Приклади стилістичних фігур [ред.]

Анаколуф

Анафора

Антитеза

Асиндетон

Гіпербола

Градація

Еліпс

Епіфора

Інверсія

Кільце

Оксюморон

Паралелізм

Парцеляція

Полісиндетон

Український вчений і літературознавець кінця ХІХ – початку ХХ ст. В. Домб-

ровський поділяв усі фігури мови на три групи, відповідно до того, чи фігура змі-

нює тільки зовнішню (звукову) форму вислову, чи й також внутрішню (логічно-

синтаксичну) його будову: 1) фігури милозвучності, або евфонічні: а) фігури повто-

рення, або ітеративні (епаналепса, епанастрофа, анафора, епіфора, цикл, рефрен);

б) фігури звукові, або фонетичні (алітерація, асонанс, рима, парономазія, анномі-

нація, ономатопея); 2) синтаксичні, що охоплюють формальні зміни в складні ре-

чень (паралелізм, інверсія, хіязм, асиндет і полісиндет, парантеза, еліпс, ярмо,

анаколут); 3) риторичні, в яких як результат аналітичної праці розуму або під впливом почуття змінена логічна й риторична форма вислову: а) емфатичні (анти-

теза, оксимора, парадокс, ступенювання, епексегеза, дієреза); б) патетичні (оклик,

апострофа, риторичне запитання, сумнів, апокриза, апосиопеза, епанортоза)

У підручнику О. Галича, В. Назарця і Є. Васильєва "Теорія літератури" фігури діляться на три типи:

I. Фігури, пов'язані з відхиленням від певних логіко-граматичних норм оформлення фрази: інверсія, анаколуф, еліпсис, асиндетон (безсполучниковість).

II. Фігури, пов'язані з відхиленням від певних логічно-смислових норм оформлення фрази. В межах цього типу можна виділити три групи фігур: повтор, зіставлення, протиставлення слів та більших або менших мовних величин.

І. Фігури повтору:

а) звукові: алітерація, асонанс, повтор звуків наприкінці віршованих рядків — рима;

б) словесні повтори: слів, словосполучень, полісиндетон, плеоназм, тавтологія;

в) фразові повтори: синтаксичний паралелізм, анафора, епіфора, анепіфора (кільце), епанафора (стик).

2. Фігури зіставлення: ампліфікація, градація, парономазія.

3. Фігури протиставлення: антитеза, оксиморон.

III. Фігури, пов'язані з відхиленням від комунікативно-логічних норм оформлення фрази (риторичні): звертання, запитання, заперечення, оклики.

Період – зощит СУЛМ

41. Об'єктом мовлення для людини стає світ, що нас оточує: людина, тварина, предмети і почуття, життєві ситуації тощо. Залежно від цього тексти поділяються на три смислових типи. Це опис, розповідь і роздум.

Розповідь — змістовий тип текстів, де опису підлягають події, розташовані у визначеній послідовності.

Розповідь може бути побудована у формі розмовного і художнього стилів.

Художній розповідний текст моделюється відповідно до композиційної схеми: експозиція, зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка.

Опис — змістовий тип тексту, при якому дається характеристика ознакам предметів, людини, навколишньому світу, явищам природи.

Опис можна здійснювати в будь-якому мовному стилі. Описування починається або із загальної ознаки до конкретних деталей, або від малих деталей до більш узагальненого предмета.

Роздум — змістовий тип тексту, при якому стверджується або заперечується певний факт, ідея, поняття, явище. Цей змістовий тип характеризується логічною більш-менш стрункою побудовою, аргументованістю та фактичністю.

Роздум моделюється за таким планом: тезис, аргументи, доводи, висновки.

Текст-роздум використовує науковий, публіцистичний стиль, їх різновиди.