83. Економічна сутність кредиту

Незважаючи на те. що перший етап розвитку кредиту відбувався ще в період переходу' від первіснообщинного до рабовласницького ладу [1, с. 9], ґрунтовні і систематичні дослідження з цього питапнярозпочалисьзХУІІІ століття. Першою визначальною ознакою якою характеризувався кредит науковці вважали довіру, як психологічний фактор на основі якого кредитор надає позичальнику кошти з впевненістю, що той їх поверне в зазначений термін. Але з часом, з'явились інші підходи до визначення суті кредиту, довіра при цьому перестала вважатися ознакою кредиту, оскільки притаманна й іншим економічним відносинам, а використання застави вважалося навпаки ознакою недовіри позичальнику [1, с. І4|. Однак, на нашу думку, нехтування довіри як однієї з визначальних ознак сутності кредиту € несправедливим. Довіра, як психологічний фактор є досить суб'єктивна і не завжди залежить від застави, факт використання застави слід вважати не проявом недовіри, а намаганням кредитора застрахувати позиковий капітал на випадок неспроможності позичальника з певних незалежних від нього причин повернути позику в потрібний термін. Таким чином, можна стверджувати, що довіра й досі залишається одним з визначальних факторів суті кредиту.

Наприкінці XIX ст. виникає три основні течії які намагалися пояснити економічну суть кредиту. Одна з цих течій, розглядала сутність кредиту як момент розриву в часі двох частин кредитної угоди: передача цінності та її повернення. Гак. наприклад М.І. ТУган-Барановський досліджуючи кредит вказував, шо це угода "при якій момент отримання будь-якої цінності відокремлений від моменту поверхня її еквівалента певним проміжком часу" [1, с. 15]. В даному твердженні, яке загалом відображає суть кредиту як угоди розірваної у часі, залишається поза увагою ряд особливостей кредиту. Твердження про те, що в майбутньому повинна бути повернена еквівалентна цінність", не відображає сутності позикового капіталу, який повинен приносити своєму власнику дохід у вигляді процента фактично кредит є лише інструментом збереження вартості оскільки не включає плати за користування позиковим капіталом.

За іншою течією трактування економічної суті кредиту, визначальною ознакою кредиту був сам факг користування цінностями кредитора, які той надав у тимчасове користування позичальнику. При цьому поза увагою дослідників затишались всі інші властивості і умови кредиту.

Досить вагомий внесок в дослідження сутності кредиту зробив К. Маркс заснувавши відтворюватьну теорію кредиту. Суть даної теорії поляї-ала в тісному взаємозв'язку виробництва і кредиту, при чому Маркс зазначав, що кредит існує завдяки виробництву і торгівлі. Він відмічав, що іроші на основі капіталістичного виробництва можуть бути перетворені на капітал і внаслідок такого перетворення з вартості даної величини стають самозростаючою вартістю [2]. При визначенні сутності кредиту Маркс виділяв дві основні характерист ики. З одного боку, кредит виступає як форма руху позикового капіталу тобто "надання грошей на певний час і «утримання їх назад з відсотком [2]". З іншого боку, він розглядав кредит як юридичну угоду, згідно якої гроші повішні бути повернені через певний час зі сплатою певного відсотка.

Окремо слід розглянути теорії банківською кредиту. Нау кове обгрунтування банківського кредиту з'являється у працях представників класичної школи економічної теорії А. Сміта, Дж. Милля та Д. Рикардо, А. Тюрго, сформована на основі їхніх вчень теорія кредиту отримала назву натуралістичної. Така назва пов'язана з основною ознакою кредиту, яку виділяли дані науковці визначаючи кредит як спосіб передачі натуральних благ. Відповідно об'єктом кредиту вони вважали тимчасово вільний капіталу вигляді натуральних речових благ. Оскільки виробництво продукції передувало кредиту, то першочерговим представники натуралістичної школи вважали саме виробництво, відводячи кредиту другорядну роль, не розглядаючи активного його впливу на розвиток самого виробництва [3, с.315]. Позиковий капітал ототожнювався здійсним капіталом та розглядався як відособлена частина виробничого капіталу, шо призводило до помилкового уявлення про його властивості, характерні ознаки та особливості руху. Такі твердження про природу та характеристики кредиту та позикового капіталу пов'язане з слабким розвитком кредитних установ які надавали позики, та способом виробництва провідна роль в якому відводилась власному капіталу. Дана теорія розглядала банки лише як посередників в кредиті, що спочатку акумулюють кошти а потім розмішують їх у формі кредиту, при цьому пасивні операції банків є первинними порівняно з активними, оскільки неможливо надати позику без попереднього залучення ресурсів.

