15.Особливості творчості поетів – неокласиків на тлі доби.

Участь у творенні української культури і літератури старої демократичної ін­телігенції. Строкатість і спонтанність літературного життя України. Виникнення літературних організацій, груп письменників. Різноманітність їхніх естетичних програм. "Неокласики" - група київських поетів, перекладачів, літературознавців 20-х - поч. 30-х років (М.Зеров, М.Драй-Хмара, П.Филипович, М.Рильський, О.Бургардт). Войовниче цькування групи ортодоксальною марксистською критикою.

Створення масових літературних організацій: "Плуг", "Гарт", "ВАПЛІТЕ", ВУСПП, «ЛАНКА» - «МАРС» та ін. Поява журналів («Мистецтво», «Шляхи мис­тецтва», «Червоний шлях», «Життя і революція», «Нова генерація», «Всесвіт», «Глобус», «Вікна». Перша літературна газета та журнал «Критика».

Юрій Клен – літературний псевдонім Освальда Федоровича Бургардта, члена групи “неокласики”. Український поет, літературознавець, перекладач. Походив з родини німецьких колоністів. Виховання в родині – в атмосфері шанування рідної мови та звичаїв і водночас – любові до України. Київ – місто його душевного життя, невід’ємна частина долі. Закінчення 1 (Олександрівської) київської гімназії, Київського університету св. Володимира. Формування здібного студента-філолога під опікою видатного професора історії й теорії літератури В.Перетца. В київських навчальних закладах викладав німецьку та французьку мови.

Дружні і теплі стосунки між О.Бургардтом і М.Зеровим. роль М.Зерова у прищепленні О.Бургардту любові до української літератури. Заохочення М.Зеровим Бургардта до збагачення української літератури перекладами. Ознайомлення О.Бургардта з літературною творчістю М.Зерова.

20-ті роки – початок поетичної творчості О.Бургардта. перші вірші – російською мовою. Писати українською мовою він не вважав себе підготовленим. Звернення до перекладання 9збірка “Залізні сонети”, 1925; переклади П.Шеллі, Е.Верхарна та ін.) Оприлюднення перших трьох віршів у періодиці: “На переломі”, “Жовтень 1917”, “Червоний шлях”1934; №7; 1925; № 9; і “Сковорода” (декламатор “Сяйво”, упорядник М.Зеров, 1929). “Сковорода” – “перший оригінальний вірш Бургардта (М.Зеров). Цикл “Осінні рядки” (1929), навіяні перебуванням у будинку відпочинку для науковців у Пере ображенні, скиті Києво-Печерської лаври, з казковими краєвидами, де свого часу був гостем Сковорода. “Тут пориває туга в край надземний”, - так про цю місцевість сказав сам Бургардт.

Поема “Прокляті роки” – твір про криваво-жорстоку добу сваволі, терору тоталітарного репресивного режиму на Україні. Фізичне знищення невинних людей за високими стінами чекістських в’язниць, нелюдські знущання над смертниками в тюремних підвалах, на допитах, масові розстріли. Страждання рідні в’язнів. Прокляття катам України, організаторам голодомору проклятих років, масового винищення творчої інтелігенції, зокрема письменників, (“з убивць водою цілого ставка не змити кров невинного Косинки, не воскресити мертвого Влизька”). Не воскресити ж і репресованих “неокласиків”.

Стиль поеми. Жанрові особливості твору. Поєднання трагедійно-драматичного пафосу з філософськими та публіцистичними, культурологічними елементами. Використання різних видів лексики для створення оригінальних тропів, деталей, увиразнення мотивів. Ритмомелодика, поетичний синтаксис твору. Октава, її авторське застосування в поемі..

. Творчий шлях. Максим Тадейович Рильський – класик української літератури. Перша збірка віршів поета “На білих островах” (1910). Романтична мрійливість ліричного героя, його зажура від нерозділеного кохання. Втеча на білі острови хмар. Спостереження земного життя, краси літньої природи. Його романтична уява малює дівчину незвичайну – “в шатах земних” з росами-перлами в росах”. Наявність у збірці мотивів народницької поезії, роздуми про людей праці (“подневись і женці схилились, Потомились. І від праці, від тяжкої потом вкрились”) Вправне володіння технічного вірша.

Друга збірка віршів “Під осінніми зорями” (1918) та ідилія. “На узліссі” (1918). Зрілість митця. Майстерне використання засобів імпресіоністичного письма. Створення яскравих віршв з глибоким психологічним підтекстом: шедеври української пейзажно-психологічної лірики (“а білу гречку впали роси”, “Молюсь і вірю”, “Мені снилось”, “Зелені тіні”, “Вже червоніють помідори...” та ін.)

