3. Модернізація фінансової та економічної систем україни як умова забезпечення довгострокової фінансової стабільності

а) Особливості забезпечення фінансової стабільності у посткризовий період

Глобальна криза наочно продемонструвала структурну вразливість економіки України та нестійкість її фінансової системи. Без усунення структурних диспропорцій у галузевій структурі економічної системи та розривів у рівнях розвитку окремих сегментів фінансової системи найімовірнішим сценарієм розвитку України стане уповільнення економічної динаміки та поглиблення дисбалансів фінансової системи. Це стане підгрунтям для нагромадження потенціалу фінансової дестабілізації у майбутніх періодах. Тому забезпечення фінансової стабільності у посткризовий період розвитку України, в першу чергу, вимагає структурної модернізації економічної і фінансової систем України на основі вирішення традиційної для України суперечності між завданнями макроекономічної стабілізації та стимулюванням зростання, зокрема між необхідністю стабілізації фінансової системи у період переходу до розширеного фінансування процесів економічного зростання ⁴⁰.

Вирішення цієї суперечності лежить в площині концепції сталого та збалансованого економічного зростання, забезпечення якого вимагає ефективного поєднання антикризових і

модернізаційних заходів. Застосовані НБУ та урядом антикризові заходи дозволили стабілізувати

ситуацію у економічній і фінансовій сфері, але це відбулося на основі відновлення її докризових параметрів, що по суті є консервацією чинних дисбалансів фінансової системи. Для оновлення системи та максимального використання можливостей кризових зламів для економічного прориву України необхідно задіяти модернізаційні заходи. Модернізаційні заходи покликані забезпечити використання нових «вікон можливостей» для економічного прориву шляхом концентрації фінансових ресурсів на найбільш перспективних напрямах економічної діяльності.

Забезпечення фінансової стабільності у період посткризового відновлення потребує принципово нового підходу до управління фінансовою системою з метою підтримання її збалансованості (збільшення спроможності до акумуляції й ефективного розміщення фінансових ресурсів) та підвищення стійкості (зменшення залежності від зовнішніх впливів).

Збалансованість фінансової системи передбачає приведення у відповідність:

потреб економіки у фінансових ресурсах і можливостей фінансової системи їх забезпечити;

обсягів фінансування інвестицій та споживчого попиту для усунення диспропорцій між сукупним попитом і пропозицією. Наявність певного часового лагу отримання ефекту від інвестицій у основний капіталу означає, що за посткризовий період звуження сукупного попиту вітчизняна промисловість має встигнути модернізувати виробничі потужності, підвищити продуктивність праці і наростити виробництво;

обсягів фінансування секторів економіки та рівня ефективності використання залучених ними ресурсів;

обсягів грошової і товарної маси через підтримання збалансованого платіжного балансу, недопущення припливу спекулятивного капіталу, спроможного профінансу- вати надування «мильних бульбашок» на ринках акцій та нерухомості України;

⁴⁰ Економіка України на шляху від депресії до зростання: джерела, важелі, інструменти / Я. А. Жаліло, Д. С. Покришка, Я. В. Белінська [та ін.]. – К.: НІСД, 2010. – 96 с.

інфляційної, процентної й курсової динаміки для уникнення перекосів у структурі економічної системи і платіжного балансу.

Стійкість фінансової системи потребує:

зменшення зовнішньої залежності вітчизняної фінансової системи шляхом скорочення фінансування споживання за рахунок запозичень на зовнішніх ринках капіталу; підвищення стійкості банківської системи шляхом усунення накопичених дисбалансів – невідповідності термінової і валютної структури активів і пасивів, вирішення проблеми капіталізації, «поганих» активів тощо;

вдосконалення системи управління на основі макропруденційного підходу до оцінки і управління ризиками;

підвищення прозорості функціонування фінансової системи в цілому та системних надвеликих фінансових інститутів зокрема.

Труднощі забезпечення фінансової стабільності у посткризовий період в Україні

обумовлені суперечливістю наслідків антикризових і модернізаційних заходів в силу існування специфічних особливостей перебігу економічних і фінансових процесів в Україні.

