2. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. Н. Д. Базилевича. - к.: Знаннн-прес,2001. - 581 с.

Автори зазначають, що розвиток соціально орієнтованої ринковій економіки завдяки поширенню колективних форм приватної власності, акціонуванню, демократизації управління капіталам тощо :<мішос соціально-економічну природу капіталу. Зростає взаємозумовленість мотиваційних пріоритетів найманих робітників та підприємців на основі "соціалізації" капіталу та "капіталізації" праці. Зближенню інтересів суб'єктів сучасної ринкової економіки сприяє також- подальший розвиток співробітництва праці та капіталу, що ґрунтується на якісному вдосконаленні трудового законодавства та системи колективних договорів.

44. Теорії капіталу

В економічній теорії склалися різні теорії капіталу.

Марксистська теорія капіталу. Капітал розглядається як соціально- економічне явище - капіталістичні виробничі відносини, в межах і завдяки яким відбувається привласнення факторів та результатів виробництва власниками робочої сили, промислового, торгового і позичкового капіталу, землі тощо. Самі по собі засоби виробництва, люди з їх робочою ситою, гроші та інші фактори ви­робництва (наука, інформація тощо) за своєю природою не є капіталом. Усі вони набувають властивості капіталу, тобто стають засобом самозростання вартості, коли охоплюються капіталістичними виробничими відносинами, основу яких становить відношення "наймана праця - капітал".

У політичній економії склалися й інші теорії капіталу, в яких він трактується як позаісторичне явише, позбавлене певної соціально-еконо.мічної специфіки. У них капіталом вважається все, що приносить грошові доходи різним верствам капіталістичного суспільства, а також будь-які послуги у негрошовій формі, що одержують люди від усіх форм речового і неречового багатства. їх природною властивістю вважається здатність утворювати різні форми доходів, зокрема особистісшій фактор виробництва (праля) має здатність утворювати заробітну плату, речові фактори виробництва (засоби виробництва) - прибу ток та земельну ренту, гроші - відсо ток тощо. У такому утаєнні капітал постає позаісторични.м явищем, тобто притаманним не лише капіталістичній, а всім формам суспільного виробництва. Цей підхід знайшов своє відображення у речовій і монетарній теоріях капіталу, а також у теорії людського капіталу, яка поступово трансформувалася у більш широку теорію інтелектуального капі галу [І, с. 1931.

Речова теорія капіталу. Па перших станах розвитку політекономії сформувалося розуміння капіталу як сукупності факторів виробництва, що приносять дохід. Погляд на капітал як на речі, здатні самі по собі приносити дохід і забезпечувати приріст багатства, грунтується на вченні Л. Сміта, який розглядав капітал і як вартість, що дає приріст завдяки використанню найманої праці, і як запас речових предметів (засобів виробництва), необхідних для здійснення процесу виробництва благ. Аналог ічним є погляд на капітал Д. Рікардо, на думку якого камінь і палиця в руках дикуна стають для нього капіталом.

У межах речової теорії капіталу виокремилися теорія "трьох факторів виробництва", а також концепція "продуктивності" капіталу і концепція " стриму ваиня"[2].

Концепції "проду ктивності" капіталу та "стримування" в межах теорії "трьох факторів виробництва" отримали подальший розвиток у працях А. Маршалла та американського економіста Дж.-Б. Кларка.

А. Маршалл основною властивістю капіталу як речей, що утворюють передумови виробництва, вважав його здатність приносити дохід. Вона обумовлена продуктивністю капіталу як фактора виробництва, його порів­няльною рідкісністю, що є наслідком утримання капіталіста від використання своїх грошей на невиробничі потреби. Як доводить Маршалл, співвідношення цих властивостей € основою попиту і пропозиції капіталу та визначає його ціну як форму доходу, що приносить капітал.

Органічною складовою теорії капіталу Маршалла с обгрунтування ним ді­яльності з організації та управління процесом поєднання праці, капіталу і землі в самостійний "четвертий фактор виробництва", що породжує особливий вид доходу - підприємницький дохід як плату за організацію і управління виробництвом.

Дж.-Ь. Кларк, поділяючи погляд на капітал як на запас продуктивних благ, розвинув концепцію А. Маршалла в руслі загальної методології маржиналізму, дійшовши висновку що суспільно значущою є не абсолютна, а гранична проду ктивність капіталу, яка визначає відсоток як ціну капіталу.

П. Самуельсон трактує капітал як багатство, шо є результатом минулої праці і перебуває у приватній власності та має здатність приносити дохід. Речовий підхід до капіталу пояснює, зокрема, те, шо в економ ікс з'ясування сутності капіталу та форм доходів, які він приносить, відсторонено від поняття "додаткова вартість".

