3.1.2.3. Аналіз виробничого шуму та вібрації.

Шум і вібрацію на виробництві створюють різні механізми і машини (компресори, насоси, вентилятори, металоріжучі верстати та ін.).

Шум негативно діє не лише на слух, але і може викликати розлади сердечно-судинної і нервової систем, травного тракту, а також гіпертонічні хвороби. Шум є однією з причин швидкого стомлення робітників, може викликати запаморочення, що призводить до нещасних випадків. Від постійної дії шуму з'являються професійна хвороба - глухота.

Шум - безладне поєднання різноманітних за рівнем і частотою небажаних звуків. Вухо людини сприймає коливання з частотою від 20 до 20000 Гц. Звуковий діапазон прийнято підрозділяти:

- низькочастотний (до 400 Гц);

- середньочастотний (400-1000 Гц);

- високочастотний (більш 1000 Гц).

Гігієнічне нормування шуму і вібрацій визначає ДСН 3.3.6.039-99, ГОСТ 12.1.003-83 і ГОСТ 12.1.012-90, СН 245-73. При нормуванні шуму використовується два методи:

- нормування по граничному спектру шуму;

- нормування рівня звуку в дБА.

Перший метод нормування є основним для постійних шумів. Тут нормуються рівні звукових тисків в 8 октавних смугах частот з середньо-геометричними частотами 63; 125; 250; 500; 1000; 2000; 4000; 8000 Гц. Із зростанням частоти допустимі рівні зменшуються. Наприклад: ПС-80, де 80 - допустимий рівень звукового тиску в октавній смузі з середньо-геометричною частотою 1000 Гц. Сукупність 8 допустимих рівнів звукового тиску називається граничним спектром.

Другий метод нормування загального рівня шуму, що вимірюється за шкалою «А» шумоміра і зветься рівнем звуку в дБА, використовується для орієнтовної оцінки постійного і непостійного шуму, оскільки в цьому випадку ми не знаємо спектру шуму.

Згідно ГОСТ 12.1.012-90, гранично допустимим параметром вібрації на робочому місці залежно від частоти є: швидкість коливань, амплітуда переміщень, що виникла при роботі устаткування і передається на сидінні, робочий майданчик в зоні робочого місця - це санітарно-гігієнічне нормування. Технічне нормування за СН626-66 - «Санітарні норми і правила при роботі з інструментами, механізмами і обладнанням, що створюють вібрації, які передаються на руки робітників».

Єдиним джерелом шуму і вібрації у кабінеті вчителів є комп’ютер, але створюваний ним негативний вплив на людину є гранично допустимим [7; ст.45-67].

3.1.2.4. Аналіз небезпеки дії випромінювань.

Випромінювання поділяється на: іонізуюче, ультрафіолетове, електромагнітне, лазерне. Іонізуючим є будь-який вид випромінювання, взаємодія якого із середовищем спричиняє виникнення електричних зарядів різних знаків. Проникаючи до організму людини та проходячи через біологічну тканину, воно призводить до загибелі клітин, порушує функції центральної нервової системи, що, у свою чергу, викликає порушення функції заліз внутрішньої секреції, зміни судинної проникності. У виробничих умовах має місце й ультрафіолетове випромінювання, джерелами якого є електродугове зварювання, плазматичне обладнання, газорозрядні лампи тощо. Дія його полягає в порушенні поділу та загибелі клітин. Великі дози випромінювання можуть призвести до уражень шкіри та органів зору. Електромагнітне випромінювання — це процес утворення вільного електромагнітного поля, що випромінює заряджені частинки, які прискорено рухаються. Його головними джерелами є телевізійні передачі та радіолокаційні станції, пристрої сотового й інших видів радіозв’язку, високовольтні мережі електропередач, комп’ютерна техніка тощо. Підвищений рівень електромагнітних випромінювань шкодить здоров’ю людини. Від цього страждає передусім нервова і серцево-судинна системи, виникають головний біль і перевтома, знижується точність робочих рухів, порушується сон. Лазерне випромінювання має місце у техніці, медицині, де використовуються лазери. Найістотніше лазерне випромінювання впливає на очі (ушкоджує сітчатку очей).

У досліджуваному приміщенні (вчительська) єдиним джерелом випромінювання є персональний комп’ютер. Природа такого випромінювання – електромагнітна.

За даними Міжнародної організації праці (МОП) в операторів, які обслуговують дисплейну техніку, погіршується зір, з’являються м’язові болі, реєструються гінекологічні захворювання, психічні та нервові розлади, захворювання серцево-судинної системи, новоутворення. Наслідки залежать від кількох факторів: тривалості роботи з дисплеєм, інтенсивності праці.

В Україні розроблені й діють нормативні документи, що регламентують роботи з візуальними дисплейними терміналами (ДНАОП 0,00-1,31-99) і затверджені наказом Держнаглядохоронпраці від 10.02.1999 р. № 2 за умови додержання Державних санітарних правил і норм роботи із візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин 3.3.2.007-98.

За даними документами існують вимоги до розміщення устаткування та організації робочих місць: організація робочого місця користувача відеотерміналу та ЕОМ повинна забезпечувати відповідність усіх елементів робочого місця та їх розташування ергономічним вимогам ГОСТ 12.2.032 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования"; характеру та особливостям трудової діяльності; площа, виділена для одного робочого місця з відеотерміналом або персональною ЕОМ, повинна складати не менше 6 м2, а обсяг - не менше 20 м3; робочі місця з відеотерміналами та персональними ЕОМ розміщуються на відстані не менше 1м від стін зі світловими прорізами.

Серед основних вимог є відстань від екрана до ока працівника, яка повинна складати: при розмірі екрану по діагоналі 35/38 см (14"/15") -600-700 мм; 43 см (17") - 700-800 мм; 48 см (19") - 800-900 мм; 53 см (21") - 900-1000 мм.

Щодо часу перебування робітника за комп’ютером, то він має перевищувати 30 хв. без перерви і 1 год. з відпочинком [9].

Характеризуючи робочий комп’ютер у вчительській кімнаті, було встановлено, що прилад сучасний: має рідкокристалічний екран, забезпечує мінімальне електромагнітне опромінення, кольори не подразнюють око.

Однак стіл з комп’ютером розташовано на відстані 50 см від вікна, що не відповідає нормативним вимогам.