По-перше, у посткризовий період прискорення економічного зростання можливе лише за поліпшення зовнішніх умов. Проте стійкість і якість зростання залежатимуть від вирішення

внутрішніх структурних проблем на основі подолання вузькості внутрішньої ресурсної бази⁴¹ за рахунок зовнішнього фінансування. В умовах відсутності захисних механізмів, здатних забезпечити

національний суверенітет фінансового сектора в процесі інтеграції в глобальну економіку, нарощування зовнішнього боргу державним, банківським та іншими секторами економіки

підриватиме довгострокові основи фінансової стабільності. Відтак принциповою умовою переходу

України до сталого збалансованого економічного зростання є кардинальне підвищення ефективності використання залучених фінансових ресурсів.

По-друге, збереження протягом тривалого періоду потужної дії немонетарних чинників

інфляції (зростання вартості продовольства, енергоресурсів, вплив монополізації ринків, деформація споживчих настроїв через очікування кризи тощо) обмежує можливості здійснення Національним банком стимулюючої монетарної політики. В Україні проблема зниження інфляції лежить не в площині застосування монетарних інструментів а в регулюванні ринкового середовища з метою підвищення чутливості виробників до ринкових сигналів та забезпечення їх адекватної реакції щодо коригування обсягів виробництва й цін. Монетарні засоби боротьби з немонетарною інфляцією вимагають надмірної потужності обмежень грошової пропозиції, що дає неспівставний з позитивним антиінфляційним результатом гальмівний ефект для економічного зростання. Таким чином, зупинити інфляцію в Україні неможливо без кардинальної структурної перебудови економічної системи, що потребує «м’якої» монетарної політики та дієвих механізмів акумулювання і спрямування ресурсів у пріоритетні напрями економічної діяльності. Отже в короткостроковому періоді часу помірні сталі темпи інфляції матимуть переважно позитивний ефект.

По-третє, в Україні зберігається принциповий розрив між можливістю фінансової системи надавати фінансові ресурси і здатністю нефінансового сектора ефективно використовувати і обслуговувати їх, що обмежує можливості НБУ реалізувати стимулюючу монетарну політику. Антикризові заходи щодо стабілізації банківського сектору дали можливість уникнути ланцюгової банківської кризи, проте не еволюціонували в інструменти відновлення належного кредитування економіки. Нівелювання рефінансування як інструмента регулювання ліквідності, суттєві термінові та валютні розриви у структурі активів і пасивів банківської системи, високі вимоги до платоспроможності позичальників замість інструментів компенсації ризиків, ігнорування завдань впровадження системи довгострокового інвестиційного кредитування призвели до фактичного виключення банківського сектора з числа чинників відновлення економічного зростання. Досягнувши відновлення приросту депозитів населення, зберігаючи негативну динаміку приросту кредитування населення та украй повільну позитивну – суб’єктів господарювання банки де-факто виступають в ролі абсорберів ліквідності як потенційного ресурсу зростання економіки.

По-четверте, поглиблюється тенденція до переспрямування потоків фінансових ресурсів у державний сектор економіки шляхом втягування банківської системи у фінансування дефіциту

бюджету за рахунок купівлі ОВДП та ОВДП-ПДВ облігацій ⁴². Така тенденція має декілька

⁴¹ За даними НБУ, у 2010 р. рівень монетизації знизилася з 55,0 до 50,1 %.

⁴² За 2010 р. Міністерство фінансів України розмістило ОВДП на загальну суму 70,6 млрд грн. У січні

2011 р. було розміщено ОВДП на загальну суму 2,8 млрд грн. Ринку ОВДП у 2010 р. належало 52 % в

негативних аспектів. По-перше, спрямування банками надлишку ліквідних коштів на ринок державних цінних паперів збільшує залежність банківської системи від стану державного бюджету та спроможності держави своєчасно розраховуватися за своїми зобов’язаннями, загрожує посиленням розриву між рівнем розвитку фінансового і реального секторів економіки. По-друге, сприяє «перегріву» фінансових ринків і формує умови для нових «мильних бульбашок». По-третє, структура державних видатків (підвищення та індексація соціальних виплат, збільшення обсягів погашення та обслуговування боргів, інвестування в підготовку Євро-2012, фінансування дефіциту НАК «Нафтогаз України» та Пенсійного Фонду) поглиблює суперечність між обсягами залучених ресурсів у державний сектор економіки та можливостями їх продуктивного використання.

