1. Відповідно до Закону України 'Про зайнятість населення" безробітними назнаються працездатні громадяни працездатного піку, які через відсутність роботи не мають заробітку або іншій передбачених чинним законодавствам доходів і зареєстровані в Державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

2. І шовні теорії безробіття.

Марксистська теорія, безробіття. Дія економічних законів нагромадження капітану, зростання його органічної будови, економічного закону народонаселення та ін., веде до відносного скорочення попиту на робочу силу порівняно з попитам на машини й обладнання - стосовно потреб капіталу в самозростанні />' (безробіття) /(її').

Кейнсіанська теорія. Зайнятість залежить від сукупної пропозиції, схильності до споживання й обсягу інвестицій, нестачі сукупного попиту на товари завдяки дії "психояогічного закону збереження". Безробіття - це закономірність ринкової капіталістичної економіки, а головна причина - психологічний фактор.

Сучасні теорії. 1. Дія природних демографічних законів і абсолютне перенаселення мальтузіанська теорія. 2. Високий рівень зарплати веде до зростання безробіття і навпаки (ліберальна школа), і. Розвиток НТІІ, технологій "технологічні теорії". 4. Конкуренція на ринку праці, порушення рівноваги між попитам і пропозицією на робочу силу - неокласична теорія. 5. Циклічні коптіння виробництва й безробіття як природний прояв саморегулювання ринку.89. Функції і роль держави у змішаній економіці

Сутність держави розкривається і реалізується в її взаємодії з суспільством Що і як держава робить для впорядку вання та вдосконалення суспільної, колективної та приватної життєдіяльності людей характеризується понятгя* "функції держави". Слово "функція" походить від лат. "Ґипсііо" Й означає виконання, обов'язок, коло діяльності.

Сучасні держави світу виконують політичну, соціальну, міжнародну та економічну функції [ І, с. 8-9].

Економічна функція держави полягає у створенні передумов, необхідних для ефективної економічної діяльності суспільства. Усі функції держави тісно взаємопов'язані. Але, на думку економістів, економічна функція є найважливішою, оскільки брак належного економічного потенціалу або низька ефективність його використання перешкоджають реалізації інших суспільних функцій.

Економічні функції держави в сучасній змішаній економічній системі можна згрупувати за такими п'ятьма напрямами.

1. Емісійна функція. Її сутність поля гас у забезпеченні економіки необхідною кількістю грошей. У цій сфері держава є монополістом і протистоїть великій кількості покупців, які формують попит на іроші. З метою задоволення нього попиту держава здійснює іропюво-кредитну політику.

2. Формування правових засад функціонування економіки. З цією метою держава визначає правовий статус окремих форм власності, узаконює існування різних видів господарської діяльності, регулює відносини між виробниками і покупцями товарів, регламентує здійснення окремими підприємствами зовнішньоекономічної діяльності, визначає обов'язки підприємств перед державою і т.д. Спираючись на економічне законодавство, держава виконує роль арбітра у сфері господарських відносин, виявляє випадки незаконної діяльності та вживає відповідних заходів до порушників.

3. Усунення вад ринкового саморегулювання. Механізм ринкового регулювання забезпечує ефективний розподіл ресурсів тільки за певних ідеальних умов. Розподіл ресурсів, за якого жоден із суб'єктів ринку не може поліпшити свого стану, щоб не погіршити стану- інших суб'єктів ринку, називається ефективним (оптимальним) за Парето (Вільфредо Парето (1848- 1923)-видатний італійський економіст).

Проте в економіці виникають ситуації, коли ринковий механізм не забезпечує оптимального за Парето використання ресурсів. Такі умови і створюють вади (провали, неспроможності) ринку.

Вади ринку виникають внаслідок неспроможності конкуренції; неспроможності ринку забезпечувати людей суспільними товарами; зовнішніх ефектів; неповноти ринків; недосконалості інформації; економічної нестабільності.

Неспроможність ринкового саморегулювання забезпечити ефективний за Парето розподіл ресурсів компенсується державним регулюванням економіки. З цією метою держава здійснює захист конкуренції, забезпечує людей суспільними юварами, реагує па можливість виникнення негативних ефектів (екстерналій), пере участь у розв'язанні проблем неповноти ринків, формує інформаційну інфраструктуру ринку, здійснює стабілізаційну політику [2, с. 10-121.