Монетарна теорія капіталу. Їїособливістю є абсолютизація грошової форми багатства, ірошей, що було характерним ше дія меркантилізму. Па відміну від речових концепцій капіталу, які фокусують свій гюіляд на походженні доходів від речових форм багатства, монетарна теорія капі талу зосереджується на еконо­мічному бутті не речей, а грошей, які є загальним еквівалентом усіх товарів, посередником їх обміну. Водночас гроші - інструмент кредитних відносин, під час яких набувають форми позичкового капіталу і приносять дохід у формі позичковою відсотка. Саме позичковий відсоток та його чинники становлять центральний пункт монетарної теорії капіталу.

Теорія людськошк^піта^Iу.Длясучасноїекономічної^IІтераIуриxарактерним <: намагання розглядати капітал також поза межами речового і грошового його змісту. На цій основі сформувалася теорія людського капіталу, яка поступово трансформується у теорію інтелектуального капіталу. Виникнення цих теорій пов'язане зі зростанням ролі знань у розгортанні сучасної НТР.

До людського капіталу автори і послідовники цієї теорії відносять вроджені фізичні, інтелектуальні, психічні, моральні здібності і сили людини та набуті нею у процесі навчання, праці, спілкування з іншими людьми. Знання, навички та інші здібності людей до праці є джерелом їх майбутніх доходів, задоволення потреб. Основними формами інвестицій в людський капітал вважають витрати па освіту, виробничу підготовку, охорону здоров'я, міграцію, пошук інформації про ціни і доходи, народження і виховання дітей.

Відображаючи об'єктивну потребу сучасного суспільства у формуванні якісно нового особистого фактора виробництва, здатного забезпечити перехід до ностіндустріального, інформаційного технологічного способу виробництва, теорія людського капіталу доводить необхідність широкомасштабного розширення та якісного вдосконалення сфери освіти і підготовки кваліфікованих працівників у всіх галузях економіки, конструктивно впливає па цей процес.

Теорія інтелектуальноіч> капіталу (3 |.Вонаслогічнимрозвитком,органічною складовою теорії людського капіталу. Об'єктом її дослідження є місце та роль знань, науки у широкому' їх значенні у суспільному виробництві. Центральна ідея теорії інтелектуального капіталу полягас у тому, що за системного залу­чення у виробництво знань (наукових відкриттів, винаходів та організаційних удосконалень) саме вони, а не праця, є джерелом вартості; що знання та способи їх практичного застосування заміщують працю як джерело додаткової вартості. Якщо праця і капітал були основними факторами виробництва в індустріаль­ному суспільстві, то знання та інформація, вважають прихильники цієї теорії, стають вирішальним фактором у постіндустріальному суспільстві.

Примітки

1. Політична економія. Навчальний посібник для студентів вищих намчаїьних закладів / Наред.В. О. Рибалкіна, В. Г. Н<х)рова. К.: Академвидав, 2004. 672 с.

2. Теорія "трь ах факторів виробництва". Її засновникам вважають Ж. -/>'. Сея. У цій теорії підхід до капіталу А. Сміти і Д. Рікардо набув завершеної форми. Згідно з цією іпеоріао у виробництві благ беруть участь три фактори - праця, капітал і земля. Кожен із них г: самостійним джерелам доходів: праця - заробітної плати, капітал - прибутку, земля - земельної ренти, а їх сума утворює вартіснії, вироблюваних товарів.

Концепція "продуктивності" капітачу. Відображає розуміння джерел вартості, багатства: вартість товарів створюється не лише працею, а й засобами виробництва (капіталам) та землею.

Концепція "стримування ". Уній обгрунтована здатність капіталу як продуктивної сили приносити дохід. Концепція "стримування" пов'язує виникнення прибутку з тимчасовою відмовою капіталіста від невиробничого споживання своїх грошей і спрямуванням їх на виробниче споживання

3. Базилевнч В. Д. Інтелектуальна власність: [підручник] / В. Д. Вазияевич. - К. : Знання. 2006. -431 с.; Воронин В. Интелдекінуаіизация хозяйсткенноіі деятельности / В. Воронин // Зкопамист. - 2007. - .\з7. - С. 60 - 64: Иванов И. Человеческий капитал и глобапизация / Иванов Н. П. // Мировая жоначика и международіше отношения. — 2004 -М9.—С. 19 ЗІ. ПоплавськаЖ. Інтелектуальний капітал економіки знань / Ж. В. ІІопшвська. В. Г. Поплавснкий // Вісник ПАП України. - 2007. -Х°2. - С. 52-61.