4. Становлення педагогічної психології у XIX — на початку XX ст.

Становлення педагогічної психології стимулювала праця К.Д.Ушинського «Людина як предмет виховання. Досвід педаго­гічної антропології», в якій представлено цілісну концеп­цію розвитку людини. К.Ушинський першим поставив у центрі процесу виховання і навчання дитину, надавши при цьому вирішального значення вихованню. Досліджував він і психолого-педагогічні проблеми пам'яті, уваги, мислення, мови у процесі навчання.

Помітний внесок у формування основ педагогічної психології зробив російський педагог і психолог Петро Каптєрев (1849—1922), який докладав багато зусиль, щоб психологізувати педагогіку. Завдяки йому психологічна наука збагатилася поняттям «педагогічна психологія», що було пов'язано з виходом у 1877 р. його книги «Педагогіч­на психологія». Праця американського психолога Едуарда Лі Торндайка (1874—1.949) з такою назвою була опубліко­вана тільки у 1903 р. Саме П. Каптєрев запропонував тлу­мачення поняття «освіта» як сукупності кавчання і вихо­вання, зв'язку діяльності педагога та учнів.

Суттєвий вклад у становлення педагогічної психології вніс російський педагог Станіслав Шацький (1878—1934), який розробив цілісну концепцію гуманізації та демокра­тизації виховання у процесі соціалізації особистості.

Наприкінці XIX ет. розпочалося формування педаго­гічної психології як самостійної галузі знань, яке завер­шилося у середині XX ст. Цьому прислужився розвиток експериментальної психології, психодіагностики, кон­кретних педагогічним систем. Однак спершу її вважали частиною прикладної психології. Тодішні дослідження стосувалися особливостей запам'ятовування, розвитку мови, інтелекту, вироблення навичок, контролювання засвоєння знань і вмінь, управління підготовкою навчаль­них програм, навчальним процесом загалом. У 1907 р. німецький психолог Е. Меймен опублікував книгу «Лекції з експериментальної психології». При деяких школах Німеччини (Е, Меймея), Франції (А. Біне) було створено спеціальні психологічні лабораторії, в яких вивчали фізичні і душевні здібності дітей, методи викладання нав­чальних дисциплін, тестову методику добору їх у спеціаль­ні школи для розумово відсталих.

Становлення педагогічної психології пов’язане з розвитком педології – науки про дітей, яка поєднувала відомості психології, анатомії, фізіології, педагогіки і т.д.

5. Основні тенденції розвитку педагогічної психології на сучасному етапі

Тенденції розвитку педагогічної психології невіддільні від основних тенденцій розвитку психологічних та педаго­гічних наук і вимог, суспільної практики навчання, вихо­вання і розвитку дітей, підлітків, юнаків і дорослих.

Наприкінці XX — на початку XXI ст, у розвитку педа­гогічної психології окреслилися такі тенденції:

1. Інтеграція зусиль дослідників різних сфер наукового знання (філософії, соціології, психофізіології, психогене-тики, психогігієни, генетичної психології, акмеології, геронтології, медицини тощо) з метою створення ком­плексної теорії безперервної освіти людини, інтегральних концепцій навчання, виховання і розвитку особистості на основі сучасних психологічних теорій.

2. Розширення та поглиблення проблематики дослі­джень, цілісний аналіз психологічних проблем освіти в єдності навчання, виховання та розвитку.

3. Врахування глобалізаційних процесів, переходу до нових науково-інформаційних технологій, що зумовлює зміну парадигми людського прогресу, сутністю та основ­ним виміром якого є розвиток людини. Це вимагає від педагогічної психології розробки організаційних, соціаль­но-психологічних освітніх технологій, які б забезпечували різнобічний розвиток учня, його успішну самореалізацію у цілісній життєдіяльності.

4. Психологічне обґрунтування змісту освіти з метою його гуманізації та гуманітаризації; створення психоло­гічної концепції підручників з навчальних дисциплін, психогігієна навчання, виховання та розвитку.

5. Розробка інтегративних методів навчання на основні діалогізації, індивідуалізації та диференціації навчально­го процесу з використанням елементів проблемності, нау­кового пошуку, самостійної діяльності; психологічне обґрунтування застосування автоматизованих систем нав­чання, підготовка вчителя до їх використання,

6. Психологія безперервної освіти, вивчення проблем навчання і розвитку дітей дошкільного віку (зміст, органі­зація, методи навчання) та дорослих. Психологія навчан­ня і розвитку обдарованих дітей у різних системах, на різ­них етанах освіти, розробка і застосування активних мето­дів їх навчання.

7. Удосконалення методики і методів дослідження у єдності процесів навчання, виховання, розвитку особисто­сті, розробка проблем педагогічної психології аномальних та екстремальних ситуацій.

Отже, педагогічна психологія розширює проблематику дослідження, поглиблюючи знання про психологічні засади освітнього процесу.