25. Сучасна українська література Криму.

В.Виноградов. У Ялті закінчив Львівський інститут декоративно-ужиткового мистецтва. Був викладачем у Ялтинській художній школі. Тепер – незалежний художник і поет. В 1995 став лауреатом видавництва «Смолоскип». Наступного року вийшла його перша збірка віршів «Шлях дощу». Вона відкривається передмовою поета В.Олейка, котра емоційно вводить читача у світ дитинства поета.

Автор вражає неординарністю та свіжістю поетичної думки. Колір, світло, гра відтінків, виступаючи в органічній єдності з елементами музичності, надають віршам новизни. Приглянтесь до чудових віршів «Бабусі», «П'єса для альта».

Поет торкається вічних, загальнолюдських ідей. Замислюється , я к знайти щастя. Як здолати боління духу, пізнати істину. Не можна оминути пейзажну лірику. Особливо яскраві його дзвінкі акварелі у першій частині збірки «Повітряні стебла».

Данила Кононенка - талановитого задушевного лірика широко відоме на Україні. Данило Андрійович Кононенко народився 1-го січня 1942 року в селі Ребедайлівка Кам'янського району Черкаської області в родині колгоспника. Другою батьківщиною для Д. Кононенка став Крим. Тут він закінчив службу в армії. Потім дістав вищу освіту в Сімферопольському педінституті (тепер він став університетом). Сформувався як письменник. Ось уже понад тридцять років він мешкає в Сімферополі, працюючи на ниві української літератури. 1972 року з'явилася перша збірка віршів поета "Джерело", яка засвідчила, що в поезії з'явилася непересічна творча індивідуальність. Поет тяжить до життєвої правдивості, щирості і простоти вислову. Йому чужа манірність, надуманість та штучна ускладненість асоціативності образів. білим світом. Збірку "Джерело" пронизав мотив воєнного лихоліття, яке довелося поетові зазнати іще в ранньому дитинстві. Драматизм і трагізм людської долі, обпаленої смертоносним виром війни, Д. Кононенко передав з великим ліричним напруженням і проникливістю. Наступні збірки "На весняному березі" (1979), "Квітучих соняхів оркестр" (1982), "З любові й добра" (1989) засвідчили творче змужніння поета. Тривоги поета - це тривоги часу. Проблеми війни і миру, екології, моралі та етики, зростання національної свідомості, розвитку націо-нальної української культури, мови, державності суверенної України. Поетові боляче спостерігати прояви духовної розхлябаності, безвідповідальності деякої частини сучасників у ставленні до природи. Не може не тривожитись поет, спостерігаючи зростаючий на очах дефіцит моральних цінностей. Наскрізною темою лірики Д. Кононенка є кримська тема. Поет по-своєму, часто в романтичному ореолі відтворює образ Криму, який постає перед читачем сонцеликим, осяяним радістю. Повертаючи погляд в історичне "колись" Криму, поет створює картини та образи далекої героїчної козаччини, а слова автора віддає повівом народних дум. Хвилюють вірші Д. Кононенка про кохання. Воно у ліриці нашого поета - щасливе, втілення звершених мрій. Звідси глибока сповідальність його інтимної лірики. Коли він пише про щастя, котре огортає душу, то йому підкоряються сонет і тріолет, октави і чотирирядкові та трирядкові ліричні мініатюри. Д. Кононенко упорядкував і написав передмову до книжки "Люблю тебе, мій Крим", у якій зібрано кращі твори українських поетів про Крим. Разом з місцевими композиторами створив близько 20 пісень, серед яких найбільш відомі "Земле моя кримська", "Вік Україну люби", "Село моє" та інші. Поет віддає багато сил вихованню літературної зміни, систематично проводячи конкурси початкуючих авторів. С.Кочерга – входження в літературу розпочала літературно-критичними статтями. Захистила дисертацію наа тему «Українська поетична мариністика кінця 19-поч. 20 ст.». Писала вірші. Виявилося, що вона є авторкою кількох пісень, які виконувала Ротару. 1995 – у «Кримській світлиці» опубліковано добірок її віршів, 1996 – у ж. Дзвін цикл віршів «У сяйві німба голубім». 1998 – збірка поезій «Димінуендо» вийшла у видавництві «Доля».

Лірика вражає драматизмом, задушевністю. Нині вона завідувач Музею Лесі Українки. Її перу належить нарис «Іфігенія в Тавріді» - кримські сторінки із життя Л.У.

