21. 1. Розумове виховання як один з основних напрямів змісту виховання, його сутність, завдання, провідні шляхи реалізації.

Системоутворюючим фактором, що визначає і цементує виховну систему навчального закладу, є конкретизовані цілі й завдання.

Одна із особливостей виховної системи навчального закладу є його ступеневий характер, кожен рік навчання (курс) є одночасно етапом формування особистості, готує основи для наступного, нового, вищого етапу.

Виховний процес - це складна єдність соціальних, психологічних і педагогічних проблем, що їх вирішують вищі навчальні заклади, завдання яких — формувати спеціалістів - патріотів суверенної держави.

На сучасному етапі становлення державності завдання і напрямки виховної роботи недостатньо глибоко й повно розкриті як у державних документах, так і в педагогічній літературі.

На основі результатів педагогічного дослідження зміст виховання проектується за такими основними напрямками . Розумове виховання становить важливу складову частину теорії і методики національного виховання. Це цілеспрямована діяльність викладацького колективу з розвитку розумових сил і мислення студентів, прищеплення культури розумової праці. Під розумовим розвитком розуміємо процес вдосконалення інтелектуальної сфери і пізнавальних здібностей людини.

В період формування ринкових відносин сучасному спеціалістові потрібні глибокі знання, практичні навики, високорозвинуте мислення, здатність до чіткого аналізу, прогнозування майбутнього. Під час навчання у навчальному закладі завдання колективу полягає в тому, щоб розвивати розумові сили, котрі сприяють нагромадженню знань, оволодінню певними інтелектуальними вміннями, пов'язаними з різними аспектами мислення, що характеризують розумову діяльність людини. У процесі виховання проходить розвиток мислення в таких видах: логічне, діалектичне, узагальнене, абстрактне, теоретичне, індуктивне, дедуктивне, алгоритмічне, творче, репродуктивне, системне. За період навчання майбутні спеціалісти нагромаджують визначений програмами фонд знань: факти, цифри, термінологію, назви, символи, імена, поняття різного виду, що є базовими для практичної діяльності.

Розумове виховання майбутнього спеціаліста в навчальному закладі проходить у процесі цілеспрямованої діяльності. Процес формування особистості спеціаліста — це процес засвоєння тих провідних ідей, знань, умінь, навиків, які спрямовують розумову, емоційну, вольову сферу діяльності, стають переконанням, формою поведінки. Як провідна форма розумової діяльності навчання становить складний психологічний процес. Рівень засвоєння знань, їх характер, глибина і виховний вплив на особистість визначаються якістю, глибиною аналітико-синтетичної діяльності, правильним відображенням усвідомленої об'єктивної дійсності. Під впливом навчання розвиваються пізнавальні здібності, формуються логічне мислення, вміння і практичні навики, необхідні для майбутньої діяльності.

Розумове виховання здійснюють у процесі як засвоєння основ наук, так і в практичній діяльності, формують настанову на розумову дію, що передбачає розвиток спостережливості, тобто постійну готовність бачити в трудовій ситуації змогу застосування наукових висновків, законів, які потрібні в майбутньому.

Засвоюючи основи наук, практичний досвід, майбутні спеціалісти не тільки набувають потрібних знань, умінь, навичок, необхідних для праці в галузі медицини, а й розвивають розумові здібності, вміння творчо мислити, перед ними розкривається велич людської культури, сила пізнання у перетворенні об'єктивно існуючого світу.

Розумове виховання — основа всебічного розвитку особистості, тому що без засвоєння відповідних ідей, знань, умінь і навичок неможливо реалізувати зміст морального, патріотичного, правового, естетичного та фізичного виховання. Воно є важливим засобом подолання відмінностей між розумовою і фізичною працею, оскільки сприяє підвищенню загальної освіченості й культурного рівня, наповнює його інтелектуальним сенсом.

Основним завданням, яке вирішується в процесі розумового виховання, є розвиток мислення взагалі і різних його видів: діалектичного, логічного, абстрактного, узагальненого, категоріального, теоретичного, індуктивного, дедуктивного, алгоритмічного, технічного, репродуктивного, творчого (продуктивне), системного.

У процесі розумового виховання необхідно оволодіти основними мислительними операціями (аналіз, синтез, порівняння, систематизація).

Розумове виховання —діяльність вихователя, спрямована на розвиток інтелектуальних сил і мислення учнів з метою прищеплення культури розумової праці.

Розумове виховання відбувається у процесі засвоєння знань і не зводиться до нагромадження певного їх обсягу. Процес здобуття знань і якісне їх поглиблення є чинником розумового виховання лише тоді, коли знання стають особистими переконаннями, духовним багатством людини.

У процесі навчання та виховання реалізується головна мета розумового формування особистості учня — розумовий розвиток.

