2. Співвідношення держави та інших суб’єктів політичної системи.

 

Держава за допомогою таких методів здійснення влади, як примус і переконання, керує і спрямовує діяльність інших суб'єктів політичної системи у тому об'ємі і мірі, які є необхідними для виконання загальноважливих, загальносуспільних справ. Досягається це шляхом встановлення в законах, що приймаються державою, прав і обов'язків інших суб'єктів політичної системи суспільства, сприяння з боку держави формуванню і розвитку бажаних суспільних відносин, забезпечення обов'язкового дотримання всіма іншими учасниками суспільних відносин вимог закону, інших правових актів.

 

Розглядаючи місце і роль держави у політичній системі суспільства, необхідно, перш за все, зупинитися на проблемі співвідношення держави і громадянського суспільства.

 

Громадянське суспільство — це суспільство з розвинутими економічними, культурними, правовими і політичними відносинами між його членами, незалежне від держави, але взаємодіюче з нею, це суспільство громадян з високим соціальним, економічним, політичним статусом, яке творить разом з державою розвинуті правові відносини.

 

Визначальними при співвідношенні держави і громадянського суспільства є такі принципи:

 

держава сприяє формуванню громадянського суспільства;

 

держава забезпечує рівні можливості для всіх суб'єктів у всіх сферах суспільного життя;

 

чітко законодавчо окреслює межі можливого державного втручання у справи людини і суспільства.

 

Вплив громадських об'єднань та трудових колективів на державу:

 

беруть участь у формуванні представницьких (законодавчих) органів державної влади;

 

ефективність виконання державою своїх функцій інколи значною мірою залежить від громадських об'єднань та трудових колективів;

 

представники громадських об'єднань та трудових колективів можуть включатися до складу колегіальних державних органів з правом вирішального голосу;

 

керівні органи громадських об'єднань можуть наділятися правом законодавчої ініціативи;

можливі й інші форми впливу.

Державна діяльність завжди має безпосередньо політичний характер, тому вона повинна відповідати об'єктивним закономірностям політики, спиратися на них.

Держава займає важливе місце у політичній системі, надаючи їй цілісності й стійкості, орієнтованості на важливі суспільні справи.

Вона виконує особливий обсяг діяльності з управління, розпоряджається ресурсами суспільства, регулює його життєдіяльність та спроможна задовольнити загальносоціальні потреби, для чого має суверенну владу, тобто верховну, самостійну і формально незалежну.

Держава володіє багатьма ознаками, притаманними всім інститутам політичної системи, але одночасно саме вона виступає базовим елементом, визначає її функціонування.

Це зумовлено тим, що лише держава:

> володіє суверенною владою, виступає як універсальна, всеохоплююча організація, поширює свої дії на всю територію країни і всіх громадян, отже, є офіційним представником усього суспільства (хоча фактично вона представляє інтереси лише певної його частини, в кращому випадку - більшості). Вона уособлює суверенітет нації, народу, є реалізатором його права на самовизначення. Від її імені приймають владні рішення, формальнообов'язкові для суспільства - юридичні норми. Тому справжнім волевиявленням системи є не рішення політичної системи в цілому, а, як правило, державно оформлені рішення. Рішення, обов'язкові для суспільства в цілому, можуть виступати лише як рішення держави - офіційного представника суспільства. І вони тим більше обов'язкові для суспільства, легітимні, чим більше держава віддзеркалює загальнонаціональні інтереси;

> це такий суспільний механізм, який покликаний захищати інтереси, права та свободи людей, і тільки вона здатна забезпечити права всіх і кожного, хто перебуває на її території;

> має право встановлювати загальнообов'язкові для всіх правила поведінки, тобто формально визначені правові норми і за допомогою їх регулювати взаємовідносини між різними суб'єктами суспільства;

> виконує основний обсяг управління справами суспільства і розпоряджається його людськими, матеріальними та природними ресурсами, використовуючи при необхідності специфічний апарат - спеціальні органи примусу.

Держава здійснює владу у взаємодії з іншими політичними організаціями. Особливо це стосується взаємовідносин держави і політичних партій. Політичні партії впливають на діяльність державних органів через свої фракції у парламенті, через формування політичних програм, громадської думки. Зі свого боку, держава юридичними актами забезпечує правовий статус партій у політичній системі та легітимність діяльності в суспільстві.

Місце та роль держави у політичній системі суспільства:

1. Держава є виразником політично-правового зв’язку всіх суб’єктів суспільного життя.

2. Держава є офіційним представником усього суспільства.

3. Визначає основні напрямки розвитку суспільства.

4. Має спеціальний апарат управління та примусу.

5. Має спеціальні матеріально-технічні, силові, інформаційні та інші ресурси.

6. Володіє сувернітетом

7. Має монополію на правотворчість, створення загальнообов’язкових правил поведінки.

8. Виконує загальносоціальні функції.

У політичній системі держава взаємодіє з людиною, з органами місцевого самоврядування і є основним інститутом здійснення публічної влади.

Моделі взаємодії держави та особи у політичній системі:

1. Тоталітарна (держава є головним суб’єктом політичної системи, а тому контролює всі сфери суспільного життя; інтереси особи поглинаються інтересами держави).

2. Прагматична (інтереси особи та держави збалансовані та взаємоузгоджені; держава гарантує забезпечення інтересів особи; особа дотримується правил, встановлених держав.).

3. Ліберальна (держава виконує функції захисту прав особи та розв’язує конфлікти між членами  суспільства; інтереси особи мають пріоритет перед інтересами держави).

Держава та органи місцевого самоврядування

1. Держава

а) визначає правове положення органів місцевого самоврядування.

б) передає частину владних повноважень органами місцевого самоврядування.

в) створює умови для належної діяльності органи місцевого самоврядування.

2. Органи місцевого самоврядування

а) вирішують питання місцевого значення в межах встановленої компетенції.

б) не належить до апарату держави, мають власні владні повноваження.

в) допомагають державі здійснювати управління справами суспільства на місцях.