Крим в житті укр.. письменників

ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Терени Криму сприяли розвою таланту багатьох митців, серед яких почесне місце посідає Олександр Олесь. Кримська спадщина О. Олеся складається з ряду віршів та досі не опублікованого етнографічного нарису «Алушта». Більшість віршів Олеся, написаних в Криму, увійшли до двох перших збірок поета. Поезії 1906 року об'єднані у цикл «В Криму. З кримських образів». Єдиний задум циклу не простежується, домінують два мотиви: 1) оспівування образу коханої на тлі природи; 2) суспільно-філософські медитації. Деякі образи можна тлумачити по-різному. Така амбівалентність виникає у поезії «На сірій скелі мак цвіте». Образ маку в Олеся викликає асоціації з образом ломикаменя Лесі Українки. Є підстави вважати його символом України на сірому тлі Петербургу, столиці російської імперії. Глибоким спокоєм дихають кримські пейзажі О. Олеся. В інтимізації природи він наближається до кращих майстрів світової літератури, зокрема поетки Сапфо. Особливої уваги заслуговують марини О. Олеся, якого Р. Радишевський вважає після Лесі Українки «одним з найкращих поетів-мариністів» [3, с. 17]. Море в зображенні Олеся сповнене кольорового розмаїття і гри світла, урочисту ауру для нього створює багата кримська флора. Перспективним вбачається порівняння мариністики О. Олеся та Лесі Українки. Пізніші кримські вірші поета просякнуті елегійним смутком, але разом з тим вони не втрачають відчуття свята, в них знаходимо свіжі образи, нові деталі в змалюванні краєвидів. Лесі Українки

Декілька перекладів Лесі Українки були зроблені в період її мешкання в Криму, де письменниця лікувалась і тимчасово подорожувала. Дослідники виділяють три кримських періоди у житті й творчості Лесі Українки: перший належить до 1890 – 1891 рр., другий – до 1897 – 1898 рр. і третій – до 1907 – 1908 рр. [13, 5].

З цих трьох періодів саме до другого відноситься перекладацька діяльність Лесі Українки в Криму. Другий період охвачує майже цілий рік життя й творчості письменниці, пов’язаний із її перебуванням у Ялті в 1897 – 1898 роках. За цей рік вона написала свій славнозвісний цикл „Кримські відгуки”, приступила до розробки античних сюжетів, займалася перекладами, написала десятки листів [13, 12]. Ялта видавалася їй більшою чужиною, навіть ніж Софія, в якій деякий час лікувалася Леся Українка .Відчуття самоти та чогось чужого підштовхнуло письменницю до перекладацької діяльності.

В цей період Леся Українка захопилася перекладами з англійської мови, а саме: поемами Дж.Байрона «Каїн» і У.Шекспіра «Макбет», які відносяться до незакінчених поетичних перекладів, також вона переклала українською вірш Байрона .Леся Українка почала працювати над перекладом «Макбета» в другий кримський період.

Леся Українка ніколи не копіює текст, вона утворює новий образ.

Т.Г.Шевченко.

Історичне минуле кримської землі, Чорне море, чумакування до Криму відтворив у своїх геніальних творах Т.Г.Шевченко.

Тарас Шевченко, наслухавшись багато про Крим, іще навчаючись в Петербурзі в Академії мистецтв, а також на засланні, мріяв побувати в Криму.

Т. Шевченко в історичних поемах "Іван Підкова", "Гамалія" натхненно оспівав героїчні морські походи запорозьких козаків через Чорне море в Туреччину визволяти з неволі своїх побратимів.

У повісті "Прогулка с удовольствием и не без морали" Т. Шевченко розкриває трагедію героїв Севастопольської оборони, вивівши образ матроса-інваліда українця Обеременка. За героїзм та каліцтво йому було призначено грошову винагороду. Та він зажадав передати її для викупу з кріпацтва рідної сестри. Шевченка вразив цей "великодушный поступок". Матрос "отдал все сестре, а Незважаючи на те, що Великому Кобзареві, на жаль, не вдалося ступити на кримську землю, кримська тематика займає чільне місце в його творчості. Ранні твори про історичне минуле написані в плані романтизму, а пізніші – про сучасний поетові Крим – відзначаються глибоким реалізмом. Кримській темі присвячені поеми „Іван Підкова", „Гамалія", балада „У тієї Катерини", ряд поезій про чумакування.

У баладі „У тієї Катерини" поет розповідає, як чоловік Катерини і „чумаченьки додому вертались" та про пригоди, що з ними в дорозі траплялись. У цій же баладі згадується місто Козлов (Євпаторія). У творах Т.Шевченка знайшов своє відображення Крим періоду війни 1853-1856 років.