Мета - забезпечення засвоєння учнями основ наук, розвитку їх пізнавальних здібностей, формуванні на цій основі наукового світогляду.

Розумовий розвиток — процес розвитку інтелектуальних сил, пізнавальних здібностей мислення учнів.

Під час розумового виховання відбувається накопичення певного фонду знань: термінології, символів, імен, назв, дат, понять, існуючих між ними зв'язків і залежностей, відображених у правилах, законах, закономірностях, формулах.

Основним завданням розумового виховання є розвиток мислення взагалі та різних його видів. Воно також передбачає оволодіння основними розумовими операціями (аналізом, синтезом, порівнянням, систематизацією). Важливим завданням розумового виховання є формування в учнів культури розумової праці, до якої належать навчальні вміння. Їх поділяють на загальні, які використовуються під час вивчення будь-яких навчальних предметів (вміння читати, слухати, усно висловлювати свої думки, писати, працювати з книгою, контролювати себе), і спеціальні — необхідні для оволодіння знаннями в певній галузі (вміння читати ноти, технічні креслення, карти, слухати музичні твори, записувати числа, формули, нотні знаки, користуватися словниками, довідниками тощо).

Розумове виховання - це цілеспрямована діяльність педагогів, батьків, громадськості, самого учня щодо розвитку розумових сил і мислення, прищеплення їм культури розумової праці.

Завдання розумового виховання:

1) озброєння учнів знаннями основ наук;

2) формування наукового світогляду та національної свідомості;

3) розвиток мислення взагалі і різних його видів (діалектичного, логічного, абстрактного, узагальненого, теоретичного, індуктивного, дедуктивного, алгоритмічного, технічного, репродуктивного, творчого, системного); оволодіння основними мислительними операціями (аналіз, синтез, порівняння, систематизація);

4) формування в учнів культури розумової праці (загальні та спеціальні навчальні вміння, вміння раціонально організовувати режим розумової роботи, здатність робити все точно й акуратно, тримати в порядку робоче місце, матеріали; уміння зосереджено й уважно працювати, долати труднощі, розвивати пам'ять, контролювати себе).

Особливу роль у формуванні світогляду учнів відіграє соціальна і професійна позиція педагога.

У процесі розумового виховання загальноосвітня школа має прищепити учням такі навчальні вміння:

—читати — виразно, в необхідному темпі, з урахуванням жанру тексту, усвідомлюючи зміст прочитаного;

—слухати — зосереджувати увагу на змісті сприйнятого, аналізувати й оцінювати текст;

—усно формулювати і викладати свої думки — відповідати на запитання; переказувати зміст прочитаного чи почутого; словесно описувати картини, прилади, об'єкти; ставити запитання до розповіді вчителя, прочитаного тексту тощо;

—писати — правильно списувати з дошки, з книжки; описувати побачене; писати під диктовку; писати твір на задану чи вільну тему, реферат; конспектувати прочитане тощо;

—працювати з книжкою — підібрати необхідну літе­ратуру за бібліографією; визначити її загальний зміст; використовувати різні форми запису прочитаного; послуговуватися довідковою літературою, періодикою;

—спеціальні — читати ноти, технічні креслення, карти; слухати музику; записувати формули, нотні знаки та ін.

Розумове виховання спрямоване на розвиток розумових здібностей учнів, зокрема таких рис особистості:

                     спостережливості (за словами К. Ушинського, «уміння бачити розумними очима нашими предмет у центрі всіх відношень);

                     допитливості, збільшення місткості розуму, забезпечення системності знань;

                     дисциплінованості, гнучкості та самостійності розуму;

                     набуття знань і вмінь ними користуватись у практичній діяльності;

                     способів запам'ятовування (цілеспрямоване, довільне).

Навчальні вміння мають доповнюватися культурою розумової праці — здатністю раціонально організувати розумову працю, чергувати її з відпочинком, поступово входити в роботу, працювати в оптимальному ритмі і т. ін.

Правильно організоване навчання, що передбачає залучення всіх учнів до активної пізнавальної діяльності й використання спеціальних завдань на розвиток мислення, позитивно позначається на інтелектуальному розвитку і вихованні школярів.

Одним із найголовніших завдань вузівського етапу розумового виховання є прищеплення студенту умінь і навичок самостійного опрацювання наукової та навчальної літератури, розв'язання різноманітних пізнавальних задач, користування довідковою літературою (енциклопедіями, довідниками та ін.), складанню конспектів, а також написання робіт, які вимагають творчого підходу і самостійного аналізу певної проблеми (рефератів, доповідей, курсових робіт і т. ін.). Крім того, у студента має сформуватися потреба постійно поповнювати свій багаж професійних знань після закінчення вузу. Вища освіта покликана дати майбутньому фахівцю і міцні науково-світоглядні орієнтири, надати їм форми твердих особистісних переконань.