7.4. Права та обов'язки учасників інформаційних відносин

1. Зміст інформаційних відносин

Досліджуючи суб'єктний склад відносин у сфері використання програм, баз даних, інформаційних систем, вченими зверталась увага на те, що наука цивільного права з метою індивідуалізації окремих цивільно-правових відносин окреслює їх елементи: суб'єкти і об'єкти, суб'єктивне цивільне право і суб'єктивний цивільний обов'язок. Та­ким чином, змістом інформаційних, як і будь-яких інших правовід­носин, є взаємні права і обов'язки їх учасників.

Не слід забувати, що у цивільно-правових відносинах повинні брати участь принаймні дві особи, бо це відносини між людьми, а відношення людини до речі не є правовим.

Особи, які є учасниками цивільно-правових відносин у сфері ви­користання програм, баз даних та інформаційних систем, мають су­б'єктивні права і обов'язки.

Важливо зазначити, що суб'єкт цивільно-правових відносин, яко­му належить право, називається активним суб'єктом, або суб'єктом права, а суб'єкт цивільних відносин, на якого покладено обов'язок називається пасивним суб'єктом, або суб'єктом обов'язку.

Загальна теорія цивільного права визначає, що таких цивільно-правових відносин, в яких існує лише суб'єкт права і лише суб'єкт обов'язку, дуже мало і в цивільно-правовому відношенні, як правило, кожен з учасників має суб'єктивні права і суб'єктивні обов'язки.

2. Підстави виникнення цивільних правовідносин у сфері створення та використання програм, баз даних та інформаційних систем

Не можна не відмітити, що цивільно-правові норми самі по собі не породжують цивільних правовідносин, цивільних прав і обов'яз­ків, які входять до її складу. Необхідним є виникнення конкретних суспільних відносин за таких обставин, з якими закон пов'язує нас­тання правових наслідків.

У законодавстві дається перелік основних юридичних фактів, з якими цивільне законодавство пов'язує виникнення цивільних прав і обов'язків, а юридичними фактами називаються обставини, з нас­танням яких норми права пов'язують виникнення, зміну або при­пинення правовідносин.

До них, крім багатьох інших, відносяться і створення творів нау­ки, літератури і мистецтва, винаходів та ін., що має безпосереднє відношення до об'єкту, що досліджується.

3. Суб'єктивне авторське право у сфері інформаційних відносин

Слід зазначити, що з моменту створення інформаційної системи її автор або автори набувають суб'єктивні немайнові та майнові права.

Поняття й сутність суб'єктивних авторських прав базуються на єдиному розумінні суб'єктивного права як передбаченої законом мож­ливості певної поведінки уповноваженого суб'єкта.

Відповідно до цього суб'єктивне авторське право характеризу­ється як забезпечена нормами права можливість самому суб'єкту здійснювати різноманітні дії, вимагати відповідної поведінки від зо­бов'язаних осіб і звертатися у відповідні органи за захистом пору­шених прав та інтересів. Тобто, суб'єктивне авторське право — це комплекс немайнових і майнових прав, які мають відносно само­стійне призначення, хоч тісно пов'язані між собою.

Зобов'язані особи не повинні перешкоджати здійсненню прав авторів.

Все перелічене повною мірою можна віднести й до суб'єктів від­носин у сфері створення і використання програм, баз даних та ін­формаційних систем.

4. Умови визнання авторського права і сповіщення про авторське право на програми, бази даних, інформаційні системи Для виникнення, визнання і здійснення авторського права на названі об'єкти не вимагається виконання будь-яких формальнос­тей, включаючи депонування або реєстрацію.

Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може, починаючи з першого випуску в світ програми, бази даних чи інформаційної системи використати знак охорони авторського пра­ва, який розташовується на кожному примірнику інформаційної сис­теми і складається з трьох елементів: © — літери С у колі, імені осо­би, яка має авторське право і року першого випуску інформаційної системи у світ.

Необхідно передбачити варіант, коли інформаційна система скла­дається з матеріалів, які не є об'єктами авторського права. В цьому випадку авторське право на таку інформаційну систему належить особам, які її створили.

Авторське право на програму, базу даних, інформаційну систему:

• визнається за умови дотримання авторського права на кожен з творів, що включено до інформаційної системи;

• зберігається на кожен з творів, які включено до інформаційної системи за умови можливого використання незалежно від такої інформаційної системи.

Дуже важливим є надання можливості забезпечення не перешко-джувати іншим особам здійснювати самостійний добір, організацію творів і матеріалів, які входять до інформаційних систем, навіть коли на цю інформаційну систему існує авторське право.

Особі, яка має авторське право, або будь-яку виключну право­мочність на програму, базу даних чи інформаційну систему, необ­хідно надати можливість зареєструвати це право або правомочність в офіційних державних реєстрах самостійно або через представників протягом терміну охорони авторського права.

Державній реєстрації можуть підлягати свідчення про авторствс на обнародуваний чи необнародуваний твір, факт і дата опубліку­вання твору та договори, які зачіпають права автора на твір.

У Проекті цивільного кодексу України передбачається, що ор­ган, який забезпечує державну реєстрацію і положення про держав­ну реєстрацію прав автора на витвори науки, літератури і мистецтва затверджує Кабінет Міністрів України. Для інформаційної системи таким органом могло б стати Українське агентство з правової охо­рони програм для ЕОМ, баз даних, топологій інтегральних мікро­схем та інформаційних систем.

Про реєстрацію прав автора інформаційної системи необхідно ви­давати свідоцтво, а при виникненні спору державна реєстрація має ви­знаватися судом як юридична презумпція авторства, тобто має вва­жатися дійсною, якщо в судовому порядку не буде доведено іншого.

Поширення на інформаційні системи принципів авторсько-пра­вової охорони означає визнання за автором (авторами) особистих немайнових і майнових прав.