60. Етапи розвитку міжнародного бізнесу

«Міжнародний бізнес - це підприємницька діяльність, пов'язана з використанням капіталу в різноманітних формах і переваг підвищеної ділової активності; здійснюється з метою отримання прибутку і поширюється на міжнародну економічну сферу»

Етапи розвитку міжнародного бізнесу:

1. Комерційна ера (1500-1850 р.Р.)

Особливості:

§ пошук особистих вигод, пов'язаних із торгівлею колоніальними товарами в Європі;

§ формування бізнесу-сервісу міжнародного бізнесу (інвестиційного, страхового, інфраструктури);

§ суверенність і незалежність бізнесу в його закордонних операціях;

§ жорстка залежність міжнародного бізнесу від взаємовідносин між країнами;

§ уперше висвітлені ключові питання міжнародного менеджменту

2. Ера експансії (1850 - 1914 р.Р.)

Особливості:

§ переорієнтація міжнародного бізнесу з вивозу екзотичних товарів на видобуток сировини і систематичне плантаційне господарство в колоніальних регіонах; ріст інвестицій у розвиток виробництва колоніальної продукції;

§ посилення взаємозв'язку бізнесу і державної влади;

§ виникнення міжнародного поділу праці;

3. Ера концесій (1914 -1945 р.Р.)

Особливості:

§ Ріст національної самосвідомості колоніальних народів;

§ Загострення суперництва на світових ринках сировини, напівфабрикатів і готових виробів;

§ Інтернаціоналізація використання людських ресурсів;

§ Виявлення переваг і обмежень державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

4. Ера національних держав (1945 -1970 м.М.)

Особливості:

§ Розширення сфери міжнародного бізнесу в зв'язку зі становленням і розвитком нових держав;

§ Ріст міжнародних ринків капіталу, сфери міжнародного аудиту і консалтингу;

§ Формування мультинаціонального бізнесу;

§ Створення і залучення мережі мультинаціонального обслуговування (банки, університети, установи охорони здоров'я і т.д.), що підготувало перехід до ери глобалізації.

5. Ера глобалізації (починаючи з 70-х м.м. ХХ в.). Міжнародні економічні зв'язки охопили практично всі країни, що істотно вплинуло на розвиток як національних економік, так і світової економіки в цілому.

51. Сутність та значення міжнародних лізингових операцій

Лізинг -- це комплекс майнових та економічних відносин, що виникають у зв'язку з придбанням у власність майна і наступного передання його у тимчасове користування і володіння за певну плату.

З погляду майнових відносин лізингова угода складається з двох взаємозв'язаних частин:

- угода про купівлю-продаж;

- угода, що стосується тимчасового використання майна.

Лізингова операція -- це довгострокова оренда матеріальних цінностей, придбаних лізингодавцем для орендатора з метою їх виробничого використання при збереженні права власності на них за лізингодавцем на весь строк угоди; специфічна форма фінансування вкладень (або альтернативна форма міжнародного кредитування) в основні фонди при посередництві спеціалізованої (лізингової) компанії, яка купує майно для третіх осіб та передає його в довгострокову оренду.

Основними елементами міжнародної лізингової операції є:

- об'єкт і суб'єкти (сторони лізингової угоди);

- термін лізингової угоди;

- лізингові платежі;

- послуги, що надаються за лізингом.

Об'єктом лізингової операції є будь-яка форма матеріальних цінностей, яка не зникає у виробничому циклі, а також земельні ділянки та інші природні об'єкти. За природою об'єкта, що орендується, розрізняють лізинг рухомого і нерухомого майна.

Суб'єктами лізингової операції виступають сторони угоди, якими є:

а) власник майна (лізингодавець) -- особа, яка спеціально придбаває майно для здавання його у тимчасове використання;

б) користувач майна (лізингоотримувач) -- особа, яка отримує майно у тимчасове використання;

в) продавець (постачальник, виробник) майна -- особа, яка продає майно, що є об'єктом лізингу;

г) інвестор -- особа, що бере участь у фінансуванні лізингової угоди (у разі високої вартості угоди для фінансування проекту лізингодавцем залучаються банки, страхові компанії, інвестиційні фонди та ін.) [16, 84].

Сутність лізингової операції полягає в тому, що потенційний лізингоотримувач, у якого відсутні вільні фінансові кошти, звертається до лізингової компанії з пропозицією укласти лізингову угоду. Відповідно до цієї угоди лізингоотримувач вибирає продавця, який має необхідне майно; лізингодавець придбаває його у свою власність і передає його лізингоотримувачу у тимчасове володіння і використання за обумовлену в угоді лізингову плату. По закінченні угоди майно повертається лізингодавцю чи переходить у власність лізингоотримувача [12, 28].