22. Феномен шістдесятництва в українській літературі. Творчість українсь­ких поетів-шістдесятників.

Шістдесятники – це творче покоління 60-х років 20 століття, яке породило літературно-митецький і суспільний рух в Україні в часи так званої «хрущовської відлиги».Шістдесятництво -соціокультурне, політичне явище. Основна ознака – філософічність. Шістдесятництво – покоління художньо непередбачуване, сміливе, задиркувате, - покоління з виходом на простір громадянського спротиву, політичних вимог, оскільки свободу творчості вони не мислили без політичної свободи усього народу. Шістдесятники виступали на захист національної мови і культури, свободи художньої творчості. Основу руху шістдесятників склали письменники Іван Драч, Микола Вінграновський, Василь Симоненко, Ліна Костенко, В. Шевчук, Є. Гуцало, художники Алла Горська, Віктор Зарецький, літературні критики Іван Дзюба, Євген Сверстюк, режисер Лесь Танюк, кінорежисери Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, та інші. Шістдесятники сповідували свободу творчого самовираження, пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими. Шістдесятники розвинули активну культурницьку діяльність: влаштовували неформальні літературні читання та художні виставки, вечори пам’яті репресованих митців, ставили замовчувані театральні п’єси, складали петиції на захист української культури. Організовані у 1960 р. Клуб творчої молоді в Києві та в 1962 р. клуб «Пролісок» у Львові стали справжніми осередками альтернативної національної культури.

Культурницька діяльність, яка не вписувалась у рамки дозволеного, викликала незадоволення влади. Шістдесятників не вдалося втримати в офіційних ідейно-естетичних межах, і з кінця 1962 р. почався масований тиск на інтелігенцію. Перед шістдесятниками закрилися сторінки журналів, посипалися звинувачення у «формалізмі», «безідейності», «буржуазному націоналізмі». У відповідь шістдесятницькі ідеї стали поширюватися у самвидаві. Наштовхнувшись на жорсткий опір партійного апарату, частина шістдесятників пішла на компроміс із владою, інші еволюціонували до політичного дисидентства, правозахисного руху та відкритого протистояння режимові.Філософічні проблеми: сенс життя людини, людина і суспільство, що є істина?, проблема віри, проблема буття, проблема свободи.Увага до лірико-епічних форм – балади, поеми.

Письменники.Основним об’єктом творчості молодих поетів початку 60-х років була людина на складних перехрестях історії, основним ідеалом – ідеал борця за гуманістичний прогрес і достойно людини мирне творче життя. Так по суті, увага до конкретної особистості, до буденного факту вводилася у контекст проблем планетарного змісту, а життєвий факт підносився до філософської проблематики.Б.Олійник: ліричне слово про матір («Мати»), філософські роздуми про зв'язок людини із землею («Заземлення»), інтимне («Стара пісня на новий мотив»), лірика сповнена драматизму («Балада про вогонь і принципи», Ринг), поеми Дорога, Вибір, Доля.Л.Костенко була передтечею 60-в. Вихід книжки «Над берегами вічної ріки» став літер. Сенсацією. Вічна ріка- вміщує в собі життя окремої людини і це масштабне річище, в якому злилося особисте й загальнолюдське.Поема «Циганська муза» - зашифрована автобіографія поетеси.Драм. Поема «Сніг у Флоренції». Тема буття митця у світі людей.І.Драч. Збірки «Соняшник», «Протуберанці сонця»,.В.Симоненко «Тиша і грім», «Земне тяжіння»