Невтомні шукання в сфері духовності. Збагачення естетичних поглядів поета. Осмислення питання про місце поета, із явною критичною щодо зорієнтованості “чистого мистецтва”

Кінець 10-х і всі 20-ті роки – “неокласичний” період творчості М.Рильського. Орієнтація на віковічні духовні цінності

, традиції світової класики. Збірка “Стня далечінь” (1922). Багатство ліричних настроїв. Мотиви радощів життя, його повноти, які несуть на собі відсвіт світовідчуття античної поезії (“Грім одгримів”, “Нашу шлюбну постелю...”, “Несіть барам дари...”, “На вулицях вода синіє...”, “Я знов на дробинчастім возі...” Особливості поетики названих творів.

Тривожні настрої в збірці почуття самотності і розгубленості, породжені не завжди зрозумілими поету складних зрушен6ь в суспільному житті. Оптимістичні настрої поета, віра в прихід щастя, виражені в яскравому образі “Синя далечінь”.

Збірки 1925 – 1929 рр. – “Крізь бурю й сніг” (1925), “Тринадцята весна” (1926), “Де сходяться дороги” (1929), “Гомін відгомін” (1926) – свідчення виходу митця на нову висоту розквіту його духовних і творчих сил. Збагачення мотивів. Почуття єдності з народом. Ідеї спадкоємності культур. Пафос праці “З людьми і для людей”. “Прощання з минулим” через переборення сумнівів, драматизму і болі душі, “Крізь бурю й сніг” і прихід до цсвідомлення тгго, що всеж “симфоніямускулутур” крізь туман сяє що в полях “Ростуть жита”. Тяжіння поезії М.Рильського до гармонії особистості з навколишнім світом. Медитативність у розкритті душевних переживань ліричного героя. Майстерне відтворення краси природи. Насиченість пейзажної лірики живописно-зоровою образністю.

Істотні зміни у духовному світі П.Филиповича за роки революції та громадянської війни. Зацікавленість літературним життям України. Замість читання з пам’яті Бодлера, Верлена, Леконта де Ліля, Брюсова, Ахматової, Гумільова всі розмови оберталися про журнали “Гроно”, “Мистецтво”, збірки поезій П.Тичини, М.Рильського, “Заспів” В.Чумака, “Антології римської поезії” М.Зерова. Перші виступи в поезії українською мовою з’явилися в “Музагеті” (1919). Вихід у світ збірок віршів П.Филиповича українською мовою “Земля і вітер” (1922), “Простір” (1925).

Свідчення приходу в літературу зрілого митця, майстра форми. Багатство поетичної настроєвості. Вираження її у стилево відмінних планах: романтично-умовної образності; символіки; з другого боку панування образності прозоро-реалістичної, лаконічно-предметної. Наявність декларативних елементів. Загальна стилева тенденція – тяжіння до простоти. Звернення до форм класичної лірики (сонет, строгі катренні структури). Наснаженість лірики метафорикою Впровадження розлогих метафор. Наявність віршів які становлять розгорнуті метафори (“Гроза”).

Метафорична назва збірки “Земля і вітер” – образне узагальнення охопленої вітрами революції, громадянської війни рідної землі. Варіація образів для відтворення трагізму – “шалений вітер і криваві дні”, “криваві квіти на чорних кручах, // Їх сіє вітер – смерть неминуча”. Викоррстання культурологічних, фольклорних джерел для відтворення трагізму війни (“Він тікав і дивись і знову…”) використання сюжету і мотиву балади “Ленора” Г.А.Бюргера (німецького поета XVIII ст.) Звернення до стихій природи. Заклик наставити людину на розум, зупинити криваве безумство. Віра поета в “непорушну згоду поля, людини, дня”. Хоч кругом руїни і пепелища. Вживання традиційних, “всечасових образів” (С.Гречанюк): “блискучі зграїзолотих пташок”, “спокійні ночі”, “радісні пташки”, “радісна праця” Драй-Хмара – літературний псевдонім Драй Михайла Опанасовича. Український поет, літературознавець, перекладач. Професор Київського університету. Належав до літературної групи “неокласиків”. Перші вірші російською мовою (1910 р. в час навчання в приватній колегії Павла Галагана в Києві). Публікація віршів українською мовою з 1919 року. Перша збірка віршів українською мовою “Проростань” (1926) укладена з творів 20-років. Перевага інтимної та пейзажної лірики. Прагнення поета до класичної виразності і витончено-елегантної простоти. Суб’єктивно-унікальна естетична образно-виражальна система обернена в середину, “в душу поета не стіль рефлектує на зовнішній світ, скільки вбирає його в себе і там, в нечуваному кипінні емоцій, переживає цю недосяжну для розуму суть природи, всесвіту” (М.Жулинський).