12. Страхова послуга як специфічний товар, ознаки, що характеризують страхову послугу.

Страхові послуги - це специфічні послуги, що пропонуються па страховому ринку, ціна яких відображається у страховому тарифі і формується на основі конкуренції при порівнянні попиту і пропозиції. Нижня межа ціни визначається умовами рівноваги між надходження­ми платежів до страхового фонду та виплатою страхового відшкоду­вання і страхових сум, верхня межа ціни визначається потребами стра­ховика.

Особливості, якими характеризується страхова послуга: 1. надавати страхові послуги можуть лише спеціалізовані організації, які можуть надати відповідні фінансові гарантії; 2. Щоб надавати страхові послуги страхова компанія повинна мати ліцензії на відповідні види цих послуг; 3. Оскільки страхова послуга невідчутна, невидима – це означає, страховик не бачить цього продукту, не може відчути одразу користь від нього. Тому для просування на ринку страхових послуг потрібна вичерпна інформація і інтенсивна реклама; 4. Страхова послуга може бути надана як на добровільних засадах, так і примусово; 5. Страхова послуга носить обов’язковий характер тоді, коли надання страхового захисту необхідне з точки зору суспільних інтересів; 6. Дуже часто процес купівлі-продажу страхових послуг здійснюється через посередників, які відіграють дуже важливу роль; 7. При наданні страхових послуг завжди укладається договір страхування (досить часто він має спрощену форму) і виступає у вигляді полісу.

Ознаки, що характеризують страхову послугу.

Страхова послуга, виступаючи специфічним товаром, характеризується наступними ознаками:

• страхова послуга належить до фінансових послуг;

• обєктивною основою існування страхової послуги є потреба членів суспільства у страховому захисті;

• страхові послуги надають тільки спеціалізовані організації - страхові компанії, за наявності у них ліцензії на проведення відповідних видів страхування;

• страхова послуга належить до невидимого товару і тому його реалізація повязана із певними труднощами: страховик повинен створити ефективну систему просування страхової послуги до споживача із застосуванням всіх відомих засобів маркетингу;

• страхова послуга може надаватися як у добровільній (страхування виданих та прийнятих гарантій, страхування вантажів та багажу), так і у обовязковій формі (наприклад, страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, страхування членів екіпажу й авіаційного персоналу);

• надання страхової послуги завжди супроводжується укладнням договору страхування або видачею страхувальникові страхового полісу.

13. Страхова угода, її сутність та необхідність

Договір страхування(страхова угода) - це письмова угода між страховиком і страхувальником, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток в межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

Основними елементами договору страхування є:

• ¦ об'єкт страхування;

• ¦ використання системи страхування;

• ¦ страхова сума;

• ¦ страховий тариф за узгодження сторін;

• ¦ розмір страхової премії;

• ¦ термін (строк) страхування;

• ¦ порядок змін та припинення дії договору страхування;

• ¦ права, обов'язки та відповідальність сторін договору.

Страхова угода проходить кілька етапів: І — подання страхувальником заяви про прийняття об’єкта на страхування; ІІ — вирішення страховиком питання щодо прийняття даного об’єкта на страхування (андеррайтинг); ІІІ — укладення договору страхування (видача страхового полісу); ІV — відшкодування збитків за договором страхування (закінчення строку дії договору; дострокове розірвання договору).

Договір страхування може бути укладений не тільки з власником, але й з користувачем майна, наприклад, договір страхування автомобіля, яким користується особа, що має доручення від власника, або інвалід, який одержав автомобіль в користування від держави.

Особливістю договірних страхових зобов'язань є також те, що, оплачуючи страхову послугу, страхувальник втрачає право власності на внесені страхові платежі, тобто право володіння, користування і розпорядження своїми грошима. Ці платежі надходять до страхового фонду і перерозподіляються на користь тих страхувальників, які постраждали від страхового випадку. Якщо ж конкретний страхувальник у період страхування не постраждав, то його страхові внески є незворотною платою за ризик. Виняток становить тільки страхування на дожиття. При страхуванні на дожиття страхувальник за своїм договором страхування індивідуально накопичує резерв внесків, який до кінця терміну страхування досягає розміру сплачуваної йому страхової суми. В період дії договору він може, припинивши сплату внесків, одержати суму, що накопичилася у вигляді викупної суми. Тим самим, втрачаючи на час страхування право володіння і користування відповідною частиною своїх грошей, він зберіг право розпорядження ними.

Факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом). Договір страхування набуває чинності з моменту внесення першого платежу, якщо інше не передбачене договором. Страховий поліс (від франц. «police» - розписка) - це документ, іменний або на пред'явника, що видається страхувальнику і безпосередньо засвідчує факт страхування за договором добровільного страхування або підтверджує умови обов'язкового страхування відповідно до чинного законодавства (без укладення договору) та містить зобов'язання страховика виплатити страхувальнику в разі настання страхового випадку, визначеного умовами договору страхування, певну суму коштів (страхову компенсацію чи відшкодування).