По-п’яте, специфічна роль обмінного курсу гривні – «інфляційного якоря» – робить передбачуваність курсової динаміки найважливішою умовою сталого зростання у посткризовий

період. Тимчасом реальним виглядає ревальваційний виклик через відносно високі показники

інфляції на тлі позитивного сальдо платіжного балансу, обумовленого наростанням боргових потоків до державного сектора економіки, припливу в Україну іноземних інвестицій. Реальне зміцнення гривні не лише негативно відбиватиметься на конкурентоспроможності вітчизняних виробників, але й посилюватиме ризики наступної девальвації у випадку втечі короткострокових капіталів з країни. Запобігаючи ревальвації шляхом гривневих інтервенцій, НБУ оперативно компенсує ці інтервенції шляхом мінімізації рефінансування комерційних банків та інших форм монетарних обмежень. Політика монетарних обмежень зводить нанівець роль внутрішнього попиту як чинника відновлення економічного зростання. Натомість більш сприятливе для підприємств – суб’єктів ЗЕД зниження курсу за зростаючої боргового навантаження та високого рівня доларизації грошового обігу України стає вкрай небажаним, що позбавляє Нацбанк можливості застосовувати цей вагомий стимулюючий інструмент.

Таким чином, забезпеченню фінансової стабільності у посткризовий період перешкоджає суттєва сегментація економічної і фінансової систем, що утруднює управління нею як єдиним

цілим. За зміни зовнішніх умов, коливань рівня ліквідності, валютного курсу, грошової пропозиції

фінансові параметри кожного із сегментів вітчизняної системи кардинально та різноспрямовано змінюються. Відтак за потреби одночасного проведення багатьох реформ можливості влади суттєво звужуються, що вимагає зосередження на головних потребах – тих, що найбільше стримують розвиток і водночас мають найбільші шанси на реалізацію.

З цих причин забезпечення фінансової стабільності у посткризовий період потребує відновлення цілісності економічної і фінансової систем шляхом інституційної реформи – послідовної та цілеспрямованої адаптації розвинених фінансових інституцій, що ефективно функціонують в країнах з високорозвиненою економікою, до особливостей інституційного середовища України ⁴³. Модернізація має спрямовуватися на:

усунення структурних диспропорцій, накопичених в період докризового розвитку зростання;

цілеспрямоване формування майбутніх структурних характеристик економічної й фінансової систем на основі врахування майбутніх ризиків, оцінок адекватності поточним умовам антикризових заходів, розробки і застосування модернізаційних заходів на основі оцінок їх очікуваних наслідків;

формування захисних і стабілізаційних механізмів та дієвих важелів управління фінансовою системою, що дозволить зберігати її стійкість і збалансованість та посилити її роль як інструмента підтримки і стимулювання економічного зростання.

Основою модернізації має стати макропруденційний підхід, характерними рисами якого є

націленість на запобігання ризикам шляхом підвищення прозорості реалізації політики. Для його запровадження за рекомендаціями Міжнародного форуму фінансової стабільності в Сеулі у листопаді 2010 р. першочерговими завданнями мають стати:

вдосконалення стандартів збору і обробки інформації для моделювання системних ризиків;

визначення методики ідентифікації і виміру системних ризиків на основі використання зазначеної інформації та формування рекомендацій для політики;

загальному обсязі торгів на організованому ринку цінних паперів України / Аналітичний огляд ринку облігацій України за 2010 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: rurik.com.ua/documents/research/bonds_review_2010.pdf