14. Стилістична диференціація лексики

Слово не тільки називає предмет, дію, ознаку, поняття, а й оцінює відповідне явище дійсності, сигналізує про нейтральне, підкреслено позитивне або негативне ставлення до нього з боку мовця. Отже, крім номінативної, слово виконує також оцінно-експресивну функцію.  Ця функція виражається в усному і писемному мовленні за допомогою спеціально дібраних лексичних засобів, наявних у словниковому складі і зорієнтованих на функціональні стилі української мови – розмовно-побутовий, публіцистичний, офіційно-діловий, конфесійний, художній, науковий. Значній частині слів не властиве закріплення за яким-небудь стилем. Вони утворюють розряд міжстильової лексики, вживаної у зв’язку з невираженістю, або нейтральністю, експресивно-оцінних значень у всіх стилях. Цьому розрядові протиставляється стилістично забарвлена лексика, вживання якої становить одну з найважливіших ознак того або іншого функціонального стилю. Стилістично нейтральна лексика переважає з кількісного погляду у словниковому складі української мови. Утворює семантичну і структурну основу усних і писемних текстів. Ядро стилістично нейтральної лексики утворюють слова, що виступають назвами явищ природи (вода, вітер, сніг), рослин і тварин (дуб, корова, кінь), осіб за родинною спорідненістю (батько, мати, дочка, син), осіб за професійною або службовою приналежністю (учитель, артист), найрізноманітніших предметів побутового середовища (ніж, стіл, костюм), ознак (білий, червоний), дій, процесів, станів (ходити, ремонтувати), просторових і часових понять (день, ніч, декада), кількісних відношень (десять, багато) тощо. Найважливіша ознака міжстильової лексики полягає в тому, що вона зрозуміла для кожного, хто володіє сучасною літературною мовою. Стилістично забарвлена лексика належить до різних стилів української мови, а також до таких форм функціонування її, як усне і писемне мовлення. Лексика усного мовлення. Основу усної форми мовлення становить розмовно-побутовий функціональний стиль. Йому властиві такі типові ознаки, як невимушеність, спонтанність спілкування без попередньої підготовки, чітко виявлена ситуативна зумовленість, що випливає насамперед з так званих рольових характеристик учасників спілкування, переважно діалогічна форма обміну інформацією, використання слів з виразними експресивно-оцінними позитивними і негативними значеннями, вживання розмовних варіантів лексичних одиниць, що мають інші літературні відповідники: мама, ненька, матінка, мамуня; малий, малесенький, манюній. Експресивно-оцінна лексика розмовно-побутового стилю містить у своєму складі стилістично знижені, так звані просторічні слова, які часто перебувають за межами літературно-нормативного усного мовлення: невмивака, паруб’яга, базікало, жбухнути, заїхати, вліпити тощо. Експресивна розмовно-побутова лексика виконує важливу стилістичну роль у текстах художньої літератури, де вона служить засобом відтворення особливостей живого мовлення, а через них – характеристики персонажів. Лексика писемного мовлення. Писемним мовленням послуговуються офіційно-діловий, публіцистичний, науковий, художній і конфесійний стилі. Лексика офіційно-ділового стилю. Офіційно-діловий стиль має кілька різновидів: канцелярсько-діловий, державного управління, юридичний, дипломатичний тощо.  До найсуттєвіших ознак цього стилю належить точність, конкретність, лаконічність, неприпустимість експресивно-оцінних нашарувань у значеннях слів, вживаних тільки в прямих значеннях, максимальна стандартизація, спеціальна термінологія.  Офіційно-ділова лексика вживається в різного типу ділових паперах, законах, постановах і розпорядженнях, кодексах, договорах і угодах, нотах тощо: акт, наказ, протокол, інструкція, довідка, посвідчення, заява, ратифікація тощо. Лексика наукового стилю. Відповідний функціональний стиль виконує насамперед інформативну функцію, основу якої становить різногалузева термінологія. Крім того, виділяється так звана загальнонаукова абстрактна лексика, представлена словами типу абсолютний, абстракція, тип, видозміна, порівняння, розвиток, висновок, причина, наслідок тощо. Науковий стиль – стиль наукових праць, мета яких нагромаджувати знання, досвід у галузі науки, техніки, встановлювати закономірності розвитку явищ, процесів.  Характеризується вживанням термінів та розкриттям їхнього змісту, специфічною побудовою тексту, в якому переважають логічні, причиново-наслідкові відношення між конструкціями.  Лексика публіцистичного стилю. На відміну від інформативних офіційно-ділового і наукового (функція повідомлення) публіцистичний стиль розрахований на здійснення впливу, чому безпосередньо підпорядковується політична загостреність, підкреслене ідеологічне спрямування відповідних текстів.  Публіцистична лексика дуже різнопланова за своїм складом: боротьба, авангард, гуманізм, ідеал, парламент, депутат, неподоланний, трибун, добробут, з’їзд тощо. Публіцистичний стиль використовується в газетах, журналах, це стиль засобів масової інформації. Лексика художнього стилю. Художній стиль – той, що реалізує естетичний вплив мови через конкретно-чуттєвий зміст художніх образів. Комунікативна, інформативно-пізнавальна функції мови підпорядковуються в художньому стилі естетичній функції. В ньому використовуються художні засоби всіх інших функціональних стилів; значну роль відіграють індивідуально-авторські засоби мовної виразності, переносно-образне вживання слів, експресивні одиниці всіх мовних рівнів, що забезпечують емоційно-образний вплив на читача:зеленавий, падлюка, науково-дослідний. Лексика конфесійного стилю. Конфесійний стиль покликаний забезпечити спілкування людей у релігійній сфері. Це мова Святого письма, молитов, казань, проповідей тощо. Цей стиль має канони, стильові домінанти, вибирає із синонімічних рядів національної мови одиниці піднесеного урочистого звучання: благословенний, раб Божий, Отець Небесний, ірмос, прокимен тощо. Стилістичне розшарування лексики

