- •Стадії кримінального процесу: поняття і система.
- •2.Кримінальна процесуальна форма: поняття, уніфікація і диференціація.
- •8.Засади кримінального провадження: поняття і класифікація.
- •9.Верховенство права: поняття і зміст.
- •10.Законність: поняття, зміст.
- •11.Забезпечення права на свободу та особисту недоторканність: поняття, зміст, винятки.
- •12.Недоторканність житла чи іншого володіння особи: поняття, зміст, винятки.
- •13.Таємниця спілкування: поняття, зміст, винятки.
- •14.Презумпція невинуватості: поняття і зміст
- •15.Забезпечення права на захист: поняття і зміст.
- •16. Змагальність сторін: поняття і зміст.
- •17. Диспозитивність: поняття і зміст.
- •18. Безпосередність дослідження показань, речей і документів: поняття і зміст.
- •19. Гласність і відкритість судового розгляду: поняття, зміст, винятки.
- •20. Розумні строки: поняття і критерії.
- •21.Мова, якою здійснюється кримінальне провадження: поняття і зміст.
- •22. Учасники кримінального провадження: поняття і класифікація.
- •2. Учасники, які мають власний інтерес у кримінальному провадженні.
- •3. Учасники, які захищають або представляють інтереси інших осіб.
- •24. Прокурор: поняття, повноваження. Принцип незмінності прокурора у кримінальному провадженні.
- •25. Слідчий: поняття, повноваження, межі самостійності.
- •4. Слідчий зобов’язаний:
- •27. Підозрюваний: поняття, права, обов’язки.
- •4. Підозрюваний зобов’язаний:
- •6. Юридична відповідальність підозрюваного:
- •29. Потерпілий: поняття, права, обов’язки.
- •4. Потерпілий зобов’язаний:
- •6. Юридична відповідальність потерпілого:
- •32. Докази: поняття, ознаки, різновиди.
- •2. Характеристика заходів примусу, що застосовуються до всіх учасників кримінального провадження
- •3. Характеристика заходів забезпечення провадження, що застосовуються лише до обвинуваченого або підозрюваного
- •40. Запобіжні заходи: поняття, система, підстави застосування.
- •47. Слідчі (розшукові) дії: поняття, загальні правила проведення.
- •48. Допит: поняття, види, порядок.
- •50. Обшук: поняття, види, порядок.
- •55. Негласні слідчі (розшукові) дії: підстави, порядок отримання дозволу слідчого судді на проведення.
- •57. Повідомлення про підозру: підстави, зміст, порядок і строки вручення.
- •59. Закриття кримінального провадження: підстави і процесуальний порядок. Підстави і порядок закриття провадження слідчим.
- •60. Звільнення від кримінальної відповідальності: загальні положення і порядок.
- •61. Відкриття матеріалів іншій стороні під час досудового розслідування: поняття, порядок.
- •62. Обвинувальний акт: поняття, структура і зміст
- •63. Загальні положення судового провадження.
- •64. Кримінальне провадження на підставі угод: види угод, порядок укладання, наслідки укладання та затвердження.
- •Глава 35 кпк України передбачає кримінальне провадження на підставі угод.
- •65. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення: поняття, початок, відшкодування шкоди потерпілому.
- •Глава 36 регламентує кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення
- •66. Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб: повідомлення про підозру, обрання запобіжного заходу, інформування державних та інших органів чи службових осіб.
- •Глава 37 регламентує кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб
- •67. Досудове розслідування щодо неповнолітніх.
9.Верховенство права: поняття і зміст.
Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
10.Законність: поняття, зміст.
Статтею 58 Конституції України проголошено, що однією з основних засад судочинства є законність.
Під законністю у кримінальному процесі слід розуміти принцип, відповідно до якого всі учасники кримінального судочинства усі свої дії, що здійснюються у межах кримінального судочинства, повинні виконувати відповідно до положень, які закріплені у нормах права.
Слід також пам’ятати, що існує правило, відповідно до якого посадовим особам, які ведуть кримінальний процес: «допустимо тільки те, що дозволено законом», на відміну від осіб, які не виконують подібних функцій: «допустимо все те, що прямо законом не заборонено».
Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Для кримінального провадження цей принцип регламентовано також статтею 9 кримінального процесуального кодексу України. Відповідно до якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, кримінального процесуального кодексу України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Окрім цього кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватись з обов’язковим урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати кримінальному процесуальному кодексу України. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який буде йому суперечити.
У разі якщо норми кримінального процесуального кодексу України суперечать міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, відповідний міжнародний договір має пріоритет.
Також закріплена застосовна роль загальних засад (визначені частиною першою статті 7 КПК України) у випадках, коли положення кримінального процесуального кодексу України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження.
Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.