- •4 Розділ
- •Предмет і завдання філософії історії суспільства як особливого напряму філософських досліджень
- •Проблема розуміння історії. Схеми історичного процесу
- •Поняття суспільства, як природи і форми людського життя.
- •Основні підходи до проблеми розвитку суспільства
- •Суспільство, як система, основні сфери суспільного життя та їх взаемозв’язок.
- •Соціальна структура суспільства.
- •Духовне життя суспільства, його особливості та складові.
- •Структура суспільної свідомості. Функції суспільної свідомості.
- •Філософія економічної сфери життя суспільства : основні поняття
- •Науково- технічний процес і духовна ситуація сучасності
- •Поняття техніки, її основні складові та зв’язок із пізнанням
- •Техніка, її роль у соціально-економічному процесі
- •14. Політична влада, її місце в житті суспільства. Гуманізм і мораль у суспільстві.
- •15. Сутність і основні контури політичної сфери життя суспільства.
- •16. Типологія політичних систем: тоталітаризм, авторитаризм їхня сутність і історичні перспективи.
- •17. Філософія політичної сфери життя суспільства: становлення цивільного суспільства.
- •18. Філософія політичної сфери життя суспільства: сутність демократії і її сучасні види.
- •19. Філософія науки: наукове знання і форми його організації.
- •20. Філософія науки: методологія науки і науковий метод.
- •21. Моделі науки, що розвивається.
- •22. Методи теоретичного дослідження і наукові розумові процедури.
- •23. Суттєві ознаки культури, їх зміст та значення.
- •24. Поняття цивілізації та її ознаки. Роль цивілізації у розвитку суспільних процесів.
- •25. Культура і цивілізація: їх відмінності та проблеми взаємодії.
- •26. Місце філософії в культурі людини.
Філософія економічної сфери життя суспільства : основні поняття
Суспільство як надзвичайно складну відкриту систему умовно можна поділити на чотири сфери: економічну (виробничу), соціальну, політичну і духовну. Основні сфери життя суспільства.
-
Сфери суспільства
Суспільні відносини
Установи (організації)
Економічна сфера
Відносини, що складаються при виробництві, розподілі, споживанні матеріальних благ, відносини власності
Заводи, виробничі фірми, банки, ринки та ін
Соціальна сфера
Відносини між класами, станами, націями, професійними та віковими групами, діяльність із забезпечення соціальних гарантій
Система соціального забезпечення, охорони здоров'я, професійні спілки, неурядові громадські організації, земляцтва та ін
Політична сфера
Відносини між громадянським суспільством ідержавою, між державою і політичними партіями
Парламент, уряд, політичні партії, судові органи та ін
Духовна сфера
Відносини, що виникають у процесі створення духовних цінностей, їх поширення, збереження, використання
Установи системи освіти і науки, театри, музеї та ін
Науково- технічний процес і духовна ситуація сучасності
Науко́во-техні́чний прогре́с — це поступальний рух науки і техніки, еволюційнийрозвиток усіх елементів продуктивних сил суспільного виробництва на основі широкого пізнання і освоєння зовнішніх сил природи, це об'єктивна, постійно діюча закономірність розвитку матеріального виробництва, результатом якої є послідовне вдосконаленнятехніки, технології та організації виробництва, підвищення його ефективності.
Сучасну філософію, як і всю духовну культуру, оцінювати і класифікувати важко. Процеси повинні "відстоятися". Очевидно, в XXI столітті про філософію нашого двадцятого століття скажуть інше, по-новому її оцінять. Зараз ми назвемо і коротко охарактеризуємо основні, найбільш відомі школи і напрямки.
Основна риса розвитку філософії XX століття - плюралізм шкіл, напрямків; поява нових, нестандартних (некласичних) ідей і концепцій. Причина цьому, можливо, демократизація громадського життя, ріст ступеня свободи особи. Воля є каталізатором творчості, а творчість - це завжди розмаїтість. І все-таки серед самих різних по типу філософствування і методології теорій можна виділити два основних напрямки, які протилежним чином реагують на нашу епоху - епоху науково-технічної революції (НТР), епоху технічної цивілізації
Поняття техніки, її основні складові та зв’язок із пізнанням
. Це поняття виникло ще в античному
суспільстві і бере свій початок від грецького слова "техне", що означало
уміння, майстерність, митецьку діяльність. Тепер це слово асоціюється в
більшості людей з машинами, різними знаряддями, усе більш складними
системами, що пронизують практично всі сфери громадського життя і людської
діяльності. Але збереглося і старе значення цього слова: говорять про
техніка художника і музиканта, актора і спортсмена, припускаючи всі те ж
уміння і майстерність. З'являються нові тенденції в розумінні техніки,
зв'язані зі зростанням ролі науки в технічному розвитку, а так само з тим,
що тепер нерідко набагато складніше розробити, спроектувати, технічну
систему, чим її виготовити. Це висуває на перший план наукова і технічна
творчість, породжуючи нові аспекти в інтерпретації самої техніки.
Зміст поняття "техніка" незвичайно розширився й ускладнився, тому,
дати його адекватне визначення стало справою надзвичайно складною.
Багатозначність у розумінні техніки і розмаїття її визначень неминуче
змушує почати вивчення проблеми з розгляду питання про те, який зміст
охоплює це поняття. Звернемося до філософського енциклопедичного словника.
ТЕХНІКА (від грецького "техне" - мистецтво, майстерність, уміння) -
система штучних органів діяльності суспільства, що розвивається за
допомогою історичного процесу в природному матеріалі трудових функцій,
навичок, досвіду і знань шляхом пізнання і використання сил і
закономірностей природи. Техніка разом з людьми, що створюють її і
приводять у дію утворить складову частину продуктивних сил суспільства і є
показником тих суспільних відносин, при яких відбувається праця; складає
матеріальний базис кожної суспільної формації.[19 c.564]
У такий спосіб техніка - це феномен, що вимагає детального аналізу і
глибокого філософського осмислення. Відразу ж потрібно відзначити, що
філософія почала вивчати феномен техніки з явним запізненням. Античні
концепції вже згадуваного "техне" мали на увазі скоріше не техніку, а
мистецтво виробництва речей, що втілює в собі знання, що наслідує природі і
виступає як зразок для розуміння мінливого природного буття.
Основне призначення техніки — звільнення людини від виконання фізично важкої або рутинної (одноманітної) роботи з метою підвищення ефективності і продуктивностіпраці, раціональнішого використання природних ресурсів, а також зниження ймовірності помилки людини при виконанні складних операцій.
Області застосування техніки:
створення матеріальних і культурних цінностей;
вироблення, перетворення і передача різних видів енергії;
збір, обробка та передача інформації;
проведення наукових досліджень;
створення і використання різних засобів пересування;
забезпечення обороноздатності.
