1. Стадії кримінального процесу: поняття і система.

Стадії кримінального процесу — це його відносно самостійні частини, кожна із яких має власні завдання, специфічне коло учасників і процесуальних засобів діяльності, проходить притаманні тільки для неї етапи і завершується прийняттям певного рішення, яким вона, як правило, трансформується у наступну стадію.

Ознаками стадії є її завдання, коло учасників, процесуальні засоби, етапи, кінцеві рішення. Діяльність у кожній стадії здійснюється на підставі загальних положень, характерних тільки для неї.

Завдання стадії — це наперед визначений, запланований для виконання обсяг процесуальної діяльності, яку необхідно здійснити для досягнення мети кримінального процесу. Кожна стадія забезпечує виконання своїх завдань, що в кінцевому рахунку призводить до виконання завдань кримінального процесу, регламентованих ст. 2 КПК.

Другою ознакою, притаманною для будь-якої стадії і яка є підставою для виокремлення частини кримінальної процесуальної діяльності як самостійної стадії є певне коло учасників. У кожній із стадій кримінального процесу беруть участь суб’єкти, коло яких є особливим, хоча деякі з них беруть участь в декількох стадіях, перебуваючи в одному процесуальному статусі. Так, наприклад, права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. У такому статусі потерпілий перебуває протягом провадження, здійснюваного у всіх наступних стадіях процесу (підготовчого провадження, судового розгляду, апеляційного провадження тощо). У наступних за досудовим розслідуванням стадіях процесу цей учасник набуває додаткових прав. Так, у стадії судового розгляду у нього з`являється право висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому (п. 3 ч. 5 ст. 55 КПК).

Індивідуалізує кожну стадію тільки коло (сукупність) учасників процесу, а не окремі із них.

Третя ознака стадії — процесуальні засоби кримінальної процесуальної діяльності, що також є специфічними для кожної стадії. Найчастіше розмежування стадій провадиться на підставі аналізу засобів діяльності, що спрямовані на одержання нового знання, — пізнавальних засобів. Так, для стадії досудового розслідування притаманними є слідчі дії (допити, пред’явлення для впізнання, експертиза тощо — глави 20-21 КПК). У стадії судового розгляду використовуються судові слідчі дії, що відрізняються певною специфікою їхнього змісту і умовами провадження (допит свідка - ст. 352 КПК; допит потерпілого – ст. 353 КПК; пред’явлення для впізнання — ст. 355 КПК та ін.).

Етапи стадії — це відносно самостійні елементи стадії кримінального процесу, що відзначаються певною специфікою, а тому сприяють ідентифікації його стадій.

Кожна із стадій має притаманні тільки для неї етапи. Загальним же для етапів всіх стадій є те, що вони, по-перше, відображають динаміку кримінального провадження всередині тієї чи іншої стадії; по-друге, — завжди пов’язані із вирішенням певних завдань стадії. Завдання можуть бути вихідними, проміжними та кінцевими. Тому в більшості стадій, як правило, є три етапи — вихідний, проміжний і кінцевий, які можуть мати в різних стадіях різні назви. Так, наприклад, стадія судового розгляду складається із таких етапів: відкриття судового засідання, початок судового розгляду, судове слідство, судові дебати, останнє слово обвинуваченого, ухвалення вироку.

У кримінальному процесі кожна його стадія завершується прийняттям кінцевого рішення. Особливістю таких процесуальних рішень є те, що з їх прийняттям кожна попередня стадія трансформується в наступну стадію. Специфікою відзначаються лише стадії досудового розслідування і виконання судових рішень. Перша із них не має початкового рішення, яке б трансформувало попередню стадію в стадію досудового розслідування, бо такої (попередньої) стадії не існує. Окрім того, наявність початкового рішення означала б можливість відбору заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, що категорично забороняється чинним кримінальним процесуальним законом (ч. 1 ст. 214 КПК). Інша стадія — виконання судових рішень — не має кінцевого рішення, бо цієї стадією процес завершується, а тому немає потреби у прийнятті якогось рішення про продовження процесуальної діяльності.

За чинним кримінальним процесуальним законом кримінальне провадження проходить певну кількість стадій, що в своїй сукупності утворюють систему стадій кримінального процесу. Структуру цієї системи складають стадії:

1) досудове розслідування;

2) судовий розгляд;

3) провадження у суді апеляційної інстанції;

4) провадження у суді касаційної інстанції;

5) провадження у Верховному Суді України;

6) провадження за нововиявленими обставинами;

7) виконання судових рішень.

Кримінальний процес не завжди проходить всі ці стадії. Він може завершитися на будь-якій із них за наявності певних підстав.

Провадження у кожній стадії кримінального процесу здійснюється із урахуванням прояву його принципів. Але це не виключає наявності положень, що мають загальний характер для тієї чи іншої конкретної стадії процесу. Стосовно деяких стадій вони прямо передбачені в кримінальному процесуальному законі. Так, главою 28 КПК загальні положення встановлені для стадії судового розгляду. Для стадії досудового розслідування вони передбачені главою 19 КПК. Щодо всіх інших стадій кримінального процесу законодавець не виділив їхні загальні положення в окремі глави КПК. Однак це не означає, що таких положень не існує. Вони можуть бути виведені із норм того процесуально-правового інституту, якими регламентується провадження у конкретній стадії процесу.

Загальні положення стадії кримінального процесу — це обумовлені принципами кримінального процесу правила, що виражають найважливіші типові властивості стадії процесу і визначають найбільш суттєві вимоги, що пред’являються до порядку провадження процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, і проявляються протягом усього періоду її реалізації.

Зміст загальних положень кожної із стадій кримінального процесу викладений у відповідних темах.