3. Міністерство освіти та науки, молоді та спорту арк.
4. Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування та підпорядковані їм органи управління освітою.
Ст. 15 Закону «Про освіту» : Державні стандарти освіти:
1. Державні стандарти освіти встановлюють вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки в Україні. Вони є основою оцінки освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм одержання освіти.
Державні стандарти освіти розробляються окремо з кожного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня і затверджуються КМУ. Вони підлягають перегляду та перезатвердженню не рідше як один раз на 10 років.
2. Відповідність освітніх послуг державним стандартам і вимогам визначається засновником навчального закладу, ЦОВВ, що реалізує державну політику у сфері освіти, органом виконавчої влади АРК у сфері освіти, центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, місцевими органами управління освітою шляхом ліцензування, інспектування, атестації та акредитації навчальних закладів у порядку, встановленому КМУ.
3. За результатами ліцензування ЦОВВ , що реалізує державну політику у сфері освіти, орган виконавчої влади АРК у сфері освіти, місцеві органи управління освітою у межах своїх повноважень надають навчальним закладам незалежно від форм власності ліцензії на право здійснення освітньої діяльності відповідно до державних вимог із встановленням за певними освітніми або освітньо-кваліфікаційними рівнями обсягів підготовки, які відповідають кадровому, науково-методичному та матеріально-технічному забезпеченню, вносять їх до державного реєстру навчальних закладів.
Невиконання або грубе порушення навчальним закладом умов і правил ліцензійної діяльності, подання та розповсюдження недостовірної інформації щодо її здійснення є підставою для призупинення дії або анулювання ліцензії.
4. За результатами акредитації вищих навчальних закладів, закладів післядипломної освіти ЦОВВ , що реалізує державну політику у сфері освіти разом з центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади: визначає відповідність освітніх послуг державним стандартам певного освітньо-кваліфікаційного рівня за напрямами (спеціальностями), надає право видачі документа про освіту державного зразка; встановлює рівень акредитації навчального закладу; надає певну автономію навчального закладу відповідно до отриманого статусу; інформує громадськість про якість освітньої та наукової діяльності вищих навчальних закладів; вирішує в установленому порядку питання про реорганізацію вищого навчального закладу з наданням відповідного статусу або його ліквідацію.
5. За результатами атестації дошкільних, середніх, позашкільних та професійно-технічних навчальних закладів ЦОВВ , що реалізує державну політику у сфері освіти, орган виконавчої влади АРК у сфері освіти, місцеві органи управління освітою у межах своїх повноважень: визначають відповідність освітніх послуг, які надаються навчальними закладами, державним стандартам певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня; приймають рішення про створення спеціалізованих навчальних закладів: шкіл, колегіумів, ліцеїв, гімназій тощо; вносять пропозиції Міністерству освіти України про надання відповідного статусу професійно-технічним навчальним закладам; приймають рішення про створення, реорганізацію або ліквідацію навчальних закладів.
6. За особливі досягнення в роботі навчального закладу Президентом України може бути надано статус національного навчального закладу.
Правові засади державної політики в сфері науково-технічної діяльності визначено в Законі України від 13.12.1991 р. «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності». Зараз цей Закон діє в редакції від 1.12.1998 р. і має назву «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Наукову діяльність здійснюють наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівнів акредитації, громадські організації. Кожна організаційна форма має свої певні особливості. Безпосередньо у сфері організації науки діють спеціалізовані органи виконавчої влади, а також державні установи. Основним засобом реалізації пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки є державні наукові та науково-технічні програми. Їх підрозділяють на загальнодержавні (національні), які затверджує ВРУ; державні (міжвідомчі); галузеві (багатогалузеві); регіональні (територіальні).
З метою збереження та зміцнення інтелектуального потенціалу, створення сприятливих умов для подальшого розвитку фундаментальної науки, забезпечення з боку держави фінансової підтримки наукових досліджень створено вищу наукову установу України – Академію наук. 22 березня 1994 р. Академія наук одержала статус національної і є Національною академією наук України (НАН України). НАН України є державною самоврядною науковою організацією, яка заснована на державній власності та діє на основі законодавства України відповідно до статуту Академії. Це вища наукова установа України, що організовує та здійснює фундаментальні й прикладні дослідження з найважливіших проблем природничих, технічних і гуманітарних наук. НАН України координує здійснення фундаментальних досліджень у наукових установах і організаціях незалежно від форм власності.
В Україні діють і галузеві академії наук (є самоврядними організаціями): Українська академія аграрних наук, Академія педагогічних наук України, Академія медичних наук України, Академія правових наук України, Академії мистецтв України.
Центральним органом виконавчої влади у цій сфері є Міністерство освіти і науки України (Положення затв. указом Президента України № 240/2013 від 25.04 2013 р.). МОН України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі ЦОВВ із забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах освіти і науки, інтелектуальної власності, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Основними завданнями МОН України є:
– забезпечення формування державної політики у сферах освіти і науки, інтелектуальної власності, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності;
– реалізація державної політики у сфері освіти і науки.