Склад лексики сучасної української мови є стилістично неоднорідним. Залежно від сфери спілкування, мети висловлювання, мовленнєвого рівня співрозмовника ми обираємо різнорівневі мовні засоби, найбільш придатні для конкретної ситуації. Уже йшлося про те, що мова поділяється на функціональні стилі, кожен із яких характеризується особливостями на всіх рівнях мови — лексичному, морфологічному, синтаксичному тощо. Найяскравіше стилістична диференціація мовних засобів виявляється на рівні лексики.

Залежно від сфери використання прийнято виділяти дві групи слів: 1) лексика стилістично нейтральна, чи міжстильова; 2) лексика стилістично маркована ("позначена"). Остання поділяється, у свою чергу, на книжну (наукову, ділову, газетно-публіцистичну) і розмовну. Розглянемо кожну з цих груп докладніше.

До міжстильової (нейтральної) лексики належать слова, не закріплені за яким-небудь стилем. Вони можуть уживатися будь-де: у підручнику чи часопису, у виступі на нараді чи науковій конференції, у художньому творі чи в особистому листі, у невимушеній бесіді чи радіопередачі тощо. Міжстильову лексику становлять слова будь-якої частини мови, за винятком вигуків, які завжди вирізняються стилістичним забарвленням. Нейтральні зі стилістичного погляду слова можуть називати конкретні предмети {стіл, автомобіль, поруччя, олівець, ваза), явища (дощ, блискавка, вітер), абстрактні поняття (увага, краса, вимогливість, теплота, різкість, демократія), ознаки предметів (червоний, теплий, твердий, надійний, спокійний), дії (розробляти, продавати, експонувати, хотіти) тощо.

Нейтральні слова становлять основу словникового запасу української мови. Вони переважають у тексті будь-якого стилю.

До книжної лексики входять слова, що вживаються переважно в писемних різновидах літературної мови. Книжні слова мають відтінок офіційності, урочистості. Більшість їх належить до іншомовної лексики або містить запозичені корені, як-от: абстракт, адепт, анормальний, еквівалент, екзальтація, індиферентний, інкорпорація, інтенсифікувати, камарилья, конфіденційний, контингент, контактування, нонсенс, паліатив, пасеїзм, пертурбація, пілігрим, прерогатива, профанувати, рафінованість, ремінісценція, ретроград, ригоризм, ритуал, третирувати, філістер, філіппіка тощо. До книжної лексики належать деякі старослов'янізми: благоговійний, благовісник, благоговіння, благоденство, благочестя, предтеча, пред'являти, сокровенний. За функціональною ознакою книжна лексика може бути поділена на наукову, офіційно-ділову, газетно-публіцистичну.

