональної організації робочого місця, несправності технологічного обладнання і порушення технології виробництва, невикористання засобів індивідуального захисту тощо. У багатьох випадках виникнення травм пов'язане з неуважністю або недосвідченістю робітників. Серед причин травм на виробництві виділяють організаційно-технічні (недостатня механізація виробничих процесів і неправильна організація праці) та санітарні (несприятливі мікрокліматичні умови, нераціональне освітлення, шум, вібрація, вплив токсичних речовин тощо). Наприклад, надмірна вологість повітря, що спричинюється до утворення туману, а відтак і до погіршення видимості, що у свою чергу підвищує небезпеку травматизму від рухомих частин машин.

Небезпека виробничих травм особливо велика на машинобудівних, хімічних заводах, підприємствах з обробки деревини. Характер ушкоджень залежить від особливостей процесу, виконуваної роботи, стану обладнання та ін. У гарячих цехах найчастіше трапляються термічні опіки, а на хімічних підприємствах хімічні. У цехах, де здійснюється механічна обробка металу, підвищується небезпека ушкодження м'яких тканин кінцівок. Локалізація виробничих ушкоджень пов'язана зі специфікою участі органа в роботі, і тому, наприклад, ручне подавання заготівель на прес приховує у собі небезпеку ушкодження пальців рук.

Особливої уваги з боку медичного персоналу потребує очний травматизм, який зустрічається, зокрема, в металургійній і особливо в машинобудівній промисловості. Ушкодження очей внаслідок ударів холодним металом, потрапляння в очі стружки, відлітання іскринок або часток наждачного каменю під час обробки відливок на наждачних кругах тощо можуть носити серйозний характер.

Внаслідок поверхневих ушкоджень прозорої рогівки на ній утворюються помутніння, які знижують гостроту зору. Гнійне запалення може призвести до сліпоти.

У працівників металургійної та машинобудівної промисловості зустрічаються опіки очей. Ці травми характерні для таких професійних груп, як заливальники, вагранники, сталевари, прокатники, ковалі та ін.

Захист очей від розжарених часток здійснюють завдяки встановленню спеціальних екранів, а також використанню спеціального одягу. Важливим заходом запобігання хімічним опікам є раціоналізація транспортування кислот і лугів, а також усіх маніпуляцій, пов'язаних з їх використанням і виготовленням розчинів.

Білет№17

3. Поводження в надзвичайних ситуаціях

Стихійні лиха, аварії та катастрофи вимагають високої морально-психологічної стійкості, витримки і рішучості, готовності надати допомогу потерпілим, врятувати матеріальні цінності. Особливі умови викликають у людини психологічну та емоційну напруженість. У всіх важких ситуаціях вирішальну роль відіграє моральне загартування і психічний стан людини. Вони визначають готовність до усвідомлених, впевнених і розважливих дій.

Щоб легше впоратися зі своїми почуттями та емоціями, необхідно дотримуватись заходів запобігання стресу.

Білет№18

3. Поводження в надзвичайних ситуаціях

Стихійні лиха, аварії та катастрофи вимагають високої морально-психологічної стійкості, витримки і рішучості, готовності надати допомогу потерпілим, врятувати матеріальні цінності. Особливі умови викликають у людини психологічну та емоційну напруженість. У всіх важких ситуаціях вирішальну роль відіграє моральне загартування і психічний стан людини. Вони визначають готовність до усвідомлених, впевнених і розважливих дій.

Щоб легше впоратися зі своїми почуттями та емоціями, необхідно дотримуватись заходів запобігання стресу.

Білет№19

3. Засоби комбінованого та індивідуального захисту

Білет№20

3. Види інструктажів з питань охорони праці

Інструктажі з питань охорони праці за характером і часом проведення підрозділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий і цільовий.

Вступний інструктаж проводиться з усіма особами, що влаштуються на роботу, працівником служби охорони праці підприємства або організації відповідно до програми, передбаченої Типовим положенням. Він реєструється в журналі інструктажу й у документі про прийняття працівника на роботу.

Первинний інструктаж проводиться з працюючими, які поступили на роботу, безпосередньо на робочому місці відповідальним за охорону праці – начальником цеху, майстром. Зміст цього виду інструктажу полягає у викладанні правил безпечного провадження робіт.

Повторний інструктаж за змістом і організацією аналогічний первинному. Періодичність його проведення залежить від ступеня небезпеки виконуваних робіт.

Позаплановий інструктаж проводиться при нещасному випадку, зміні технологічного процесу, установці нового обладнання, змінах в законодавчих або нормативно-технічних документах з охорони праці.

Цільовий інструктаж проводиться безпосередньо перед виконанням робіт, що характеризуються підвищеною небезпекою або при разовому виконанні робіт, що, як правило, не виконуються працюючим.

Всі види інструктажів, крім вступного, проводяться безпосередніми керівниками працюючих і фіксуються в журналі реєстрації інструктажів з охорони праці структурного підрозділу.