МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ

Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

КУРСОВА РОБОТА

З

“ОСНОВ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ”

на тему:

“ Розвиток товарно-грошових відносин в Україні”

Курсанта I курсу М 12-1 групи

напряму підготовки 6.030601

спеціальності ”Менеджмент ЗЕД”

Абрамової А.В.

(прізвище та ініціали)

Керівник к. е. н., доцент кафедри менеджменту

зовнішньоекономічної діяльності АМСУ,

В. Ю. Єдинак

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Національна шкала ________________

Кількість балів: ________Оцінка: ECTS ______

Члени комісії

________________ _________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ _________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ _________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

м. Дніпропетровськ – 2013 рік

ЗМІСТ

ЗМІСТ 2

ВСТУП 2

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТОВАРНО-ГРОШОВИХ ВІДНОСИН 5

1.1. Сутність та основні етапи розвитку товарно-грошових відносин 5

1.2. Місце торгівлі в розвитку товарно-грошових відносин у період функціонування ринку 11

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТОВАРНО-ГРОШОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ 16

2.1. Особливості cтановлення ринкових відносин як форми організації товарно-грошових відносин в Україні 16

2.2. Вплив зовнішньої торгівлі на розвиток товарно-грошових відносин та економіку України вцілому в умовах глобалізації 24

2.3. Зовнішньоторгівельна політика в контексті структурних трансформацій зовнішньої торгівлі Україні після вступу до Світової організації торгівлі (СОТ) 26

Географічна структура експорту-імпорту послуг з 2008-2010 р.р. 30

(млн. дол. США) 30

ВИСНОВОК 36

ЛІТЕРАТУРА 39

Додаток А 41

ВСТУП

Осмислення сучасних економічних проблем через призму світового досвіду становлення, розвитку товарно -грошових відносин має суттєве значення для теорії і практики ринкової трансформації економіки України.

Людство пройшло довгий історичний шлях розвитку і знало дві основні форми організації суспільного виробництва: натуральну і товарну. Історично першою формою суспільного виробництва було натуральне господарство.

Поступово на зміну натуральному господарству прийшло товарне виробництво як розвинутіша і ефективніша форма організації суспільного виробництва.

Товарне виробництво на відміну від натурального господарства є не замкнутою, а відкритою економічною формою господарства

В товарному господарстві між виробниками існують не безпосередні господарські зв‘язки, а опосередковані через обмін продуктами їхньої праці як товарами. При цьому виробники є економічно вільними у виборі товарів і партнерів.

На ранніх етапах розвитку людського суспільства відбувався безпосередній обмін товару на товар. У розвинутому товарному господарстві всі товари прирівнюються до грошей, що виражають вартість усіх інших товарів. Але перед тим, як вартість того чи іншого товару знайшла свій вираз у грошовій своїй формі, вона пройшла тривалий і складний шлях розвитку.

Питання про походження і природу грошей давно привертало увагу економістів. Тож ні у кого не виникає сумнівів щодо актуальності даної теми, беручи до уваги перехідний стан, у якому перебуває Україна на даному етапі свого розвитку.

Як конкретно - історичний тип організації суспільного виробництва, товарне господарство характеризується постійним рухом уперед. Товарне виробництво й обіг у своєму розвитку проходять дві стадії: нижчу - бартерне господарство, вищу - грошове господарство. В бартерному будь-який товар можна безпосередньо обміняти на будь-який інший без використання грошей. У грошовому існує особливий товар - гроші, який можна обміняти на будь-який інший товар, а останній - на гроші. В господарстві, заснованому на грошовому обміні, суспільні витрати нижчі, ніж там, де обмін здійснюється за допомогою бартеру.

Метою написання даної курсової роботи є дослідження проблеми становлення товарно-грошових відносин в Україні та їх розвиток на теренах нашої держави. Отже, при написанні цієї роботи нам слід з‘ясувати суть товарно-грошових відносин, проблеми їх становлення та розвитку, та й прийти до висновку щодо шляхів подолання труднощів, що існують в сучасній ринковій економіці.

Робота написана з використанням таких методів наукового пізнання як індукція і дедукція, економічне моделювання та наукова абстракція. Також досить часто використовувався метод поєднання історичного та логічного підходів.

Об’єктом досліджень є наукові статті, журнали економіки Україні, монографії, статистичні документи, законодавча база.

Стратегічною метою товарно-грошових відносин, які відбувається сьогодні в Україні, є не просто створення ринкової економіки, а такого її різновиду (моделі), який забезпечив би стійке економічне зростання і подолання відставання України від розвинутих країн. Що стосується змісту товарно-грошових відносин, то цій проблемі присвячені численні роботи українських та зарубіжних дослідників. Тому, щоб не повторювати загальновідомі речі, лише відзначимо, що глибинним змістом переходу від однієї економічної системи до іншої є радикальна (можна навіть сказти - революційна) зміна економічної поведінки держави, підприємств, домогосподарств. Звичайно, така зміна не може відбуватися безболісно та автоматично і вимагає осмисленої й послідовної політики з боку держави.

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження товарно-грошових відносин

1. Сутність та основні етапи розвитку товарно-грошових відносин

   Товарно-грошові відносини – форма економічних відносин між відособленими товаровиробниками, які пов'язані між собою суспільним поділом праці. Встановлюються через купівлю – продаж та обмін товарів і послуг. Обмін товарів виник ще в умовах первіснообщинного ладу [1].

Товар — це продукт праці, призначений для обміну, тобто це все те, що виробляється людьми у процесі всіх видів діяльності та обмінюється на ринку (в основному за гроші через продаж) на інші товари [2].