Зовсім інший підхід до визначення суті кредиту та його ролі в розвитку економіки відображений в капі галотворчій теорії кредиту, яка розглядала його вирішальним фактором примноження суспіль ного багатства. Основний науковий внесок в розробку даної теорії зробили такі відомі науковці як Г. Маклеод, Й. Шумпетер, А. Гай, Дж. Кейнста ін.. І Іа відміну від натуралістичної теорії кредиту, представники капіталотворчої теорії розглядали кредит як вирішальний фактор нарощування суспільного багатства відводячи йому активну роль в розвитку економіки. Однин з перших представників капіталотворчої теорії кредиту Г. Маклеод прирівнював кредит до грошей вважаючи і те і інше багатством, оскільки і кредит і гроші мали купівельну спроможність, відповідно розширення кредиту означає нагромадження капіталу. Г. Маклеод розглядав кредит як продуктивний капітал, оскільки він приносить прибуток у вигляді процента, відповідно банки виступають "фабриками кредиту" і творцями капіталу [3, с. 316]. Дане положення зумовлене тим. що банки на той час могли майже без обмежень емітувати банкноти (держава не регулювала емісію), відповідно позиковий капітал створювався не в результаті залучення тимчасово вільних коштів, а в результаті емісії банкнот, з чого випливало ше одне положення капіталотворчої теорії про первинність активних операцій перед пасивними. Помилковість поглядів Маклеода полягала в ототожненні таких категорій, як кредит, гроші, капітал. Він розумів. Що кредите інструментом нарощування багатства лише до певної межі, однак границі кредиту ним не були встановлені.

Подальший розвиток каиіталотворча теорія отримала в працях Дж. Кейнса та його послідовників. Вони доводили, що кредит визначає економічний розвиток суспільства, тому його необхідно стимулювати шляхом зниження норми позичкового процента, що буде сприяти росту інвестиційного й споживчого попиту й збільшить зайнятість у країні.

В су часний наукових працях виділяють два основних підходи до визначення кредиту як економічної категорії. Переважна більшість науковців визначає кредит як економічні відносини з приводу руху позикового капіталу. Однак існує також трактування кредиту, що фактично відображає марксистську теорію і полягає в визначенні кредиту як форми руху позикового капіталу між кредитором і позичальником. В фінансовому словнику дається визначення кредиту як позички в грошовій або товарній формі на умовах повернення, шо надаєт ься банком чи юридичною особою, кредитором, іншій особі позичальникові (4. с. 238]. Майже аналогічне визначення наводиться в енциклопедії банківської справи, в якій вказується, тцо кредит позика в грошові або товарній формі на умовах повернення у певний термін з виплатою відсотка [5, с. 155].

Такі визначення збігаються з трактуванням кредиту як форми руху (позичка) позикового капіталу (грошова або товарна форма). Однак таке твердження фактично ототожнює кредит і позичку, а вони хоча і тісно пов'язані, але зовсім різні за своєю економічною суттю, оскільки позика є лише способом відчуження позикового капіталу і в загальному визначенні трактується як надання в користування певних благ на умовах платності, строковості і повернення.

Тому при визначенні кредиту доцільно підходити з точки зору економічних відносин які виникають в наслідок руху вартості від кредитора до позичальника, при чому, ці відносини охоплюють не лише безпосередній факт позики, а й етап акумулювання позикового капіталу. Ну цьому етапі, досить вагомою характеристикою кредиту, як економічних відносин, проявляється довіра.

При визначенні категорії кредит, варто зауважити, шо однією з причин обмежувального тлумачення кредиту та його ролі у розвитку економіки є те, що він розглядається як усталена категорія, що не розвивається і залишається майже однаковою [6, с. 9]. Враховуючи наявні в світовій науковій думці теорії і підходи до визначення суті кредиту, можна навести визначення яке відображало реатьно існуючі характеристики, ознаки та властивості категорії кредит.

Кредит - це специфічні економічні відносини засновані на довіри та вигідності, які виникають з приводу особливої форми руху матеріальних цінностей між економічними суб'єктами на умовах повернення, платності та строковості.

В даному визначенні, наведені основні характеристики і фактори які ідентифікують категорію кредит у вигляді економічних відносин, необхідною умовою для встановлення яких є довіра і вигідність учасників. Кредит виникає і метою переходу' на певний сгрок матеріальних цінностей від суб'єкта який ними володіє, до суб'єкта який хоче їх використати, з подальшим поверненням і оплатою за користування.

Примітки