7 Поняття покарання його ознаки і мета

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені дер-жави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засуджено-го.

Покарання мае на меті не тільки кару, а й виправлення засудже-них, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і інніими особами.

Покарання не мае на меті завдати фізичних страждань або при-низити людську гідність.

Покарання як кримінально-правовий інститут є засобом захисту найбільш цінних суспільних благ від злочинних посягань. Криміналь-не покарання є мірою найбільш суворого державного примусу, воно застосовується: лише судом (ст. 62 Конституції, ч. 2 ст. 2 КК), лише в разі вчинення особою передбаченого законом суспільне небезпечного діяння, з метою виправлення і перевиховання засудженого, а також з

метою запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Сутністю покарання є позбавлення засудженого пев-них благ — волі, майна та примушування його до деяких дій чи втрат, у чому й полягає кара за вчинений злочин. Покарання істотно відріз-няється від інших мір державного примусу — воно завжди є персоні-фікованим, особистим і тягне за собою правові наслідки та судимість.

Вирішуючи Питання про вид і розмір покарання в кожному конкретному випадку суд повинен визначити ступінь суспільної небезпеч-ності вчиненого злочину, виходячи із сукупності всіх обставин вчи-нення злочину — форми вини, мотивів, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, ступеня участі кожного із спів-учасників у вчиненні злочину і т. ін.

Ознаки покарання:

І) покарання є захід державного примусу, що застосовується до осіб, які вчинили злочинне посягання (соціальний зміст покарання);

2) особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки ЇЇ вину не буде доведено в законному порядку і встановлено об-винувальним вироком суду (ст. 2 КК). Отже, застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відпові-дальності. Це логічний юридичний наслідок злочину;

3) публічний характер покарання - воно може бути застосовано від імені держави і лише за вироком суду (ч. 2 ст. 2 КК);

4) покарання полягає в обмеженні прав і свобод засудженого - в цьому проявляється така його властивість, як кара;

5) в покаранні знаходить відображення негативна оцінка як вчиненого злочину так і самого злочинця, що закріплюється об-винувальним вироком;

6) полягає в особистому характере Це означає, що призначення покарання та його виконання можливе лише стосовно самого винного і не поширюється на інших осіб;

7) покарання тягне за собою судимість.

Сучасний кримінальний закон виходить із змішаних теорій мети покарання, тому, що називає метою покарання:

І) кару, як відплату за вчинене; І68

2) виправлення та ресоціалізація засудженого;

3) попередження вчинення нових злочинів самим засудженим (спеціальна превенція);

4) попередження вчинення злочинів з боку інших осіб (загальна превенція).