19.Декабристи

Декабристи — російські дворянські революціонери, що підняли в грудні 1825 р. повстання проти царського самодержавства й кріпацтва. Основну масу декабристів складали офіцери, учасники Вітчизняної війни 1812 р. проти Наполеона. Першими організаціями в 1816—1821 рр. були «Союз порятунку» і «Союз благоденства». У 1821 р. виникло Південне товариство декабристів (в Україні); у 1825 р. у нього влилося Товариство об'єднаних слов'ян. Існувало також Північне товариство декабристів. Дворяни-революціонери прагнули зробити військовий переворот сила­ми армії, без участі широких мас народу. Програма декабристів передба­чала скасування кріпацтва, установлення унітарної республіки (Півден­не товариство) або конституційної монархії з федеративним устроєм (Північне товариство). Міжцарів'я після смерті Олександра і викликало передчасні виступи — повстання 14 грудня 1825 р. у Петербурзі й Чер­нігівському полку в Україні (29 грудня 1825 р. — 3 січня 1826 р.). Після розгрому руху до суду було притягнуто 579 чоловік. П. І. Пестель, С. І. Муравйов-Апостол, К. Ф. Рилєєв, М. П. Бестужев-Рюмін, П. Г. Ка­ховський були повішені, 121 людина заслана на каторгу й на поселення до Сибіру. Репресій зазнали також понад 3 тис. солдат.

20. Реформи в росії у 60 -70-х роках XIX ст.

Крім селянської у 60—70-х рр. XIX ст. було здійснено ряд інших реформ: земську, міську, фінансову, судову, шкільну, військову, поліцейську таін.

Згідно з Положенням про губернські та повітові зем­ські установи 1864 р. в Росії було створено органи земсь­кого самоврядування, У виборах до земств брало участь все населення, що мало земельну власність, але при цьо­му виборці (поміщики, міщани та селяни) мали різні права. Тому у земствах переважали дворяни-помішики.

Земства повинні були дбати про спорудження і під­тримання в належному стані шляхів, медичне обслуго­вування населення, народну освіту, поштовий зв'язок тощо.

Офіційно земства мали обмежені функції, однак вони були осередками самоврядування, тому царський уряд намагався обмежити їхні фінансові можливості та вніс зміни у виборчу систему земств: обирати і бути обрани­ми до земств могли тільки поміщики-дворяни, селяни ж обирали лише кандидатів у повітові земські збори. На­далі губернатор з обраних кандидатів призначав глас­них¹, затверджував призначення голів повітових та зем­ських управ.

Згідно з міською реформою створювалися виборні міські думи як розпорядчі та міські управи як виконавчі. Члени думи обиралися всіма платниками податків міста (власниками торговельно-промислових підприємств, прибуткових домів) за безстановим принципом. Поря­док виборів забезпечував переважання в думах і управах найзаможніших мешканців міста. Органи місько­го управління займалися питаннями благоустрою, тор­гівлі, промисловості, охорони здоров'я та ін.

Однією з найпослідовніших із реформ була судова. Уперше було запроваджено інститут присяжних засідателів¹, виборність, незалежність та незмінність суддів, рівність усіх перед законом, гласність.

У 60—70-х рр. відбулася реформа освітянської справи: запроваджено єдину систему початкової освіти (як державної, так і приватної); засновано класичні та реаль­ні чоловічі й жіночі гімназії; відновлено академічну авто­номію університетів (рада професорів керувала життям Щавчального закладу).

Гостра фінансова криза зумовила необхідність перетворень у галузі фінансово-кредитної системи. Почали діяти Державний банк, приватні комерційні акціонерні банки, запроваджено акциз на продаж спиртних напоїв, Збільшено податки на товари широкого споживання.

Зміни торкнулися також організації та побудови збрОЙНИХ СИЛ.

Створено військові округи, прийнято новий військо­вий статут, згідно з яким запроваджувалася загальна військова повинність для осіб чоловічої статі, яким ви-- повнилося 20 років, скорочено термін військової служби, скасовано тілесні покарання.

Реформи 60— 70-хрр. мали за мету пристосувати існуючий суспільно-політичний устрій Росії (самодер­жавство) до потреб капіталістичного господарства. Проте вони були непослідовними (зберігалися основні дореформені центральні та місцеві установи).

Гласні — обрані члени земських зібрань та міської думи в Росії (починаючи з другої половини XIX ст.).

Засідатель — особа, обрана для участі у роботі місцевих державних і судових органів. Могли обиратися із представників різних станів (дворян, городян, іноді — державних селян).