10. Сутність держави

Щоб розкрити поняття держави, необхідно проникнути до її сутності.

Сутність держави — це внутрішній зміст її діяльності, який виражає єдність загальносоціальних і вузькокласових (групових) інтересів громадян. Будь-яка держава, разом із вирішенням суто класових завдань, виконує й загальносоціальні завдання («спільні справи»), без яких не може функціонувати жодне суспільство. Це — засоби транспорту і зв'язку, будівництво шляхів, іригаційних споруд, боротьба з епідеміями, злочинністю, заходи щодо забезпечення миру та інші.

Два аспекти сутності держави визначилися з моменту її виникнення:

•  класовий аспект — захист інтересів економічно пануючого класу, здійснення організованого примусу;

• загальносоціальний аспект — захист інтересів усього суспільства, забезпечення громадського блага, підтримання порядку, виконання інших загальносоціальних справ. Загальносоціальний аспект сутності держави особливо яскраво проявляється в її зіставленні з громадянським суспільством (див. § «Громадянське суспільство і держава»).

Співвідношення вузькокласових (групових) інтересів пануючої верхівки (еліти) і інтересів усього суспільства за різних історичних часів не однаково. Як правило, посилення однієї з них призводить до послаблення іншої. До середини XIX ст. у більшості країн перевага була на боці організованого примусу, захисту інтересів економічно пануючого класу

Звідси існує 2 підходи до визначення сутності держави:  1. Класовий підхід  Тобто сутність держави в тому, що один економічно панівний клас нав'язує свою волю всьому суспільству.  2. Загальносоціальні підхід  Тобто сутність держави полягає в тому, що воно об'єднує все суспільство, дозволяє виникаючі протиріччя і конфлікти, служить засобом досягнення згоди і компромісу.  Роль держави полягає в тому, що б служити суспільству (Держава - керує суспільством).  Для досягнення цієї мети держава повинна:  1) У своїй діяльності враховувати інтереси суспільства. Дозволяти виникаючі протиріччя і конфлікти, служити засобом порозуміння і компромісу.  2) Бути правовим, тобто встановлювати в суспільстві певний порядок і підтримувати його, використовуючи в необхідних випадку та примус.  3) Захищати особистість від свавілля, створювати нормальні умови для життя. Підтримувати соціально не захищені верстви суспільства (інваліди, пенсіонери).  4) Забезпечувати безпеку суспільства від внутрішніх і зовнішніх загроз.  Класова і загальнолюдські початку держави не повинні протиставлятися одне одному. 

11. Зв'язок держави і права полягає в наступному: держава не породжує право, а є, з одного боку, залежною, підлеглою його силі, а з іншого – потужним засобом, що підтримує і посилює міць права, його потенціал у суспільній системі. Держава використовуєправо як засіб керування суспільнимипроцесами, але лише в тій мері, у які право їй «дозволяє».

В юридичній науці можна знайти два підходи до питання про співвідношення держави та права. Перший підхід, етатичний, виходить з пріоритету держави над правом: право розглядається як продукт державної діяльності, як її (держави) наслідок. Такий підхід широко розповсюджений у вітчизняній юридичній літературі. Вважається, що право перебуває в підлеглому до держави стані.

Фактичною умовою для даного підходу слугуєполітична практика, яка розглядає право як «доповнення» до держави. Теоретичною передумовою стає формально-догматичне відношення до поняття права як до сукупності норм, які видаються державою.

Другий підхід до співвідношеннядержави та права закріплений у форматі природно-правових поглядів. Прихильники школи природнього права виходили з обмеження держави правом, що, на їхню думку, ґрунтувалося на непорушності природнього закону та невідчудженні публічних прав індивіда. З позиції даного підходу праву належить пріоритет у порівнянні з державою. Такий підхід, на наше переконання, має безсумнівні переваги. Він єфілософською платформою для закріплення в політичній практиці ідеї панування права.