На ранніх етапах розвитку людського суспільства відбувався безпосередній обмін товару на товар. Спочатку це був випадковий і епізодичний обмін, коли у первісних людей внаслідок щасливого збігу обставин (наприклад, вдала а, риболовля) з'являлися деякі надлишки продуктів, якими можна було мінятися. Так з'явилася проста, випадкова, або одинична, форма вартості: х товару А = у товару В.

Товар А відіграє активну роль, виражаючи свою вартість у товарі В. Тому перший товар знаходиться у відносній формі вартості. Товар В виконує пасивну роль, оскільки служить виразом вартості першого, протистоїть йому як еквівалент. Тому другий товар перебуває в еквівалентній формі вартості. Проста форма вартості свідчить про те, що вартість не може бути виражена безпосередньо в робочому часі. Вартість одного товару може бути виражена тільки опосередковано, через вартість іншого товару. В самому факті прирівняння певної мінової пропорції двох різнорідних товарів розкривається їх сутність (Рис. 1.1).

Простий товарний обмін

Товар

Товар

Рис.1.1. Схема простого обміну

Розвиток суспільного поділу праці, зокрема перше велике його поділ з виділенням скотарства і землеробства, сприяв подальшому розвитку товарних відносин. Відбувся перехід від випадкового, епізодичного, обміну до регулярного. Він знаменував також перехід від простої, випадкової, або одиничної, форми вартості до повної, або розгорнутої. Її можна виразити так: х товару А = у товару В або = z товару С, або = q товару D, або = n товару Е [3].

Таким чином, на відміну від простої форми вартості при розгорнутій її формі еквівалентами в обміні є численні товари, а мінові пропорції мають регулярний характер.

Повна, або розгорнута, форма вартості - це така форма, при якій одному товару, що перебуває у відносній формі вартості, відповідає безліч інших товарів, що знаходяться в еквівалентній формі власності (Рис. 1.2).

Y товару В

Z товару С

X товару А = Q товару D

N товару Е

V товару F

Рис. 1.2. Схема розгорнутої форми вартості

Однак розгорнута форма вартості має суттєві недоліки, які ще властиві міновому господарству як специфічній історичній формі обміну і створюють труднощі у відносинах товаровиробників. До них відносяться, по-перше, незавершеність відносної вартості, через яку, різнорідний кількість товарів - еквівалентів з розвитком обміну могла б нескінченно зростати. По-друге, характер таких еквівалентів. Наприклад, вартість м'яса виражалась і в зерні, і в овочах, і в шерсті, і у вині. Це ускладнювало мінові пропорції товарів і орієнтацію товаровиробників в їх господарській діяльності. По-третє, неможливість у багатьох випадках безпосереднього обміну товарів внаслідок невідповідності попиту і пропозиції на конкретному ринку або інтересів товаровиробників. По-четверте, зумовленість пропорцій обміну значною мірою споживчими властивостями товарів. Наприклад, можна обміняти товар на будь-яку міру зерна, але не можна обміняти його на половину горщика, чверть сокири та ін внаслідок відсутності у останніх довільної подільності.

Таким чином, повна, або розгорнута, форма вартості не розв'язує суперечності між споживною вартістю та вартістю, між конкретною і абстрактною працею, що міститься в товарі. Їх дозволяє (але не усуває) подальший розвиток товарного виробництва і обміну, під час якого відбувається перехід від розгорнутої форми обміну до загальної. Відповідно відбувається перехід від повної, або розгорнутої, форми вартості до загальної.

Постійно із загальної маси товарів стихійно виділялись такі, які почали відігравати роль головних предметів обміну. Такими товарами в одних місцевостях була худоба, в інших - хліб (зерно), в третіх - хутро і т.п. У одного й того ж народу в різні часи, на різних місцевих ринках, а в різних народів в один і той же час існували різні найбільш ходові товари, які виконували роль загального еквівалента. Це свідчило про перехід до загальної форми вартості, яка може бути представлена ​​наступним чином: х товару А, у товару В, z товару С, q товару D… = n товару Е [3].

Товар - загальний єквівалент

Товар Х

Товар Y

Товар Z

Товар N

Товар Q

Товар A

Товар B

Товар C

Товар D

Товар E

Отже, загальна форма вартості - це така форма, при якій безлічі товарів, які перебувають у відносній формі вартості, відповідає один товар, що знаходиться в еквівалентній формі вартості (Рис. 1.3).

Рис. 1.3. Обмін товарів через товар - загальний еквівалент

Загальна форма вартості відрізняється від повної тим, що при ній замість численних еквівалентів з'являється один, на який усі товаровиробники обмінюють свої товари, а його на необхідні їм товари.

В умовах догрошового звернення обмін, як правило, грунтувався на одночасному використанні кількох еквівалентів, які становили фіксовану систему. З розвитком рабовласництва складовим елементом такої системи стало використання рабів. Наприклад, у стародавніх норвежців співвідносились три елементи: раби, корови, зброя. Раби як загальний еквівалент у різні часи використовувались у античних народів, на Близькому Сході, в Центральній Африці.

Другий великий суспільний поділ праці - відокремлення ремесла від землеробства - супроводжувався вдосконаленням загального еквівалента. Найбільш недосконалий його ККД (коефіцієнт корисної дії) - худоба, хутро, раби - замінюється еквівалентами, яким властиві вагові характеристики, подільність, з'єднуваність, однорідність (наприклад, хліб, маїс, оливкова олія, чай, сіль тощо).

Нарешті, в процесі еволюції товарного виробництва і товарного обміну відбувається перехід від загального товарообміну до грошової форми обміну і відповідно від загальної форми вартості до грошової (Рис. 1.4).