4. Перерозподіл доходів. Нконо.міка, що оптимальна за Парето, констатує . ган, за яким економічні ресурси суспільства розподілено найбільш ефективно. Але ефективний розподіл ресурсів ще не означає ефективного розподілу доходів між членами суспільства. Конкурентні ринки здатні породжувати нерівномі­рність розподілу доходів і навіть цілковитий брак коштів дія існування в непрацездатних членів суспільства. Дня зменшення нерівності в доходах держава здійснює їх перерозподіл через різноманітні соціальні програмну формі ірансфертних платежів. Крім того, держава може регулювати індивідуальні іоходи через вплив на процес формування первинних доходів (установлення мінімальної заробітної плати, запровадження прогресивно-пропорційної форми оподаткування, індексація доходів з урахуванням інфляції, регулювання иін на ювари та послуги першої необхідності і т. д.).

5. Забезпечення людей обов'язковими товарами. Товари (правила поведінки), які держава зобов'язує людей використовувати (додержуватися), називаються обов'язковими товарами. Важливим аргументом на користь державного втручання в економіку є відома істина, що людина здатна діяти всупереч власним інтересам (наприклад, люди курять, уживають надмірну кількість алкоголю, порушують правила дорожнього руху, споживають шкідтиві шя здоров'я продукти тощо). Погляди, згідно з якими державне регулювання необхідне, оскільки державі найліпше відомо, шо саме є корисним для людини, п.гшваються патсрналістськнми. Прихильники патерналізму вважають, шо 'залишені напризволяще" люди здатні шкодити не тільки собі, а й іншим чле­нам суспільства.

Реалізація економічних функцій держави здійснюється через механізм бюджетної, фіскальної, грошово-кредитної, структурної, інвестиційної, цінової, соціальної, зовнішньоекономічної та інших напрямів соціально-економічної політики [3].

Примітки

і Державне регулювання економіки. Навч. посібник/С. М. Чистов, А. С. Никифоров. І Ф. Куценко та ін. - К. КІІЕУ. 2000. -316 с.

Необхідність політичної функції держави випливає із самої сутності держави * політичної форми організації суспільства. Політична функція держави полягас в шін'зпеченні цілісності й збереженні суспільства, у створенні умов для спокійного н і гармонійного його розвитку. Ігнорування політичної функції .здатне породжувати ччіітичну нестабільність, соціальні конфлікти та хаос в економічній сфері. їй таких м'Уі про будь-яке державне управління та держ авне регулювання економіки не маже і . ти іі мови.90. Форми і метоли державного регулювання змішаної економіки

Теорія державного регулювання економіки проголошує необхідність системного підходу- до вибору засобів та методів впливу держави на суб'єктів економічних відносин.

Регулюванню підлягають складні процеси життєдіяльності суспільства, на які нездатні ефективно впливати окремі важелі або будь-які вибіркові, незбалансовані їх комбінації. Результативність державного регулювання зростає, якщо ці важелі застосовуються не випадково чи під тиском груп спеціальних інтересів і кон'юнктури, а системно, виходячи з довгострокових цілей і поточних завдань соціально-економічного розвитку.

Системний підхід передбачає інтеграцію в цілісну систему. по-перше, елементів, що формують стратегію соціально-економічного розвитку, по-друге, елементів, що утворюють підсистему регуляторів.

Стратегія соціально-економічного розвитку формується через:

• макроекономічне прогнозування - передбачення можливого стану об'єктів у майбутньому і визначення альтернатив розвитку;

• макроекономічне планування - визначення цілей і пріоритетів розвитку та заходів, спрямованих на досягнення цілей;

-державне програм но-цільовс планування - визначення найбільш актуальних Соціально-скономічних проблем і заходів для розв'язання цих проблем.

Стратегічні орієнтири й конкретні умови соціально-економічного розвитку, пов'язані зі змінами кон'юнктури на ринку, обумовлюють використання цілого арсеналу методів державного регулювання економіки.

Методи держав ного регулювання економіки -це способи впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення умов для їхнього ефективного функціонування відповідно до напрямків державної економічної політики (Державне регулювання економіки: Навч. посібник / С. М. Чистов, А. Є. ІІикифоров. Т. Ф. Куценко та ін. - К. : КІЕЕУ, 2000.-С. 17).

Кожен метод грунтується на використанні сукупності інструментів (регуляторів, важелів).

Методи державного регулювання економіки класифікуються за двома ознаками: за формами впливу та засобами впливу.

За формами впливу методи державного регулювання економіки поділяються на дві групи:

• методи прямого впливу;

• методи непрямого впливу.

Залежно від засобів впливу виділяють наступні методи:

• правові:

• адміністративні;

• економічні;

• пропагандистські.

