37. Підстави припинення державної служби.

Статья 30. Основания прекращения государственной службы.

Кроме общих оснований, предусмотренных Кодексом законов о труде Украины, государственная служба прекращается в случае:

1. нарушения условий реализации права на государственную службу (статья 4 настоящего Закона);

2. несоблюдения связанных с прохождением государственной службы требований, предусмотренных статьей 16 настоящего Закона;

3. достижения государственным служащим предельного возраста прохождения государственной службы (статья 23 настоящего Закона);

4. отставки государственных служащих, занимающих должности первой или второй категории (статья 31 настоящего Закона);

5. выявления или возникновения обстоятельств, препятствующих пребыванию государственного служащего на государственной службе (статья 12 настоящего Закона);

6. отказа государственного служащего от принятия или нарушения Присяги, предусмотренной статьей 17 настоящего Закона;

7. непредставления или представления государственным служащим неправдивых сведений о его доходах, предусмотренных статьей 13 настоящего Закона.

Смена руководителей или состава государственных органов не может быть основанием для прекращением государственным служащим государственной службы на занимаемой должности по инициативе вновь назначенных руководителей, кроме государственных служащих патронажной службы.

За государственными служащими, которые занимали должности первой категории не менее трех лет и освобождены в связи со сменой состава органа, где они работали, или истечением срока полномочий настоящего органа, сохраняется среднемесячный заработок на период трудоустройства, но не более одного года.

Статус державного службовця втрачається з моменту припинення державно-службових відносин, що може статися на підставах визначених трудовим законодавством, зокрема ст.36 Кодексу Законів України про працю, та за умов, встановлених законодавством про державну службу.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про державну службу" такими умовами є:

1) порушення умов реалізації праці на державну службу;

2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог – обмежень, передбачених ст.16 цього Закону

3) досягнення граничного віку проходження державної служби (60 років для чоловіків і 55 років для жінок);

4) відставка державних службовців І й ІІ категорії;

5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню службовця на державній службі;

6) відмова службовця від прийняття або порушення Присяги;

7) неподання або подання службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів.

Гарантією стабільності кадрового складу державної служби є законодавче положення про те, що зміна керівників або складу державних органів не може бути підставою для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді з ініціативи новопризначених керівників, крім державних службовців патронатної служби.

Слід розрізняти поняття "припинення державної служби" та "відставка державного службовця", які співвідносяться як ціле та частина. Власне припинення державної служби може відбуватися або шляхом звільнення (за наявності вищезазначених підстав) або у зв'язку з відставкою.

Відставкою є припинення державної служби службовцем, який займає посаду першої або другої категорії, за його письмовою заявою, за наявності таких підстав:

1) принципова незгода з рішенням державного органу чи посадової особи,

2) етичні перешкоди для перебування на державній службі;

3) примушування державного службовця до виконання рішення державного органу чи посадової особи, яке суперечить чинному законодавству, що може заподіяти значної матеріальної або моральної шкоди державі, підприємствам, установам, організаціям або об'єднанням громадян, громадянину;

4) стан здоров'я, що перешкоджає виконанню службових повноважень (за наявності медичного висновку).

Відставка приймається або в ній дається мотивована відмова державним органом або посадовою особою, які призначили державного службовця на цю посаду. Рішення про прийняття відставки або відмову в ній приймається у місячний термін. У разі відмови у відставці державний службовець повинен продовжувати виконання службових обов'язків і має право на звільнення в порядку, передбаченому Кодексом законів про працю України.

Отже, державно-службові відносини припиняються виданням уповноваженим органом чи посадовою особою адміністративного акту про звільнення державного службовця від посади чи його відставку. Рішення про припинення державної служби може бути оскаржено державним службовцем безпосередньо до суду.