
- •Предмет трудового права.
- •Метод трудового права.
- •Трудове право в системі національного права.
- •Система трудового права.
- •Система законодавства про працю.
- •Індивідуальне трудове правовідношення.
- •Правовідносини, пов'язані з трудовими.
- •Працівник як суб'єкт трудового права.
- •Власник як суб'єкт трудового права.
- •Наука трудового права.
- •Принципи трудового права.
- •Міжнародне трудове право.
- •Законодавство України про зайнятість населення.
- •Правовий статус безробітного.
- •Поняття трудового договору.
- •Контракт як різновид трудового договору.
- •Трудовий договір про роботу за сумісництвом.
- •Термінові трудові договори.
- •Трудові договори з працівниками про тимчасову і сезонну роботу.
- •Переміщення працівників.
- •Зміна істотних умов праці.
- •Істотні умови праці
- •Переведення на іншу роботу. Переведення працівників на іншу постійну роботу
- •Переведення працівників на іншу тимчасову роботу
- •Співвідношення понять «припинення трудового договору», «звільнення з роботи», «розірвання трудового договору».
- •Розірвання трудового договору за ініціативою працівника.
- •Розірвання трудового договору за ініціативою вибіркового органу первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації.
- •Усунення від роботи.
- •Класифікація підстав припинення трудового договору.
- •Розірвання трудового договору за ініціативою власника як дисциплінарне стягнення.
- •Розірвання трудового договору у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.
- •Розірвання трудового договору у зв'язку з невідповідністю працівника виконуваній роботі.
- •Розірвання трудового договору у зв'язку з втратою довіри і здійсненням працівником аморального вчинку.
- •Узгодження звільнення з профкомом і іншими суб'єктами.
- •Трудові книжки.
- •Порядок прийому на роботу.
- •Порядок звільнення працівника.
- •Вихідна допомога.
- •Підстави припинення державної служби.
- •Інститут робочого часу в трудовому праві.
- •Правове регулювання тривалості робочого часу.
- •Правове регулювання режиму робочого часу.
- •Робота понад норму робочого часу.
- •Поняття і види часу відпочинку.
- •Щорічні відпустки: види і тривалість.
- •Числення стажу, що дає право на щорічні відпустки.
- •Соціальні відпустки.
- •Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням.
- •Класифікація відпусток.
- •Порядок представлення відпусток.
- •Оплата відпусток. Компенсація за невикористану відпустку.
- •Відпустки без збереження заробітної платні.
- •Загальна характеристика інституту заробітної платні.
- •Співвідношення понять «заробітна платня», «гарантійні виплати», «компенсації».
- •Державне регулювання заробітної платні.
- •Тарифна система оплати праці.
- •Договірне регулювання заробітної платні.
- •Форми і системи заробітної платні.
- •Нормування праці.
- •Утримання із заробітної платні.
- •Гарантійні виплати по трудовому праву.
- •Компенсації по трудовому праву.
Розірвання трудового договору за ініціативою власника як дисциплінарне стягнення.
Працівник може бути звільнений за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Працівники, які систематично порушують трудову дисципліну, мають дисциплінарне чи громадське стягнення за порушення трудової дисципліни і порушили її знову, вважаються порушниками.
При звільненні за такою підставою враховуються заходи дисциплінарного й громадського впливу. До останніх належать стягнення за невиконання трудових обов’язків, які застосовуються до працівника трудовим колективом, громадськими організаціями згідно з положеннями і статутами, які визначають їх діяльність. Беруться до уваги лише ті дисциплінарні та громадські стягнення, з дня накладення яких до видання наказу (розпорядження) про звільнення пройшло не більше одного року, якщо вони не зняті достроково. Не повинні враховуватись застосовані до працівника інші заходи, які в силу закону не належать до числа дисциплінарних чи громадських стягнень (наприклад, позбавлення премії, зміна часу чергової відпустки та ін.).
Самостійною підставою розірвання трудового договору є прогул. Прогулом вважається неявка на роботу без поважних причин протягом усього робочого дня. Прогульниками також вважаються працівники, які були відсутні на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, до них застосовуються ті ж міри відповідальності, які встановлені за прогул. Прогулом також вважається самовільний, без дозволу власника або уповноваженого ним органу, вихід працівника в чергову відпустку, самовільне використання днів відгулу.
Розірвання трудового договору у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.
Статья 42. Преимущественное право на оставление на работе при высвобождении работников в связи с изменениями в организации производства и труда.
.
Статья 42. Преимущественное право на оставление на работе при высвобождении работников в связи с изменениями в организации производства и труда.
При сокращении численности или штата работников в связи с изменениями в организации производства и труда преимущественное право на оставление на работе предоставляется работникам с более высокой квалификацией и производительностью труда.
При равных условиях производительности труда и квалификации преимущество в оставлении на работе отдается:
загрузка...
1) семейным — при наличии двух и более иждивенцев;
2) лицам, в семье которых нет других работников с самостоятельным заработком;
3) работникам с продолжительным беспрерывным стажем работы на данном предприятии, в учреждении, организации;
4) работникам, обучающимся в высших и средних специальных учебных заведениях без отрыва от производства;
5) участникам боевых действий, инвалидам войны и лицам, на которых распространяется действие Закона Украины «О статусе ветеранов войны, гарантиях их социальной защиты»;
6) авторам изобретений, полезных моделей, промышленных образцов и рационализаторских предложений;
7) работникам, получившим на этом предприятии, в учреждении, организации трудовое увечье или профессиональное заболевание;
8) лицам из числа депортированных из Украины в течение пяти лет со времени возвращения на постоянное местожительство в Украину;
9) работникам из числа бывших военнослужащих срочной службы и лиц, которые проходили альтернативную (невоенную) службу, — в течение двух лет со дня увольнения их со службы.
Предпочтение в оставлении на работе может отдаваться и иным категориям работников, если это предусмотрено законодательством Украины.
1. В соответствии с комментируемой статьей при высвобождении работников в связи с изменениями в организации производства и труда преимущественное право на оставление на работе предоставляется работникам с более высокой квалификацией и производительностью труда. Так как законодательством не допускается проведение экспертизы для определения квалификации как увольняемого работника, так и оставшихся на работе работников, то такие работники могут предоставлять любые доказательства, которые допускаются Гражданско-процессуальным кодексом Украины. Так, они могут предоставлять сведения об образовании, о норме выработки, о качестве выполнения работ, отношении к работе и т.п. При рассмотрении вопроса о преимущественном праве на оставление на работе следует также учитывать отношение работника к трудовой дисциплине.
В том случае, если квалификация и производительность равноценны, то предпочтение на оставление на работе имеют лица, указанные в ч. 2 ст.42 КЗоТ.
2. Все перечисленные в статье основания для предпочтения в оставлении на работе, учитывающие, как правило, обстоятельства личной жизни работника, не имеющие непосредственного отношения к его работе, могут быть приняты во внимание лишь после определения основного вопроса о преимущественном праве на оставление на работе лиц с более высокой квалификацией и производительностью труда. Следует также отметить, что все эти основания по значимости равны между собой.
3. Перечень категорий граждан, которым отдается предпочтение при высвобождении в связи с изменениями в организации производства и труда, не является исчерпывающим, так как ч.З комментируемой статьи устанавливается, что такое предпочтение может отдаваться и иным категориям работников. Например, предпочтение в соответствии с п. 14 ст.6 Закона «О статусе ветеранов военной службы и их социальной защите» имеют также ветераны военной службы.