МОН очолює міністр, має першого заступника та двох заступників, складається з департаментів, управлінь, відділів та секторів. Йому підпорядковано 13 підприємств (зокрема, Український державний центр міжнародної освіти України, Державне інформаційно-виробниче підприємство видавництво «Педагогічна преса», Державне підприємство «Інфоресурс» та інші).
ЦОВВ, діяльність яких спрямовується і координується КМУ через Міністра МОН: Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України, Державна служба молоді та спорту України, Державна служба інтелектуальної власності України, Державна інспекція навчальних закладів України.
Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, здійснюючи державну політику в галузі освіти і в межах своєї компетенції: встановлюють, не нижче означених МОН мінімальних нормативів, обсяги бюджетного фінансування закладів освіти, установ, організацій системи освіти, що є комунальною власністю, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання; забезпечують розвиток мережі закладів освіти та установ, організацій системи освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування; здійснюють соціальний захист працівників освіти, дітей, учнівської і студентської молоді, створюють умови для їх виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення; організовують облік дітей дошкільного та шкільного віку; контролюють виконання вимог щодо навчання дітей у закладах освіти; вирішують питання, пов’язані з опікою і піклуванням про неповнолітніх, які залишилися без піклування батьків, дітей-сиріт, захист їх прав, надання матеріальної та іншої допомоги; створюють належні умови за місцем проживання для виховання дітей, молоді, розвитку здібностей, задоволення їх інтересів; забезпечують у сільський місцевості регулярне безкоштовне підвезення до місця навчання і дому дітей дошкільного віку, учнів та педагогічних працівників; організовують професійне консультування молоді та продуктивну працю учнів; визначають потреби, обсяги і розробляють пропозиції щодо державного замовлення на підготовку робітничих кадрів для регіону.
Для вирішення цих завдань місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування створюються відповідні органи управління освітою – відділи освіти та управління освіти та науки (на обласному рівні), які діють на підставі законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про загальну середню освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про позашкільну освіту» «Про дошкільну освіту» «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», положень про відділи та управління освіти місцевих органів самоврядування та органів виконавчої влади, які приймаються на підставі типових положень, інших нормативних актів.
Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування: забезпечують здобуття неповнолітніми загальної середньої освіти, сприяють діяльності дошкільних та позашкільних навчально-виховних закладів, дитячих, молодіжних та науково-просвітницьких організацій; забезпечують у межах наданих їм повноважень доступність і безоплатність освіти на відповідній території, можливість навчання в школах державною та рідною мовою; організовують облік дітей дошкільного та шкільного віку; надають допомогу випускникам шкіл у працевлаштуванні та ін. Відповідно до Положення про порядок створення, реорганізації і ліквідації навчально-виховних закладів (постанова КМУ від 05.04.1994 № 228) органи місцевого самоврядування створюють навчальні заклади або видають дозволи засновнику на створення навчально-виховних закладів недержавної та некомунальної власності.
Аналогічні повноваження відповідно до Конституції та законодавства України мають і місцеві державні адміністрації.
Державна молодіжна політика – це системна діяльність держави у відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України. Такі умови визначено в Законі України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 05.02.1993 № 2998-XII. Державна молодіжна політика поширюється на громадян віком від 14 до 35 років незалежно від походження, соціального та майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, ставлення до релігії, роду та характеру занять.
Закон України "Про молодіжні та дитячі громадські організації" від 1 грудня 1998 р.,
Закон України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" від 21 червня 2001 р.,
Постанова Кабінету Міністрів України "Про стан реалізації державної молодіжної політики" від 18 червня 1999р. № 1059,
Державна політика у сфері фізичної культури і спорту визначається ВРУ. Так, Закон України «Про фізичну культуру і спорт» від 24.12.1993 р. № 3808-XII встановлює, що держава регулює відносини у сфері фізичної культури і спорту шляхом формування державної політики у цій сфері, створення відповідних державних органів, фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, нормативно-правового та іншого забезпечення розвитку фізичної культури і спорту, а також визнання широкого самодіяльного статусу фізкультурно-спортивного руху в Україні і комплексної взаємодії державних органів з громадськими організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості. Держава визнає і всебічно підтримує олімпійський рух в Україні, діяльність всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, національних спортивних федерацій. Закон України «Про підтримку олімпійського, параолімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні» від 4.09.2000 р. забезпечує правову регламентацію відносин, спрямованих на розвиток олімпійського та параолімпійського руху в Україні, гарантує державну підтримку його учасникам.
Державна служба молоді та спорту України (Держмолодьспорт України – Положення про Державну службу молоді та спорту України затв. указом Президента України від 31 травня 2011 року N 636/2011) є ЦОВВ, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра МОН та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у молодіжній сфері, сфері фізичної культури та спорту. Основними завданнями Держмолодьспорту України є: реалізація державної політики у молодіжній сфері, сфері фізичної культури та спорту; внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо формування державної політики у зазначених сферах.