У лексичній системі наукового стилю виділяють так звану загаль-нонаукову лексику, уживану у будь-якій науковій галузі: дослідження, гіпотеза, умова, апробація, інтерпретація, дефініція, функція, кількість, класифікація, аналіз, синтез, аргумент, тотожність, систематизація, диференціація тощо. Особливістю лексики наукового стилю є також наявність термінів, тобто слів чи словосполучень, які вживаються для точного позначення спеціальних понять.

Офіційно-ділова лексика переважає в ділових документах. Основними групами такої лексики є назви ділових паперів — заява, інструкція, доповідна, пояснювальна записка, накладна, протокол, витяг з протоколу, клопотання і т. ін., номенклатурні назви (назви установ, службових осіб тощо) — міністерство, генеральна дирекція, генеральний прокурор, директор, інспектор, начальник відділу збуту, диспетчер служби руху, завідувач лабораторії, секретар-референт, менеджер з персоналу тощо, абревіатури для позначення номенклатурних назв — МЗС (Міністерство закордонних справ), В А Т (відкрите акціонерне товариство), ЗА Т (закрите акціонерне товариство), НДІ (науково-дослідний інститут), БМУ (будівельно-монтажне управління), ДОК (деревообробний комбінат), АГЧ (адміністративно-господарська частина), КБ (конструкторське бюро), ПММ (пально-мастильні матеріали), ДСП (деревностружкова плита). Прикладами офіційних слів і словосполучень є також реквізит, обсяг коштів, довіритель, позивач, відповідальний наймач, ухвалити, уповноважувати, визнати недійсним, рекомендувати, зобов'язати, передати повноваження, оголосити подяку, оголосити догану, реєстраційний номер, подати у відставку.

До найбільш поширених серед газетно-публіцистичної лексики належать такі групи слів: 1) суспільно-політична лексика — демократія, гласність, багатопартійність, свобода слова, толерантність

тощо; 2) слова, яким властива піднесеність, урочистість, патетичність — звершення, вагомість, натхнення, безсмертя, велич і т. ін. Висока лексика у тлумачних словниках дається із стилістичною позначкою "висок.".

Розмовна лексика становить третій стилістичний шар словникового складу української мови. Це слова, що мають знижене (порівняно з нейтральною лексикою) стилістичне забарвлення і використовуються в усних різновидах мови — невимушеній бесіді, побутовій розмові тощо, як-от: акуратист, балакун, балда, гармидер, глухомань, жердь, капость, коверзуха, набакир, нетіпаха, норов, опер, осоружний, офіцерша, патли, персоналка, прочухан, пузатий, путній, п 'ятихвилинка, резон, репетувати, рівня, роботяга, рюмати, спромога і под. Розмовні слова надають мові неофіційного звучання, отже, вони є неприпустимими для офіційно-ділового та наукового стилів, але можуть використовуватися в публіцистиці та в художній літературі.

Багато розмовних слів не лише називають предмет, явище тощо, а й дають йому експресивно-емоційну оцінку — позитивну чи негативну. До слів із позитивною оцінкою належать, наприклад, матуся, сестричка, дітлахи, ніженьки, будиночок, голосочок, рибчина, веселенький тощо. Негативна оцінка пов'язана з передаванням іронічного, фамільярного, зневажливого ставлення до предмета висловлювання, як-от: балаканина, волоцюга, гаврик, йолоп, математичка, телепень, замазура, ледарюга, старезний, ротатий, писака, теревенити, базікати, сіпатися, псюра, притьопатися, пустирище, достобіса.

Незважаючи на стилістичну зниженість, розмовні слова належать до літературної лексики. Поза її межами перебуває просторічна лексика, до якої належать грубі, вульгарні слова (жерти, тріскати ("їсти"), морда, паскуда, злодюга, осточортіти, варнякати, червономордий, товстопузий, свинюка, сволота тощо) і "неправильні", "перекручені" слова, які порушують норми літературної мови (охтобус, радіво, тухвель, шохвер, транвай, спінжак, завсіди, тудою, сюдою, просють, ходють). Основною сферою функціонування просторіччя є усне мовлення малоосвічених осіб.

