10. Критерії оцінювання знань студентів.

Курс закінчується екзаменом. Для отримання допуску до складання екзамену студент повинен набрати на семінарських заняттях від 40 – до 70 балів. Максимальні кредити отримані на іспиті – 30 балів.

Поточний контроль (включно з контролем за змістовими модулями – окремими темами чи розділами курсу) передбачає таке нарахування балів (вказано максимальний бал за певний вид роботи):

• Відповідь на семінарському занятті – 3 бали.

• Суттєве доповнення на семінарському, відповідь на лекційному занятті – 1 бал.

• Виконання завдань до семінарського заняття – 3 бали.

• Ведення читацького щоденника – 1 бал за кожен твір.

• Відтворення тексту художнього твору (читання напам’ять) – 1 бал за кожен твір.

• Виконання контрольної роботи або тестів – 5 балів.

Підсумковий контроль передбачає складання екзамену (форма проведення контролю визначається викладачем).

Студенти заочної форми навчання одержують оцінку за сумою виконання модулів, яка включає у себе роботу на семінарських заняттях, написання письмових робіт та відповідей на контрольні питання, а також усного іспиту.

10. Список рекомендованої літератури

1. Давиденко Г. Й. Історія зарубіжної літератури ХХ століття : навч. посіб. / Г. Й. Давиденко, Г. М. Стрельчук, Н. І. Гречаник. – К., 2007.

2. Давиденко Г. Й. Історія зарубіжної літератури ХІХ – початку ХХ століття : навч. посіб. / Г. Й. Давиденко, О. М. Чайка – К., 2007.

3. Жанровые разновидности романа в зарубежной литературе ХІХ–ХХ вв. – К., 1985. – 234 c.

4. Зарубіжна література ХХ ст. / за ред. Ніколенко О. М., Хоменко Н. В., Конєвої Т. М. – К., 1998.

5. Історія зарубіжної літератури ХХ ст.: Навчальний посібник / За ред. В. І. Кузьменка та ін. – К., 2010. – 496 с.

6. История зарубежной литературы конца ХІХ – начала ХХ века. / под ред. Л. Г. Андреева. – М., 1978.

7. История зарубежной литературы конца ХІХ века – начала

8. ХХ века : курс лекций / под ред. М. Е. Елизаровой и Н. П. Михальской. – М., 1970.

9. Історія зарубіжної літератури. ХХ століття : конспект лекцій : для студ. ф-ту «Референт-перекладач» / Нар. укр. акад., [каф. українознав. ; упоряд. І. О. Помазан].– Х. : Вид-во НУА, 2004. – 318 с.

10. Кузьменко В. І. Історія зарубіжної літератури ХХ ст. : навч. посіб. / В. І. Кузьменко. – К., 2010.

11. Методичні матеріали до практичних занять з курсу «Історія зарубіжної літератури ХІХ та ХХ ст.» : для студ. ф-ту “Референт-перекладач” / Нар. укр. акад., [каф. українознав. ; авт.-упоряд. І. О. Помазан].– Х. : Вид-во НУА, 2003. – 28 с.

12. Словник основних термінів

Авангардизм ( від франц. аvant-gardisme – передова сторона) – антитрадиційний напрям у літературі й мистецтві ХХ ст., зорієнтований на руйнування звичних художніх форм і канонів.

Антироман - жанр постмодерністського роману, в якому відсутні сюжетні колізії, зав’язки і розв’язки, герої, порушена часова послідовність подій, наявні рівні експериментаторства тощо.

Втрачене покоління (або втрачена генерація) – (фр. génération perdue, англ. lost generation) — літературна течія, яка існувала в період між двома світовими війнами і відображала в літературній творчості трагедію війни. Ця течія об'єднала таких письменників, як Д. Джойс, Е. Хемінгуей, Т. Еліот, Ф. Фіцджеральд, Р. Олдінгтон.

Дадаїзм (від франц. dadaisme, від dada – перен.: незв’язний дитячий лепет) – авангардистська літературно-мистецька течія, що існувала в 1916-1922 роках і засвідчувала крайній анархізм, антифілософічність, відсутність естетичної програми прихильників. Дадаїсти існували як бешкетники в літературі: словотворчі трюки, спонтанність, алогізм, гра. Мистецтво дадаїзму – зухвалий епатаж.

Екзистенціалі́зм – (фр. existentialisme від лат. exsistentia – існування) – у літературі - модерністський напрям XX ст., що досліджує людину як унікальну духовну істоту, здатну до вибору власної долі. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат свого вибору.

Експресіонізм (лат. expressio – вираження) – течія авангардизму, що виникла в німецькому мистецтві як заперечення тенденцій реалізму, натуралізму, імпресіонізму, як критичне переосмислення досвіду романтиків, символістів та ін. Існувала з 1905 до 1920 року, найбільший розквіт – в Німеччині, Австрії. (Г. Гейм, Г. Тракль, близький до напряму – Ф. Кафка, Г. Гессе).

Імпресіонізм (франц. impression – враження) – напрям у мистецтві, метою якого було відтворення особистісних вражень, миттєвих почуттів і переживань.

Інтертекстуальність (фр. intertextualite — міжтекстовість) — термін, що вживається для позначення спектру міжтекстових відношень й засвідчує, що будь-який текст завжди є складником широкого культурного тексту.

Модернізм (від франц. мoderne – новітній, сучасний) – сумарний термін, що позначає сукупність літературних напрямів та шкіл ХХ століття, яким притаманні формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, антиреалістична спрямованість.

Постмодернізм (лат. post – після, modern – сучасний) – мистецький напрям останньої третини ХХ – ХХІ ст., суть якого полягає у переоцінюванні традицій авангардизму та модернізму; загальна назва окреслених останніми десятиліттями тенденцій у мистецтві.

Поті́к свідо́мості — один з провідних прийомів літератури модернізму. В художній літературі є формою внутрішнього монологу, яка імітує безпосередню передачу хаотичного процесу внутрішнього мовлення людини. Яскравим представником цього прийому є Джеймс Джойс.

Символізм (франц. symbole – символ ) – течія модернізму, у творчій практиці представників якої переважають інтуїтивне осягнення й асоціативне мислення.

Театр абсурду, або драма абсурду — напрям у західноєвропейській драматургії й театрі, який виник у середині XX століття. В абсурдистських п'єсах світ зображений як безглузді, позбавлені логіки накопичення фактів, вчинків, слів і доль.