Типологія проектів

За головним видом діяльності проекти бувають:

• дослідницькі;

• творчі («Жива й мертва вода» — міжпредметний проект, у якому учні досліджують унікальні властивості води з точки зору всіх природни­чих наук: хімії, фізики, біології, географії; розглядають, яку народних казках описані ці властивості води, тощо);

• рольові, пригодницькі (наприклад, «Подорож Лондоном/Токіо/Ри- мом», де учні готують і розігрують екскурсію головними об’єктами міста, виконуючи ролі екскурсовода, екскурсантів, журналістів, фотокореспондентів та ін.);

• прикладні (наприклад, «Маршрут вихідного дня»);

• телекомунікаційні.

На практиці часто бувають змішані види проектів: дослідницько-при­кладні, творчо-рольові та ін.

Ураховуючи, що телекомунікація — передача інформації на відстані електронними засобами, починаючи з 80-х років XX ст. широкого за­стосування набули телекомунікаційні навчальні проекти. Тобто проек­ти, в яких брали участь учителі й учні з різних країн світу за допомогою сучасних інформаційних технологій.

Особливості телекомунікаційних проектів: ці проекти міжпредметні, достатньо тривалі в часі; значна ін­теграція знань; залучення засобів комп’ютерних технологій; значущість, актуальність теми проекту для учасників із різних країн світу.

Основні вимоги до використання методу проектів

1. Наявність значущої в дослідницькому, творчому плані проблеми, яка вимагає дослідницького пошуку для її розв’язування (наприклад, до­слідження демографічної проблеми в різних регіонах світу).

2. Практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних ре­зультатів.

3. Самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів.

4. Визначення кінцевих цілей спільних/індивідуальних проектів.

5. Визначення базових знань із різних областей, необхідних для роботи над проектом.

6. Структурування змістовної частини проекту (із зазначенням поетап­них результатів).

7. Використання дослідницьких методів: визначення проблеми, за­дач дослідження, які випливають із проблем висунення гіпотези їх розв’язування, обговорення методів дослідження, оформлення кін­цевих результатів, аналіз отриманих даних, підбиття підсумків, коре­гування, висновки (використання в ході спільного дослідження мето­ду «мозкової атаки», «круглого столу», статистичних методів, творчих звітів, перегляду та ін.).

8. Результати виконаних проектів повинні бути матеріальними, тобто оформленими у визначений спосіб (відеофільм, щоденник мандрів­ника, комп’ютерна газета, презентація, веб-сторінка тощо).

З урахуванням вищезазначеного використання методу проектів доз­воляє:

• Формувати вміння в учителя й учнів виділяти й обирати найбільш ці­каві й практично значущі теми для проектів.

• Учням — оволодіти значним арсеналом методів дослідження (аналіз літератури, пошук джерел інформації, збір та обробка даних, висуван­ня гіпотез та методів їх вирішення тощо).

• Учителю — надати пріоритет різним видам самостійної діяльності учнів.

• Учням — набути комунікативної компетентності (вміння організо­вувати й  вести дискусії, вислухувати інші точки зору, генерувати ідеї та ін.).

• Учням і вчителю — більш досконало оволодіти інформаційно-комунікаційними технологіями.

15. Мета і завдання

Метою навчального проектування є створення педагогом таких умов під час освітнього процесу, за яких його резуль­татом є індивідуальний досвід проектної діяльності учня.

Продуктивна діяльність, перш за все, плідна для освіти, є індивідуальною дією, результатом якої може бути корисний матеріал або нематеріальний продукт, отже, вона має прак­тичну цінність. Оскільки таке навчання розвивається у про­дуктивній діяльності, воно розширює сферу суб’єктивності в процесі самовизначення, творчості і конкретної участі. Під час використання технології вирішується ціла низка різнорівневих дидактичних, виховних і розвивальних завдань: розвиваються пізнавальні навички учнів, формується вміння самостійно конструювати свої знання, вміння орієнтуватися в інформаційному просторі, активно розвивається критичне мислення, сфера комунікації тощо.

Основні завдання,

1. Не лише передати учням суму тих чи інших знань, а навчити здобувати ці знання самостійно, вміти застосовувати їх для розв’язання нових пізнавальних і практичних завдань.

2. Сприяти учневі у здобутті комунікативних навичок, тобто здатності працювати у різноманітних групах, виконуючи всілякі соціальні ролі (лідера, виконавця, посередника тощо),

3. Розширити коло спілкування дітей, знайомство з іншими культурами, різними точками зору на одну проблему.

4. Прищепити учням уміння користуватися дослідницьки­ми прийомами: збирати необхідну інформацію, вміти її аналізувати з різних точок зору, висувати різні гіпотези, уміти робити висновки.

Понятійний апарат

Діяльність учня — активна взаємодія з довкіллям, під час якої індивід виступає як суб’єкт, який цілеспрямовано впли­ває на об’єкт і тим самим задовольняє свої потреби.

Інтегрування знань — процес наближення, об’єднання ок­ремих наук.

Інтерес — ставлення особистості до предмета як до чо­гось для неї цінного, привабливого.

Потреба — стан організму, соціальної групи, суспільства в цілому, який виражає залежність від об’єктивного змісту умов існування і розвитку; порив, потяг, дискомфорт; джере­ло активності особистості. Динаміка потреби полягає в усвідомленні мети, що передує мобілізації засобів.

Проект — цільовий акт діяльності, в основі якого лежать інтереси дитини.

Суб’єкт діяльності — індивід, який володіє свідомістю та волею, здатний діяти цілеспрямовано, який має потребу в діяльності та мотиви до виконання дій.