Про функціональні особливості слів нас інформують насамперед тлумачні словники української мови. Характеристика додаткового стилістичного значення дається за допомогою системи позначок: розм. (розмовне), прост. (просторічне), книж:. (книжне). Ці три позначки іноді доповнюються іншими. Наприклад, до позначки "книж." можуть додаватися такі, що конкретизують галузь вживання того чи іншого слова: мат. — математика, лінгв. — лінгвістика, мед. — медицина, біол. — біологія, дипл. — дипломатія, канц. — канцелярське тощо. Характеристика стилістично маркованих слів дається також такими позначками, як: жарт. — жартівливе, вульг. — вульгарне, ірон. — іронічне, зменш.-пестл. — зменшено-пестливе, зневажл. — зневажливе, лайл. — лайливе, нар.-поет. — народно-поетичне, уроч. — урочисте, фам. — фамільярне. Відсутність біля слова стилістичних позначок означає можливість його вживання в будь-якій комунікативній сфері чи ситуації.

15. Точність слововживання найчастіше порушують через незнання нерозрізнення значень синонімів. Далі наведено слова, лексичні значення яких часто плутають, а також лексеми, що вживаються неправильно і є росіянізмами. Для пояснення наведено приклади сталі вирази і речення, де правильно вжито відповідне слово або його форму.

Запам’ятайте різницю у значеннях запропонованих слів.

Активізувати, активувати. Слова близькі за значенням, проте мають свої особливості вживання. Активізувати – робити діяльнішим, активнішим когось, щось активізувати роботу відділу, активізувати мовну діяльність. Також останнім часом це слово вживається у значенні «поновити роботу» активізувати телефонну картку, активізувати програму. Активувати – здійснювати активацію, піддавати вугілля спеціальній обробці з метою збільшення його вбирної здатності активувати молекули води, активувати вугілля. Бавовна, бавовник. Бавовник – рослина, насіння якої вкрито пухнастими волосками, з яких роблять бавовну посіви бавовнику. Бавовна – волокно, тканина сукня з бавовни. Богатир, багатир. Богатир – сильна, мужня людина У нашій країні багато сильних чоловіків – не перевелися ще богатирі на нашій землі. Багатир – людина, що має багато грошей На селі жив один багатир – і землі його, і люди теж. Болільник, вболівальник. Дієслово боліти, від якого творять іменник болільник, означає українською мовою «відчувати біль або жаль чи скорботу»: «Так болить спина, трудно розігнутися» М. Коцюбинський. Зате коли мають на увазі не самий біль, а перебіг хвороби, тоді вживають дієслова хворіти: «Усе літо я хворіла» Панас Мирний. Є ще в нашій мові слово вболівати, що означає – співчувати комусь, журитися за когось, брати чиєсь горе близько до серця. Від цього дієслова й утворено іменник уболівальник, яким позначають ту людину, що вболіває за невдачу або успіх гравця чи всієї спортивної команди.

