
- •4 Розділ
- •Предмет і завдання філософії історії суспільства як особливого напряму філософських досліджень
- •Проблема розуміння історії. Схеми історичного процесу
- •Поняття суспільства, як природи і форми людського життя.
- •Основні підходи до проблеми розвитку суспільства
- •Суспільство, як система, основні сфери суспільного життя та їх взаемозв’язок.
- •Соціальна структура суспільства.
- •Духовне життя суспільства, його особливості та складові.
- •Структура суспільної свідомості. Функції суспільної свідомості.
- •Філософія економічної сфери життя суспільства : основні поняття
- •Науково- технічний процес і духовна ситуація сучасності
- •Поняття техніки, її основні складові та зв’язок із пізнанням
- •Техніка, її роль у соціально-економічному процесі
- •14. Політична влада, її місце в житті суспільства. Гуманізм і мораль у суспільстві.
- •15. Сутність і основні контури політичної сфери життя суспільства.
- •16. Типологія політичних систем: тоталітаризм, авторитаризм їхня сутність і історичні перспективи.
- •17. Філософія політичної сфери життя суспільства: становлення цивільного суспільства.
- •18. Філософія політичної сфери життя суспільства: сутність демократії і її сучасні види.
- •19. Філософія науки: наукове знання і форми його організації.
- •20. Філософія науки: методологія науки і науковий метод.
- •21. Моделі науки, що розвивається.
- •22. Методи теоретичного дослідження і наукові розумові процедури.
- •23. Суттєві ознаки культури, їх зміст та значення.
- •24. Поняття цивілізації та її ознаки. Роль цивілізації у розвитку суспільних процесів.
- •25. Культура і цивілізація: їх відмінності та проблеми взаємодії.
- •26. Місце філософії в культурі людини.
Суспільство, як система, основні сфери суспільного життя та їх взаемозв’язок.
Сучасний стан суспільства вимагає нормального функціонування у ньому принаймні наступних основних елементів: сфери матеріально-виробничої діяльності; сфери економічної діяльності; сфери побуту та сімейних стосунків; сфери соціальних відносин, органів та інституцій (у тому числі - органів управління різного рівня); сфери духовного життя суспільства. Названа сукупність елементів суспільного життя: -забезпечує задоволення усіх основних життєвих потреб людини (матеріальних, соціальних, життєвих, творчих та духовних); -утворює цілість суспільного "організми "; -створює умови для історичного процесування суспільства; -дає змогу з 'ясувати, що саме та з якими особливостями змінюється у суспільній історії. Оскільки йдеться саме про системний характер суспільного життя, то в системі не можна якісь окремі елементи розглядати як провідні, а інші — як другорядні. Системна якість характеризується тим, що, впливаючи на будь-який елемент, ми впливаємо на всю систему загалом. Водночас відзначимо, що за певних умов на перший план у функціонуванні суспільства можуть виходити окремі сфери життя (скажімо, економіка, державна політика та ін.). Але при вирішенні їх проблем не можна не враховувати саме системний характер організації суспільного життя, інакшев суспільстві виникігуть небажані деформації. Зі всіх сфер суспільного життя найскладнішою, але водночас і найважливішою для існування соціальних явищ і процесів виявляється сфера духовного життя суспільства, оскільки саме тут виробляються, закріпляються, вдосконалюються та передаються від покоління до покоління, від людини до людини ті предметні, смислові та ціннісні орієнтири, які, як ми з'ясували, необхідні і для життя суспільства, і для життя окремої людини.
Соціальна структура суспільства.
Соціальна структура суспільства — це сукупність взаємозв'язаних і взаємодіючих між собою соціальних груп, спільностей та інститутів, пов'язаних між собою відносно сталими відносинами.
Отже, соціальна структура суспільства являє собою будову цієї соціальної системи, визначає характер взаємозв'язків і взаємовідносин між її складовими частинами.
Сутність соціальної структури суспільства найбільш повно виражається у її загальних рисах, до яких можна віднести:
• багатоманітність соціальних елементів, що утворюють соціальну структуру суспільства (соціальний інститут, соціальна група, соціальна спільність тощо);
• різний ступінь впливу кожного складового елемента соціальної структури суспільства на соціальні процеси і явища, відмінність їхніх соціальних ролей;
• наявність відносно стабільних зв'язків між складовими елементами соціальної структури суспільства, взаємозалежність останніх. Це означає, що жоден елемент соціальної структури не може існувати в суспільстві автономно. В будь-якому випадку він поєднаний соціальним зв'язком з іншими структурними підрозділами суспільства. У цьому випадку є цікавою історія про Робінзона Крузо, який навіть опинившись на безлюдному острові, перебував у тісному зв'язку з суспільством (користувався речами, що виготовили інші люди, займався тими ж видами занять, що і в Англії — облаштовував власну оселю, вирощував сільськогосподарські культури, молився Господові тощо);
• взаємопроникність елементів, що забезпечує цілісність соціальної структури, тобто одні й ті ж соціальні суб'єкти можуть бути частинами різних складових одиниць суспільства. Наприклад, одна і та ж особистість може бути включена до різних соціальних груп та спільностей;
• багатофункціональність і стабільність — кожен елемент соціальної структури суспільства виконує свої специфічні функції, які є відмінними від ролей інших соціальних елементів, що й передбачає значну кількість соціальних функцій суспільства. У зв'язку з вищесказаним можна зробити висновок, що основними складовими суспільства є соціальні спільності, оскільки їх вплив на соціальні процеси є незрівнянно більший ніж участь окремої особистості. Що стосується соціальних організацій та соціальних інститутів, то вони формуються у результаті діяльності і взаємодії соціальних спільностей та груп, є похідними від них*1. Важливим елементом соціальної структури суспільства є також соціальні групи.