
- •79. Поняття, види та джерела доходів. Нормальні та реальні доходи.
- •80. Форми розподілу доходів: функціональний та персональний.
- •81. Сімейні доходи, їх джерела, структура та диференціація. Крива Лоренца і коефіцієнт Джинні.
- •82. Зайнятість і безробіття. Ринок праці і відтворення робочої сили.
- •83. Роль держави в регулюванні розподілу доходів, забезпеченні зайнятості і соціального захисту населення.
- •84. Сутність, етапи становлення та основні риси і сучасна структура світового господарства.
81. Сімейні доходи, їх джерела, структура та диференціація. Крива Лоренца і коефіцієнт Джинні.
Сімейний дохід - сума доходів свідомо організованої на основі родинних зв'язків та спільності побуту невеликої групи людей, життєдіяльність яких спрямована на реалізацію соціальних, економічних та духовних потреб індивідів, сім'ї.
Сімейний дохід - економічна основа відтворення сім'ї.
Є різні джерела формування сімейних доходів:
- власність на ресурс "праця", який не має відособленого від власника існування і забезпечує доходи у фірмах: заробітна плата, доходи від особистого підсобного господарства, від індивідуальної та кооперативної трудової діяльності, нормальний прибуток підприємця, гонорари;
-власність на ресурси, що мають відокремлене від їх власника існування, забезпечує такі форми доходів: процент, рента, орендна плата, прибуток, дивіденди тощо;
-державні трансфертні виплати (пенсії, допомоги, безплатні послуги в галузі освіти та охорони здоров'я, пільги тощо);
-інші джерела (спадщина; дарування; виграші і т. ін.)
Про рівень життя населення свідчить не тільки рівень сімейних доходів, а й напрямки їх використання, до яких належать:
-придбання економічних благ довгострокового користування (квартир, меблів, електропобутової техніки, затрати на освіту , довгострокове страхування життя тощо);
-придбання економічних благ поточного споживання (одяг, їжа, оплата комунальних послуг з охорони здоров'я, транспортних та інших послуг);
-сплата податків та обов'язкових неподаткових платежів;
-придбання цінних паперів, нерухомості та іншого майна з метою збереження цінності заощаджень або ж з метою отримання додаткових доходів на заощаджені кошти;
- інші витрати.
Рівень сімейних доходів не повинен бути нижчим прожиткового мінімуму, який має дві форми прояву: фізіологічний та соціальний.
Фізіологічний мінімум враховує витрати на задоволення найнагальніших фізіологічних та фізичних потреб, включаючи витрати на оплату основних послуг (комунальних, транспортних і т. ін.) практично виключаючи придбання одягу, взуття та інших непродовольчих товарів з розрахунку, що на фізіологічний мінімум сім'я живе короткий час, і вона має необхідне житло, одяг, взуття та інші необхідні в побуті речі.
Соціальний мінімум, крім фізіологічного, включає також затрати на задоволення мінімальних духовних і соціальних потреб, які суспільство визначає (нормує) як такі, що забезпечують прийнятний для суспільства рівень життя.
Структура сімейних доходів за напрямами їх використання:
харчування;
придбання одягу та взуття;
придбання товарів тривалого користування;
соціально-культурні та побутові послуги;
комунальні послуги;
транспорт;
заощадження;
інші витрати.
Структура витрат сім'ї є важливим показником економічного розвитку країни.
Сукупні доходи сімей формуються з різних джерел залежно від їх величини та складу.
Причини нерівномірності розподілу доходів населення:
відмінності в освіті й особистих здібностях;
нерівномірний розподіл економічних ресурсів;
відмінності у становищі на ринку;
різне ставлення до ризиків;
наявність зв'язків або дискримінації.
Для визначення нерівномірності розподілу доходів використовується крива Лоренца (за ім'ям американського економіста Маркса Лоренца (1876 - 1959 рр.)).
Крива Лоренца
Лінія ОА відображає ситуацію абсолютної рівності у розподілі доходів, коли 20% сімей володіють 20% сукупних доходів суспільства, 40% сімей – 40% доходів і т.д.
Пряма ОВ відбиває ситуацію абсолютної нерівності у розподілі доходів, коли 1% сімей отримує 100% усіх доходів.
Крива ОСА показує стан фактичного розподілу доходів, тобто реальний пайовий розподіл сімей між сукупними доходами всього суспільства.
Крива Лоренца дає підстави для висновків про ступінь розриву між фактичним розподілом доходів і станом рівності. Поглиблення нерівномірності в розподілі доходів графічно виражається зміною конфігурації кривої Лоренца у бік збільшення її увігнутості відносно лінії абсолютної рівності (бісектриси ОА).
Важливим показником диференціації доходів населення є коефіцієнт (індекс) Джині (за ім'ям італійського економіста Коррадо Джині (1884-1965 рр.)).
Розрахунок коефіцієнта Джині пов'язаний з кривою Лоренца. Він визначається відношенням площі фігури L, утвореної кривою Лоренца та лінією абсолютної рівності (бісектрисою ОА), до площі всього трикутника ОАВ:
,
де KG – коефіцієнт Джині; SL – площа заштрихованої частини графіка; SΔOAB – площа трикутника, утвореного бісектрисою ОА, відрізком ОВ осі абсцис та вертикальним відрізком АВ.
Величина коефіцієнта Джині може змінюватися від 0 (у випадку абсолютної рівності чисельник дорівнює нулю) до 1 (чисельник дорівнює знаменнику) або від 0 до 100%. Причому чим вище значення показника, тим нерівномірніше розподілені доходи суспільства.