Виконавський, виконавчий. Виконавський – який стосується художнього виконання виконавська майстерність, виконавський талант. Виконавчий – який реалізує виконання рішень, постанов, директив, здійснює керівництво чимось виконавчий комітет, виконавча рада, виконавчий лист. Відкривати, відчиняти, розгортати. Українською мовою відчиняти можна двері, вікна, браму, ворота, кватирку, цебто те, що потребує певного фізичного зусилля рук людини «Хто торка, тому відчинять». – М. Номис. Якщо йдеться про початок функціонування певного закладу, виявлення властивостей або про те, що стало відомим для всіх, то слід казати відкривати, відкрити: «В океані рідного народу відкривай духовні острови» В. Симоненко. Коли мовиться про книжку або зошит, то треба казати: розгорнути, а не розкрити, згорнути, а не закрити: «Я розгорнула книжку і прочитала епіграф» Леся Українка. Відмінити, скасувати. Відмінити – поєднується з назвами якихось заходів: засідання, збори, концерт, виставу; скасувати, тобто анулювати, можна якийсь документ: акт, закон, наказ. Відстоювати, обстоювати. Ці слова – синоніми, щоправда, перше має більш виражене значення категоричності відстоювати особисті інтереси, обстоювати спільну думку. Відсутність, присутність, брак, наявність. Відповідно до широко вживаних у російській художній і діловій мові слів отсутствие, отсутствующий, присутствие, присутствующий і в українській мові є схожі слова відсутність, відсутній, присутність, присутній: «Ще з-за дверей почув голосні розмови і веселі сміхи офіцерів, присутніх у залі» І. Франко. Проте часто слова відсутність, відсутній уживають навіть тоді, коли мовиться не про людей, а про речі: «За відсутністю достатніх доказів такі справи слід припиняти». Українською мовою у цьому випадку краще сказати «за браком достатніх доказів». Відтинок, відтінок. Відтинок – частина простору або часу короткий часовий відтинок; Той відтинок дороги був найскладніший. Відтінок – різновид кольору; додатковий вияв почуття, настрою їй пасують усі відтінки рожевого; В очах з’явився відтінок жалю. Вірний, правильний, певний. В українській класиці й фольклорі слово вірний вживається у значенні відданості: «Ой вийди, вийди, дівчино моя вірная» народна пісня; «Без вірного друга великая туга» прислів’я. Якщо у фразі йдеться не про відданість, а про правильність, слушність, правдивість, тоді треба вдаватись до інших прикметників і прислівників: «А щоб певна була правда, – нехай шлях покаже» Т. Шевченко; ««На правильній дорозі». Виключний, винятковий, надзвичайний. У сучасній українській літературній мові, відповідно до російського слова исключительный, є прикметники винятковий, надзвичайний: винятковий закон, надзвичайні заходи; «Це траплялося рідко, при виняткових випадках» І. Нечуй-Левицький. У ролі частки замість слова виключно краще послуговуватися словами тільки, лише: «Слід надавати допомогу тільки тим, хто перебуває за межею бідності». Вираз, вислів. У сучасній українській літературній мові ці слова розрізняються за значенням: там, де мовиться про якусь думку чи міркування, передані небагатьма словами, кажуть вислів за висловом чиїм. У всіх інших випадках, зокрема й у математиці, користуються іменником вираз: «Ротмістр і очима і всім виразом показував, щоб він забирався геть» П. Панч; вираз а2+в. Включати, умикати, виключати, вимикати. Українською мовою слід казати: умикнути увімкнути, умикати електрику, вимикати струм. Від цих дієслів походять і українські технічні терміни: умикач по-російському включатель і вимикач по-російському выключатель.

16. Стилістичне використання багатозначності Дуже широкі, значеннєво-стилістичні можливості мови, її виражальні багатства представлені такими її якостями, ознаками, як полісемія, або багатозначність слів. Полісемія (багатозначність слів) – наявність у семантичній структурі мовної одиниці двох, кількох чи багатьох значень. Усі слова в мові можуть вживатися в прямому й переносному значеннях:

Пряме значення	Переносне значення
золотий годинник	золоте сонечко
срібний ніж	срібна роса
спить бабуся	спить земля
мріє дівчина	мріє гай

Пряме значення слова – це безпосередня назва предмета, дії, ознаки. Переносне значення слова – це образна назва, що утворюється на основі подібності між двома предметами, явищами, діями, ознаками. Слова з прямим значенням – загальновживані в усіх стилях, з переносним – у художньому. Полісемія неоднаково проявляється в різних стилях. Контекст офіційно-ділового й наукового стилів використовує лише одне із значень полісемічного слова, як правило, пряме. В офіційно-діловому й науковому стилях вживається багато термінів. В усній формі офіційно-ділового й наукового стилів слова в переносному значенні використовуються ширше, особливо при обговоренні гострих проблем державного й наукового життя, при веденні полеміки тощо. Найбільший вияв можливості полісемії знаходять у художньому й публіцистичному стилях. Багатозначне слово тут може виконувати стилістичну функцію не тільки залежно від інших слів, а й з огляду на волю автора. Коливання значення того чи того слова, від конкретного до загального й навпаки, дає широкий простір для створення різних стилістичних ефектів: ^ Мене спиняє біла піна гречок, запашна, легка, наче збита крилами бджіл. (М.Коцюбинський) Все вище, вище й вище я здіймався на крилах мрій. (Л.Українка) Багатозначність слова як стилістичний засіб використовується й у такому плані: в одному контексті зводяться вільне й фразеологічне зв’язане значення або поєднуються два фразеологічних значення. До цього прийому часто вдаються в каламбурах, у гумористичних і сатиричних творах: ^ На організації таких кооперативів Михайло набив собі руку й кишеню. (Газета) ………………………

