2. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

 Загальна характеристика кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх  Неповнолітніми вважаються особи, котрі не досягли 18-річного віку. Серед неповнолітніх у КК виокремлюється ще низка категорій осіб, зокрема: малолітні, тобто ті, що не досягли 14-річного віку; новонароджені діти; діти, котрі не досягли 16-річного віку, тощо. Рівень підліткової злочинності в 2003 р. збільшився на 3,6%. У 2003 р. неповнолітніми чи за їх участю вчинено 33 500 злочинів, із них 1 300 особливо тяжких і 21 600 тяжких злочинів. Питома вага тяжких і особливо тяжких злочинів у структурі злочинності серед неповнолітніх становить 68,4%. Неповнолітні вчинили 195 умисних убивств, 135 зґвалтувань, 768 розбійних нападів; зареєстровано 480 проявів незаконного заволодіння автомобілями, вони також заподіяли 296 умисних тяжких тілесних ушкоджень. Дві третини (67%) злочинів, скоєних неповнолітніми,  це крадіжки чужого майна, їх учинено 22 100, зокрема й із квартир – 5 200. Тож у підлітковій злочинності кількісно переважав саме зазначений вид злочинів. Кожний третій підліток вчинив злочин у віці 14–15 років (усього 8 900 осіб).  Коли йдеться про кримінальну відповідальність і покарання неповнолітніх, то має значення виокремлення серед них тих, що досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність. У такому сенсі неповнолітніми слід вважати осіб, які досягли 16-річного, у деяких випадках 14-річного віку, та яким ще не виповнилося  18 років. Особа вважається такою, що досягла відповідного віку не в день свого народження, а з 00.00 годин наступної доби. Беручи до уваги біологічні, психологічні та соціальні особливості не-повнолітніх, закон, по-перше, забезпечує їх посилену кримінально-правову охорону, по-друге, передбачає особливості притягнення їх до відповідальності, звільнення від відповідальності, призначення покарання, звільнення від покарання та його відбування. Ця позиція базується на міжнародно-правових актах, зокрема Декларації прав  дитини, у Преамбулі якої зазначається, що неповнолітні, у зв’язку з їх фізичною та розумовою незрілістю, потребують спеціальної охорони й захисту, і належного правового захисту також. Норми, спрямовані на забезпечення нормального фізичного та психічного розвитку неповнолітніх, уміщені в низці статей Загальної частини КК. До них належать ті, які: регламентують вік, із якого може наставати кримінальна відповідальність (ст. 22); передбачають, що обставиною, яка пом’якшує покарання, є вчинення злочину неповнолітнім (п. З ч. 1 ст. 66), а обставинами, що обтяжують покарання, – вчинення злочину щодо малолітнього (п. 6 ч. 1 ст. 67) або з використанням малолітнього (п. 9 ч. 1 ст. 67). В Особливій частині КК є значна кількість норм про злочини, потерпілими від яких можуть бути лише неповнолітні (чи певні їх категорії), або ж караність яких посилюється при вчиненні їх щодо неповнолітніх. Потерпілий, що характеризується відповідними рисами, є ознакою основних або кваліфікованих (особливо кваліфікованих) складів низки злочинів.