48. Система контролю в тнк, її елементи та особливості

Контроль — це особливий вид діяльності на підприємстві, який зосереджений на спостереженні за процесом управління та на його оцінці.

Система контролю в міжнародних корпораціях включає чотири основні ланки: особистий контроль, бюрократичний контроль, контроль за результатами та культурний контроль.

Особистий контроль ґрунтується на особистих контактах з підлеглими, у процесі яких здійснюється безпосередній нагляд за їхніми діями або ж з'ясовуються причини відхилень від стандартів чи шляхи усунення недоліків. Переваги цього типу контролю полягають у тому, що в менеджерів вищого рівня формуються особисті враження щодо діяльності підлеглих.

Бюрократичний контроль здійснюється через систему процедур і правил, що регламентують діяльність підрозділів. Для підрозділів міжнародних корпорацій найпоширенішими видами бюрократичного контролю є бюджетний контроль і правила капітальних витрат. Тобто, бюджетний контроль пов'язаний з використанням валютних курсів.

Контроль за результатами — пов'язаний з орієнтацією підрозділу на досягнення кінцевих цілей. У такому разі процес контролю поділяється на три етапи: 1) встановлення цілей підрозділу, 2) кількісний вираз цілей через певні показники: продуктивність, прибутковість, частка ринку і т. ін., 3) оцінка діяльності менеджерів за їхньою здатністю досягати цілей.

Культурний контроль означає регулювання поведінки працівників за допомогою спільних цінностей, норм, традицій, ритуалів, переконань та інших складових організаційної культури. На відміну від бюрократичного чи фінансового контролю, побудованих на жорстких механізмах, культурний контроль ґрунтується на здатності індивідів чи групи самостійно визначати відповідні норми поведінки чи рівня продуктивності праці.

49. Побудова системи комунікації та зворотного зв*язку в міжнародних компаніях

Важливо підкреслити такі особливості міжнародних комунікацій:

• розміщення окремих елементів комунікацій у різних частинах світу;

• віддаленість;

• вплив різних культур;

• різниця у часі;

• значні затрати.

Основні типи міжнародних комунікацій:

• Зовнішні міжнародні комунікації

Приклад: Комунікації між урядами у зв'язку з дотриманням угод про міжнародну торгівлю.

• Внутрішні міжнародні комунікації

Приклад: Спілкування в даній країні менеджера з іншої країни.

Менеджери-американці щоденно роблять у США 37 телефонних дзвінків, а в Японії — 34. Японські менеджери роблять в Японії щоденно в середньому 35 телефонних дзвінків, а в США лише 30.

Висхідні комунікації (upward communication):

• зворотний зв'язок;

• допомога менеджерам нижчого рівня від вищих менеджерів.

Спадні комунікації (downward communication):

• встановлення завдань;

• надання інформації.

Бар'єри міжнародних комунікацій:

1. Мовні бар'єри.

Типові кроки підготовки письмового звіту з використанням перекладу:

• збір персоналом матеріалу для включення до письмового повідомлення;

• підготовка попереднього проекту повідомлення німецькою мовою у письмовій формі;

• доопрацювання проекту німецькою мовою;

2. Бар'єри сприйняття:

• рекламні повідомлення;

• інші погляди.

3. Вплив культури:

• культурні цінності;

• непорозуміння.

4. Невербальні комунікації:

   • враження;

   • дистанція (інтимна, особиста, соціальна, публічна).