В українській мові більшість слів належить до багатозначних, тобто полісемантичних. У "Словнику української мови" в 11 т. (1970 - 1980), у реєстрі якого 134058 слів, до більшості з них подані найповніші їхні значення. Наприклад, до прикметників: добрий - 9 значень, малий - 8, окремий - 5, останній - 9, палкий - 6, старий - 12; до іменників: крило - 10 значень, ряд - 12, сила - 12, тепло - 5, займенників: інший - 4 значення, котрий - 4, той - 11, дієслів: іти - 30, сказати - 9 та інш. У багатозначному слові одне значення є первинне, тобто пряме, решта - вторинні, тобто переносні. Значення багатозначного слова визначається контекстом.

Багатозначні слова можуть уживатися в прямому і переносному значенні.

Пряме значення- це основне, первинне значення слова, яке безпосередньо пов'язане з реалією дійсності, яку воно називає. Багатозначне слово виявляє пряме значення поза контекстом. Переносне значення- це вторинне значення багатозначного слова, яке є похідним від прямого й визначається тільки у контексті через асоціацію з прямим значенням. Значення слова з часом може змінюватися. Наприклад, колись словом печиво називали будь-які спечені вироби з тіста, тепер - тільки спечені вироби із здобреного жиром, цукром і прянощами тіста у формі кружечків, зірочок тощо. Іноді різні групи людей у те саме слово можуть вкладати різний зміст. Так, у недавньому минулому слову націоналізм приписувалося негативне значення: "реакційна буржуазна ідеологія й політика в галузі національних відносин". Тим часом це слово походить від латинського nacio "народ" й означає "любов до свого народу" - так само, як слово патріотизм походить від латинського patria "батьківщина" й означає "любов до своєї землі". [9, 327]На використанні слів у переносному значенні творяться тропи.

Багатозначність (полісемія) - це наявність в одного слова двох або більшої кількості значень. Найбільший вияв можливості полісемії знаходять у художньому та публіцистичному стилях. Є кілька способів стилістичного використання багатозначності слова:

• уживання того самого слова водному контексті у двох чи в кількох значеннях (Газета "Сільські вісті" звернулась до парламенту з проханням затвердити закон про тимчасові слідчі комісії у новій редакції. Депутати погодились, пошук нової редакції для газети триває (ПІК. - 2001. - №1)

• використання в тому самому контексті слова в його вужчому й ширшому значеннях (Гумор? Це від лукавого... (Андрій Крижанівський);

• зведення в одному контексті вільного та фразеологічно зв'язаного значень (Уряд прийняв програму захисту соціально вразливих громадян. Соціально вразливі громадяни приємно вражені (ПІК. - 2001. - №1)

• поєднання в одному контексті двох фразеологічно зв'язаних значень (Парламент закликав Президента піти у відставку. У відповідь Президент закликав парламент піти значно далі. Дискусія триває (ПІК. - 2001, - № 1).

До цих прийомів часто вдаються в сатиричних і гумористичних творах, у яких активно використовують каламбур.

Каламбур(фр. calembour- гра слів) - стилістичний прийом, за основу якого правлять багатозначність, омонімія, паронімія. Використовується для створення комізму: Машина ніяк не заводилася. А він з дитинства мріяв завести собі машину (ТУ-Е. -2002.-№ 3).

Включаючи в свою промову багатозначні слова, ми повинні бути дуже уважні, повинні стежити, чи зрозуміло саме те значення, яке ми хотіли розкрити в цій мовної ситуації. При вживанні багатозначних слів (як і при вживанні омонімів) дуже важливий контекст. Саме завдяки контексту ясно те чи інше значення слова. І якщо контекст відповідає своїм вимогам (закінчений у смисловому плані відрізок мови, що дозволяє встановити значення входять до нього слів або фраз), то кожне слово в реченні зрозуміло. Але буває й інакше.  Приклад: Він вже розспівався.  Незрозуміло: або він почав співати, захопився; або, проспівавши деякий час, почав співати вільно, легко.