Методи примою впливу безпосередньо діють на функціонування суб'єктів ринку. Такий безпосередній вплив здійснюється за допомогою інструментів адміністративно-правовою характеру, які регламентують діяльність суб'єктів господарювання, та економічних інструментів прямою впливу. Останні спрямовано на регулювання темпів зростання та структури економіки, обсягів виробничого та невиробничого споживання, масштабів діяльності суспільного сектору економіки та ін.

Беручи загалом, можна сказати, що основними інструментами прямого державного регулювання €:

• нормативно-правові акти;

• державні замовлення;

• централізовано встановлені ціни, нормативи, ліцензії, квоти, державні бюджетні витрати, ліміти тощо.

Методи непрямою регулювання - це методи, які регламентують поведінку суб'єктів ринку не прямо, а опосередковано, через створення певного економічною середовища, яке змушує їх діяти в потрібному державі напрямку. Опосередковане регулювання - цс вплив на економічні інтереси. Держава втілює в життя свої рішення па підставі мотивації. У даному контексті мотивація - це процес спонукання суб'єктів ринку до діяльності в напрямку' державних пріоритетів.

До методів непрямого регулювання належать інструменти фіскальної, бюджетної, грошово-кредитної, інвестиційної, амортизаційної, інноваційної га інших напрямків економічної політики, а також методи моральною переконування.

У рамках бюджетної політики держава здійснює пряме фінансування установ сектору загального державного управління, фінансування інвестиційних програм, обслуговування державного боргу. Витрати державного бюджету ідійснюються також у таких формах, як дотації, субсидії, субвенції.

Податкова політика застосовується для поповнення державних фінансових ресурсів, а також дія стимулювання економічного зростання, иауково- ісхнічного прогресу, здійснення структурних перетворень, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників. Податкова політика реалізується за двома напрямками - це, по-перше, визначення видів податків і встановлення податкових ставок та. по-друге, надання податкових пільг окремим суб'єктам (особам) з метою впливу на інвестиційний клімат та рівень і ротових доходів населення.

Грошово-кредитне регулювання здійснюється з метою впливу на ірошову пропозицію. Для досягнення цієї мети центральний банк (в Україні - Національний банк України) використовує такі основні інструменти: грошова місія, операції з державними цінними паперами на відкритому" ринку, зміна норми обов'язкових резервів, маніпулювання обліковою ставкою.впливає кілька чинників (ціна товару, ціна на фактори виробництва, технологія та організація виробництва, кількість виробників-конкурентів, цінові і дефіцитні очікування покупців, розмір податків тощо).

Залежність обсягу пропозиції від названих факторів називають функцією пропозиції: Найважливішим чинником пропозиції с: ціпа. Залежність пропозиції від ціни називають функцією пропозиції від ціни, яка виражається рівнянням:

0$-Г(ХІ,Х2, ХЗ ...ХИ )

де С^Х обсяі пропозиції, Р - рівень ціни.

Характер даної залежності називають іаконом пропозииії: обсяг пропо­зиції знаходиться у прямій залежності від рівня ціни, тобто чим вища ціна, тим більша пропозиція товару, і навпаки.

Г рафічне зображення даної функції утворює крнву пропозиції (крива X). яка відбиває дію закону пропозиції". Крива будується за умови зміни ціни. Псі інші фактори . які впливають на величину пропозиції, мають бути незмінними.

І рафічно зміна обсягу пропозиції відображається у русі по кривій пропозиції в той чи інший бік (показано стрілками). За низького рівня ціни пропозиція даного товару на ринку зникає, так як ціна не покриває навіть витрат виробництва.

Крива пропозиції знаходить багато застосу вань: вона відбиває пропозицію щодо цін споживчих товарів і послуг, праці, землі та капіталу, інвестицій, і рошей тощо.

У рамках трактування капіталу як певного вкладення виокремлюєте⁰¹ категорія "людського капіталу" як міри втіленої у людині здатності приносити дохід. Особистість визначається як суб'єкт і як об'єкт економічної діяльності ^,а

1 Іріїмітки

1. Інфляція в Україні у відкритій фо/імі виникла у 1992році. За даними Держкомстату України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) протягам 1992-1995рр. .щщктеризусться такою динамікою: у 1992 р.: споживчі ціни зросли у 21 раз. у і993 р. -у 102, у 1994-у .5, у 1995 р -у 2,Нрат.

Цим методам скористалась Україна к 1996 р., запровадивши б обіг нову грошову одиницю — гривню.

2