Міністерство освіти, науки молоді та спорту України

Київський національний економічний університет ім.В. Гетьмана

Факультет інформаційних систем і технологій

Кафедра економіко-математичного моделювання

Реферат на тему: прогнозування попиту як основа фінансового планування

Виконав:

студент 2 курсу

спец 6601/1 1 гр

Созонюк Д.Ю.

Викладач:

Юнькова О.О.

Київ 2013

Зміст:

Факультет інформаційних систем і технологій 1

Розділ 2. Методи прогнозування 6

Вступ

В основі планування діяльності будь-якого підприємства лежить прогнозування продажів. Так, у сфері фінансів та бухгалтерії прогнози є основою бюджетного планування і контролю витрат. Маркетинг спирається на прогнозування продажів при плануванні нових видів продукції та формуванні рекламної політики. Виробничі менеджери на основі прогнозу продажів складають графіки виконання виробничих операцій, визначають необхідний рівень запасів, планують виробничі потужності і розміщення обладнання. 

Прогнозування продажів базується на оцінці попиту. У більшості випадків попит на продукцію можна розбити на шість компонентів: середній попит за певний період, тренд, сезонні коливання, циклічні коливання, випадкові викиди і автокорреляція. 

Актуальність теми. Важливість прогнозування попиту була високо оцінена вченими і фахівцями. На цю тему існує велика кількість робіт у вітчизняній і зарубіжній літературі. Проте в основному увага приділялася або окремим приватним питанням, або викладу деяких методів прогнозування, як правило евристичних, без належного обґрунтування їх вживання для прогнозування попиту на ту або іншу продукцію. 

Для якісного прогнозування попиту необхідно, по-перше, побудувати адекватну модель динаміки попиту, враховуючи специфіку конкретної продукції або послуги, а потім розробити і застосовувати метод, що забезпечує здобуття по реальних статистичних даним оптимальних прогнозів для даної моделі. 

Прогноз попиту на майбутній плановий період є відправною точкою системи формування моделі випуску, основою формування виробничої програми підприємства.

Основна мета: дослідити основні методи прогнозування попиту.

Обект дослідження: прогнозування попиту

Предмет - основні методи прогнозування попиту

Розділ 1. Теоретичні відомості про прогнозування попиту

Прогнозування попиту — це оцінка перспективного попиту на товари й послуги, необхідна для розрахунку планів виробництва й реалізації продукції. 

Як правило, прогнозування не потрібно компаніям, які працюють на неконкурентних ринках. Але як тільки компанія зустрічається з посиленням конкуренції, то практично всі методи підвищення ефективності діяльності необхідно задіяти, щоб забезпечити стійку позицію й прибутковість компанії. Прогнозування в даному ключі є ефективним елементом конкурентної боротьби. 

У прогнозуванні є одне правило — прогноз повинен бути максимально точним з урахуванням строків його складання й вартості реалізації.  Методи прогнозування можна класифікувати по двох вимірах: ступінь волі процесу прогнозування від суб’єктивності й більшого або меншого ступеня аналітичності цього процесу. У крайніх точках цих вимірів перебувають суб’єктивні й об’єктивні методи й методи наївні й причинно-наслідкові.  1.    Суб’єктивні методи. Таке визначення припускає, що процеси, використовувані для формування прогнозу, не викладені в явній формі й невіддільні від імені, що робить прогноз.  2.    Об’єктивні методи. Процеси прогнозування чітко сформульовані й можуть бути відтворені іншими особами, які неминуче прийдуть до формулювання такого ж прогнозу.  По суті це перше вимірювання протиставляє кількісні методи якісним, у яких домінують інтуїція, творчість і уява.  3.    Наївні методи. Прогноз формулюється на базі спостережень за минулою еволюцією досліджуваною змінної (наприклад, рівень первинного попиту), без урахування в явній формі основних рушійних факторів. 4.    Причинно-наслідкові (казуальні) методи. Фактори, що визначають попит, ідентифіковані, і їх імовірні майбутні значення спрогнозовані; з них виводиться ймовірне значення попиту, за умови реалізації прийнятого сценарію. 

Ці методи, хоча і відрізняються один від одного, тим не менше, в їх основі лежать однакові принципи і допущення:  1) більшість методів грунтується на аналізі даних минулих періодів;  2) прогнози рідко бувають абсолютно точними;  3) точність прогнозу знижується по мірі збільшення періоду прогнозування;  4) прогнози для галузі більш точні, ніж для окремих підприємств.  При виборі моделі прогнозування необхідно враховувати наступні фактори: 

1. горизонт планування; 

2. вихідні дані; 

3. необхідна точність; 

4. бюджет, виділений для прогнозу; 

5. рівень кваліфікації персоналу.