20. Сутність страхування життя та його законодавче регулювання.

Страхування життя - підгалузь особистого страхування, в якій об'єктом страхових відносин можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з життям застрахованого, що здійснюється на підставі добровільно укладеного договору між страховиком і страхувальником.

Страхування життя, як форма накопичення, має велике значення і для страхувальників, внаслідок чого в більшості промислово розвинених країн страховиків, що здійснюють операції по страхуванню життя (пенсії, ренти), законодавчо заборонено займатися іншими видами страхування. Страхова сума виплачується у випадках :

• До життя застрахованого до закінчення строку дії ДС,

• Смерті застрахованого з будь-якої причини,

• Досягнення застрахованим певного віку.

Ця підгалузь характерізується нагромадженням протягом дії ДС на відміну від інших підгалузей особистого страхування. До стр-ня життя відноситься :

• Змішане стр-ня життя

• Стр-ня дітей;

• Весільне стр-ня ;

• Довічне стр-ня;

• Стр-ня пенсій.

Страхування життя передбачає відповідальність страхової компанії в разі смерті страхувальника (застрахованого) під час дії договору страхування або дожиття до певного обумовленого в договорі строку. Крім того, в договорі страхування додатково може бути обумовлена й відповідальність страховика і при дожитті застрахованої особи до певної події, наприклад одруження, народження дитини, а також у разі втрати нею здоров'я від нещасного випадку.

Оцінка ризику страхування життя здійснюється у відповідності до таблиці смертності, які базуються на матеріалах статистичного обліку населення або матеріалах страхових компаній, що показується смертність осіб із року в рік, враховуючи вік. Крім таблиць смертності страхова компанія може враховувати фактори, які впливають на смертність населення, а саме: вік;професія;стать;місце проживання. Чим точніше визначені показники таблиці смертності тим достовірніше буде розраховано страхова премія.

Договір страхування життя обумовлює виплати, які зобов'язується виконати страховик. Він також регулює права й обов'язки страхувальника, як і інших осіб, котрі можуть бути об'єктами прав і обов'язків, що витікають з договору страхування. Ці особи - застрахований і отримувач.

Умови договору страхування життя передбачають обов'язок стра­ховика здійснити страхову виплату в разі нещасного випадку, що став­ся із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи.

В класичному вигляді договори страхування життя не передбача­ють часткових виплат страхової суми. Поліс зі страхування життя пе­редбачає, крім виплат повної страхової суми за фактом дожиття або смерті, виплату частки страхової суми за фактом тимчасової або по­стійної втрати працездатності.

Якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні по­слідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), то у договорі страхування потрібно обов'язково передбачити ризик смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору стра­хування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат.

Страхування життя характеризується ознакою накопичення страхових сум під час дії договору страхування. Це пов’язане з тим, що сукупність ризиків, які беруть на себе страхові компанії при проведенні страхування життя, за будь-яких умов передбачає необхідність здійснення виплати страхувальнику (застрахованому або користонабувачу).

Як показує світовий досвід, страхування життя завжди розглядалося як вигідне вкладення грошей. Страхувальник (застрахований) за договором страхування життя може розраховувати на страхову суму або пенсію у разі дожиття до закінчення договору, що є засобом накопичення коштів. Страхування життя може бути й захистом спадщини страхувальника, оскільки дає йому змогу передбачити наслідки своєї смерті для близьких і визначити частку спадщини, що призначається кожному з них. Отже, страхування життя сприяє полегшенню передачі майна, створенню грошових фондів для різних цілей (наприклад, витрат на успадкування або поховання).