54. Види та особливості посередницьких операцій на зовнішньому ринку

Під торгово-посередницькими операціями розуміються операції, зв'язані з купівлею-продажем товарів, виконувані за дорученням виробників і споживачів товарів незалежним від них торговим посередником на основі угоди, що укладається між ними, чи окремого доручення.

Збут продукції на зовнішньому ринку може здійснюватися як виробником самостійно — прямий збут, так і через торгово-посе­редницьку ланку—непрямий збут.

Використання торгових посередників створює для закордон­них фірм певні переваги, що й обумовлює їхню важливу роль у міжна­родній торгівлі.

Головна перевага полягає у тому, що виробнику товарів не по­трібно вкладати значних коштів в організацію власної збутової ме­режі. Крім цього виробник звільняється від турбот, зв'язаних з реа­лізацією товару, таких як доставка в країну імпортера, сортування, упакування, підбір за асортиментом, пристосування до вимог місцевого ринку. Важливо також і те, що посередники мають більш точну і широку інформацію про ринок збуту.

Однак збут через торгово-посередницьку ланку має недолік: виробник втрачає безпосередній контакт з ринком збуту та цілком залежить від сумлінності й добропорядності торгового посередника.

У залежності від характеру взаємин між виробником і торго­вим посередником, а також від функцій, які виконують торгові по­середники, виділяють наступні види торгово-посередницьких опе­рацій: операції з перепродажу, комісійні, агентські та брокерські опе­рації.

Операції з перепродажу Ці операції здійснюються торговим посередником від свого імені і за свій рахунок. Це означає, що торговий посередник сам виступає стороною договору як з експортером, так і з кінцевим покупцем, і стає власником товару після його оплати.

Комісійні операції Комісійні операції полягають в здійсненні однією стороною, що іменується комісіонером, за дорученням іншої сторони, що іме­нується комітентом, угод від свого імені, але за рахунок клієнта.

Агентські операції Агентські операції здійснюються на основі доручення однієї сторони, що іменується принципалом, незалежній від неї іншій сто­роні, що іменується агентом, здійснювати купівлю-продаж товару на обговореній території за рахунок і від імені принципала.

Брокерські операції Брокерські операції полягають у встановленні через посередника-брокера контакту між продавцем і покупцем. Він завжди виступає як посередник у вузькому юри­дичному розумінні і здійснює тільки фактичні дії. Брокер ніколи не є стороною в договорі, а виступає винятково з метою зведення сторін, що беруть на себе зобов'язання за контрактом, що укладений за посередництвом брокера.

50. Основні форми розрахунків за зовнішньо торговельними контрактами, їх зміст

Контракт являє собою комерційний документ, у якому міститься домовленість сторін про поставку товару: зобов’язання продавця передати відповідне майно у власність покупця і зобов’язання покупця прийняти це майно і сплатити за нього відповідну суму, або зобов’язання сторін виконати умови товарообмінної угоди.  Під час укладання зовнішньоторговельної угоди сторони визначають, право якої держави застосовуватиметься для регулювання прав і зобов’язань сторін. Це пов’язано з тим, що національні закони, які регулюють стосунки за міжнародними торговельними угодами, можуть істотно різнитися і містити з одних і тих самих питань протилежні норми. 

Зовнішньоторговельний контракт оформлюється в письмовій формі у вигляді підписаних сторонами єдиних документів, рідко — за допомогою обміну односторонніми підписаними документами — листами, телеграмами, телексами; які свідчать, що між сторонами досягнута домовленість за всіма умовами угоди. Обмін подібними документами, як правило, закінчується підписанням контракту.

Сьогодні у зовнішньоторговельних операціях використовується ціла система способів, засобів і форм платежів, що створюють цілісний, гнучкий і динамічний механізм розрахунків.

Тому, до основних форм розрахунків, які використовуються у міжнародній торгівлі, належать такі

* 100%-ний авансовий платіж;* акредитив;* інкасо;* відкритий рахунок.

АВАНСОВИЙ ПЛАТІЖ у розмірі повної вартості товару, що поставляється, є найвигіднішою формою розрахунку для експортера і найменш вигідною для імпортера. Випадки, коли здійснюється авансовий платіж, названо при розгляді способів платежу. Здійснюється такий платіж банківським переказом або чеком.

АКРЕДИТИВНА ФОРМА РОЗРАХУНКУ також вигідна експортеру (порівняно з інкасо і відкритим рахунком). Ці вигоди полягають, по-перше, у гарантії оплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив, а при підтвердженому акредитиві - також банком, який його підтвердив; по-друге, в отриманні платежу відразу ж після поставки товару та подання банку документів, що засвідчують цю поставку.

Імпортер, у свою чергу, має гарантію, що платіж буде зроблений на користь експортера тільки після подання тим товарних документів, що засвідчують відвантаження товару.

ІНКАСО - це банківська розрахункова операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта (експортера) отримує на підставі розрахункових документів належні клієнтові кошти від платника (імпортера) за відвантажені на адресу імпортера товари і зараховує ці кошти на рахунок клієнта-експортера у себе в банку.

Для експортера інкасо часто виявляється неприйнятним через те, що він спочатку повинен відвантажити товар, а тоді передавати документи в банк і очікувати виконання покупцем своїх зобов'язань з оплати.

ВІДКРИТИЙ РАХУНОК - це найменш вигідна форма розрахунків для експортера, тому що вона не дає йому ніяких гарантій своєчасного отримання платежу. Експортер поставляє покупцеві товар разом із товаророзпорядчими документами і записує у своїх бухгалтерських документах у дебет відкритого покупцеві рахунку суму покупки. Імпортер записує суму відвантаження в кредит рахунку постачальника. Протягом обумовленого в контракті терміну імпортер мусить оплатити вартість товару через банківський переказ чека або векселя строком платежу за пред'явленням. Після оплати сторони роблять у своїх бухгалтерських документах оборотні записи.