Білет №1

3. Основні законодавства при охороні праці

Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємозв’язаних нормативних актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних і лікувально-профілактичних засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці. Воно складається із загальних законів України та спеціальних законодавчих актів.

Загальними законами України, що визначають основні положення з охорони праці, є Конституція України, Кодекс законів про працю України та Закон України “Про охорону праці”.

Конституція України постає як основний, головний закон держави, який регулює найважливіші з погляду держави суспільні відносини. До яких належать засади суспільного ладу й політики, правового становища особи, державного устрою, організації та діяльності органів держави.

Конституція України закріплює засадничі принципи державної політики щодо особи, людини, громадянина. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються найвищою цінністю в суспільстві. А тому права та свободи людини, їх гарантії є тим, що становить зміст і спрямованість діяльності держави. Саме в конституції закріплено, що держава несе відповідальність за свою діяльність перед людиною.

Кодекс законів про працю України затверджено Законом Української РСФ від 10 грудня 1971 року і введено в дію з 1 січня 1972 року. До нього неодноразово вносилися зміни і доповнення. Правове регулювання охорони праці не обмежується главою (( “Охорона праці”. Норми щодо охорони праці містяться в багатьох статтях інших глав КЗпП України : “Трудовий договір”, “Робочий час”, “Час відпочинку”, “Праці жінок”, “Прая молоді” та інші.

Закон України “Про охорону праці” є одним із найважливіших актів законодавства про охорону праці.

Інші законодавчі акти України, які регулюють правові відносини у галузі охорони праці містяться в наступних законодавчих актах України: Закон України “Про підприємництва в Україні” (ст.25); Закон України про колективні договори і угоди (ст.7,8); Цивільний кодекс України “Зобов’язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди” (глава 40); Повітряний кодекс України (ст.36).

Білет №2

3. Громадський контроль з охорони праці

Громадський контроль з охорони праці здійснюють професійні спілки, виконавцем яких є профспілковий комітет. Право комітетів профспілок контролювати виконання адміністрацією встановлених вимог з охорони праці закріплено у законі “Про охорону праці”і в Положенні про права профспілок.

Відповідно до цих актів профкоми здійснюють громадський контроль за дотриманням адміністрацією законодавства про працю, правил і норм з охорони праці. Вони контролюють забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, спецвзуттям, спецодягом та ін.

У разі загрози працюючим, профспілки мають право вимагати від роботодавця припинення робіт до усунення цієї загрози.

Профспілки беруть участь у формуванні розділу “Охорона праці” колективного договору, шляхом якого вирішуються важливі соціальні права та гарантії працюючих у сфері трудових правовідносин. Вони можуть проводити незалежну експертизу умов праці на об’єктах, що проектуються, будуються або експлуатуються на відповідність їх нормативно-правовим актам з охорони праці.

Профспілки (в особі громадського інспектора) мають право:

обстежувати стан робочих місць на відповідність їх умов праці нормативним актом;

приймати участь у розробці комплексного плану поліпшення умов охорони праці і санітарно-законодавчих актів;

вносити адміністрації пропозицію про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, що порушили правила і норми охорони праці, а також про моральне заохочення осіб, які активно працюють над створенням здорових і безпечних умов праці;

Профспілки беруть участь у розслідуванні нещасних випадків і стежать за своєчасним складанням актів Н-І та контролюють виконання заходів, спрямованих на усунення причин нещасних випадків.

Професійні спілки мають захищати інтереси працівників у будь-яких конфліктних ситуаціях, що стосуються питань охорони праці, мають доступ до інформації про заходи, що вживаються з метою профілактики нещасних випадків і професійних захворювань.

Білет №3