2. Основні завдання (функції) авторського права

Основне завдання авторського права — це примноження культур ної спадщини суспільства. Єдиним засобом досягнення цієї мети є на дання автору виняткових прав дозволяти і тим самим контролюваті використання своїх творів іншими особами, отримуючи з цього ма­теріальну вигоду. Отак, на відміну від права власності на матеріаль­ний об'єкт, що має фактично необмежений або абсолютний харак­тер, право власності на матеріальні об'єкти, якими є твори науки, літератури і мистецтва, зазнає певних обмежень, що стосуються об­сягу правомочностей та їх існування у часі. Такий підхід до правг власності на нематеріальні об'єкти дає змогу встановити в законо­давчому порядку справедливий баланс між індивідуальними інте­ресами авторів, зацікавлених у отриманні матеріальної вигоди у разі використання їх творів, і суспільства загалом, зацікавленого у віль­ному доступі до створених творів.

Ще у XVIII ст. французький письменник Бомарше, який чимале зробив для визнання прав авторів у законодавчому порядку, від­повідаючи своїм критикам, писав, що авторам несправедливо дорі­кають у прагненні до наживи на додаток до того, що вони корис­туються славою і суспільним визнанням.

В основному завдяки творчості авторів, створюється і розвива­ється видавнича справа, кінематограф, виробництво аудіовізуальної продукції, радіомовлення і телебачення, чия діяльність ґрунтується передусім на використанні творів, що охороняються, з метою дове­дення до споживача, з отриманням при цьому матеріальної вигоди.

Суспільне визнання достоїнств творів і матеріальна забезпече­ність авторів як результат використання їх творів суспільством сти­мулюють творчий ^т роцес, дають можливість авторам повністю при святити себе плідній роботі. Найважливішою умовою для успіху в цьому є ефективне застосування законодавства про охорону автор­ського права розробленого з урахуванням соціальних і економічних реалій країни.

3. Принципи авторського права

Авторське право поширюється на твори літератури, науки і мис­тецтва, які є результатом творчої діяльності, незалежно від призна­чення, способу і форми їх вираження, а також художніх достоїнств або наукової цінності, уявлення про які досить суб'єктивні.

Однак твір як результат творчої діяльності автора стає об'єктом авторського права лише за умови, що він виражений в якій-небудь об'єктивній формі безпосередньо пов'язаній з можливістю його від­творення. Думки й образи автора, що існують лише у формі творчого задуму не можуть бути сприйняті іншими людьми і, отже, не існує практичної проблеми в їх правовій охороні. Твір повинен існувати у формі, яка відокремлена від особистості авторі і набула самостійного буття. При цьому для визнання твору об'єктом авторського права не вимагається завершеності роботи. Закон рівною мірою охороняє як закінчені, так і незавершені твори, зокрема ескізи, плани та їх про­міжні результати, що використовуються авторами у процесі ство­рення творів.

Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація, спеціальне оформлення твору або дотримання якої-небудь іншої формальності. Однак слід мати на увазі, що на друкованих виданнях може проставлятися знак охорони авторського права, який складається з 3-х елементів: латинської букви С в колі — ©; імені (найменування) володільця виключних авторських прав; року пер­шого опублікування твору. Правовою охороною рівною мірою будуть користуватися як твори, на яких проставлено знак охорони, так і твори без такого знаку. Основною метою забезпечення твору даним знаком є інформування третіх осіб про те, що цей твір охороняється. Таким чином, спрощується процес доведення провини правопоруш­ника, якщо подібне правопорушення сталося. Аналогічне значення Має також реєстрація прав автора на твір. Реєстрація здійснюється лише за бажанням правовласника, їй не надають ніякого правоутво-Рювального значення, але факт реєстрації може відіграти корисну роль у разі розв'язання спору про авторство на твір або його неза­конне використання.