1. Література княжої доби, її особливості та здобутки. Художній світ «Сло­ва о полку Ігоровім».

Епос у Фольклорі представлений Казками, легендами, міфами, думами та історичними піснями, а в професійному письменстві Княжої Русі епос – це, передусім, літописи. Літописання в усіх народів було своєрідним підручником з історії й основним жанром епосу. Зокрема прози.

Найвидатнішими пам’ятками світської літератури К.Р. є літописи – хронологічний опис важливий історичних подій очевидцем яких був сам літописець або про які він чув від когось з очевидцев чи вичитав з письменних джерел «військових повістей»., монастирських переказів, повчань тощо.

« Повесть времених літ»

«Київський літопис»

Галицько –волинський літопис»

«Слово про Ігорів Похід»

«Повчання Володимира Мономаха»

«Києво-Печерський патерик»

« Слово про Ігорів похід – найбільша гордість давньоруської літератури одна з найвидатніших пам’яток світової культури. – «Слово…»(1198-1199)р. – час написання.,знайдено і надруковано в 1800 році.

Первісний рукопис не зберігся.

В 1787 році потрапив до рук графа О. Мусіна-Пушкіна, а 1800 році надруковано.

Історична основа поеми – похід князя Ігоря Святославича, його брата Всеволода протии половців (ворогів Руської землі), який закінчився поразкою русичів у битві на річці калці.

Композиція: І-частина – заспів (автор згадує досвід співця княжої слави віщого Баяна).

Початок твору – локанічний, динамічний.

Людські характери відтворені скупо, Але в кожному підкреслено найприкметнішу рису:

Ігорь – хоробрість (як у Всеволода)

Святослав – мудрість

Ярославна – вірність

І розкриті ці властивості в найхарактерніших до певного героя обставинах:

воїна – у битві

Політика – у промові

Жінки – в очікуванні.

Центральний образ «слова» - Руська земля (відтворена як в часовій так і в просторовій перспективі, автора цікавить не конкретна їй подія. Він задумується над історичною долею Русі, над її минулим і майбутнім. Розкриттю образу Руської землі сприяють також пейзажні картини (Природа попереджає про можливе лихо). Тема «Слова» - зображення невдалого походу Ігорової дружини проти половців. Ідея – «Слова» - заклик руських князів до єднання для спільної боротьби проти зовнішніх ворогів.

7. Питання Творчість п. Мирного в контексті розвитку укр. Прози др.. Пол.. 19 ст.

Панівне місце в літературі 70-90 років посідає проза, саме тому українські письменники, які творили в цей час, називають «великими епіками». Прозаїки цього часу збагатили українську літературу і в ідейно-тематичному, і в жанровому плані. В Україн. Літ. Зявляються нові характери та герої, образи «громадського діяча» та «борця проти неправди»; змінюється тематика та проблематика творів.

Як і в попередні роки домінантною темою прози залишається тема селянства (через заборону царської влади описувати життя соціальних верств, які рідко спілкувалися укр.. мовою (інтелігенція службовців). Літератори змушені були орієнтуватися на селянство як єдиного повнокровного носія укр. Мови.

Збагачується укр. Проза й жанрово. У 70-80 рр. на перше місце виходять роман та повість. Проте в цей період спостерігається плутанина у визначенні жанрової природи твору.

Поряд з оповіданнями з’являється новела, нарис, етюд, образок. Зароджується поезія в прозі.

Укр. проза гідно представлена І. Нечуй-Левицьким, П. Мирним, І. Франком, Б. Гринчинком, створила передумови для розвитку та нового злету укр.. слова окрасою світової літератури.

В українському літературному процесі кінця 19 – початку 20 ст. П. Мирний посідає одне з чільних місць як видатний письменник реаліст, автор 1-го психологічного роману.

Його літературний доробок містить віршовані, драматичні, прозові твори та преклади. Дебютний вірш «Україна», як і решта поезій не відзначалися ані оригінальністю думки ані свіжістю образів.Мирний поет сліпо і незграбно наслідував Т. Шевченка.

Зображення життя і праці, мрій і сподівань селян – улюблена тема Мирного (Рудченка прозаїка) Удавався він і до висвітлення життя інших верств населення – різночинної інтелігенції. Об’єктом уваги до нього стала людина з її неповторним, суб’єктивним сприйняттям світу, зі своїми переживаннями та почуттями. Брати Рудченки вперше в укр.. літер. Досліджують внутрішній світ героя, його психічний стан. Наяскравіше це виявилося в соціально психологічному романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

3. Творчі засади української літератури першої половини XIX ст. (народ­ність, реалізм, романтизм, етнографізм, фольклоризм тощо). Літератур­ний портрет Івана Котляревського – зачинателя нової української літера­тури,

Початок 19 ст. – це час появи нової укр.. літ. ( це література, що базувалася на іманентній національній основі – народній мові). Започаткована виданням Енеїди І. Котляревського (!798), яка підсумувала ідейно-естетичні пошуки давньої української літератури. Та виводила національне письменство на нову творчу перспективу, мала великий вплив на сучасників.

Нов.. укр.. літ. Пережила тимчасовий спалах сентименталізму (І. Котляревський, Г. Квітка- Основяненко). Особливо яскравий слід лишив у ній романтизм зумовлений інтересом до національного фольклору ( Харківська школа романтиків) ( ранній Шевченко, П. Куліш, «Руська трійця»), а відтак до вивчення етнографії та історії рідного народу. До усвідомлення його трагічної долі та потреби служіння йому. Тому письменство 19 ст. розвивалося на засадах ідеології народництва. Що найповніше позначилося на творах Т. Шевченка. Марка Вовчка, Нечуй- Левицького, Панаса мирного. І. Франка. Нова укр.. літер. Пережила різні фази еволюції. З’явившись на теренах Надніпрянщини, переслідувана царською Росією, вона у другій половині 19 ст. розвивалася на землях Галичини. Де інтегрувалися національні сили українського письменства.

Процес становлення нової укр.. літ. Завершується виходом у світ «Кобзаря» Т. Шевченка (1840). Нов.. укр.. літ. Принесла нові теми, створила нові образи, покликала до життя нові жанри.

Іван Петрович Котляревський - зачинатель нової української літератури та нової

літературної мови. Літературний доробок І. Котляревського складається з поеми «Енеїди2, оди «пісня на Новий 1805 год…», «Оди Сафо», драми «Наталка полтавка» та водевілю «Москаль-чарівник». У своїй творчості він продовжує традиції попередників, але епоха, в котру йому випало творити і мистецьке обдарування дозволило йому вивести укр.. літ-ру на нові горизонти.

Іван Петрович Котляревський – перший класик нової української літератури періоду її становлення, поет, драматург, перекладач, театральний  і громадський діяч. У своїх творах автор змалював цілу галерею яскравих, художньо переконливих персонажів поеми – людей мужніх, витривалих, хоробрих, небайдужих до краси життя і вірних почуттю та обов’язку, тим самим зобразив український народ, націю як реальну історичну силу, за якою майбутнє. Такі п’єси автора як: “Наталка Полтавка” та “Москаль-чарівник” стали творами нової української драматургії з її новим героєм – представником простого народу, який утверджує гуманістичні засади людського життя. Новаторство п’єси полягало в тому, що вона мала народний характер. Головні герої п’єси вихідці з народу. Котляревському вдалося глибоко розкрити їхні переживання.