Висновок

На органи дізнання покладається обов`язок прийняття необхідних оперативно-пошукових і інших передбачених кримінально-процессуальним законом термінів, необхідних для попередження і припинення злочинів. Встановлюючи обов'язок органа дізнання, закон мав на увазі насамперед міліцію як постійно діючий орган дізнання.

Серед органів дізнання найбільший обсяг роботи по розслідуванню злочинів виконує міліція — державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань Міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ і виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона складається з підрозділів: кримінальної міліції; міліції громадської безпеки; транспортної міліції; Державної автомобільної інспекції, міліції охорони, спеціальної міліції. Керівництво всією міліцією України здійснює Міністр внутрішніх справ. В областях, містах, районах міліцією керують начальники управлінь (відділів) внутрішніх справ

Саме ці посадові особи, а не ті, які очолюють відповідні підрозділи міліції, є її керівниками і як органу дізнання.

Міліція, особливо районної і міської ланок, максимально наближена до населення. Тому співробітники міліції, як правило, першими виявляють злочини і вживають заходів до їх розкриття. При цьому виникає необхідність провести слідчі дії для виявлення закріплення слідів злочину, виявлення й затримання осіб, які підозрюються в його вчиненні. Цим і пояснюється те, що міліція наділена правом порушувати кримінальні справи і провадити необхідні слідчі дії щодо більшості злочинів.

Практика органів досудового слідства показує, що законодавство, яке регламентує повноваження органів дізнання по здійсненню невідкладних слідчих дій, потребує удосконалення. У законі варто було б закріпити загальне правило, відповідно до якого органам дізнання давалося б право робити слідчі дії по встановленню і закріпленню слідів злочину, що виявляється невідкладним в конкретній справі, тому що не можна заздалегідь визначити, які дії виявляться невідкладними у тому або іншому випадку.

Зрозуміло, мова йде про ті слідчі дії, що спрямовані на пошук, збирання та закріплення доказів по гарячих слідах.

Список використаної літератури

1. Конституція України 28.06.1996

2. Кримінально-процесуальний кодекс України від 01.01.2013

3. Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. / За ред. В. Г. Маляренка. — Х.: ТОВ "Одіссей"

4. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2004

5. Кримінально-процесуальне право України: Підручник / За ред. Ю. П. Аленіна. — Х.: ТОВ "Одіссей", 2009

6. Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. — К.: Видавництво А.С.К., 2003

7. Тертишніков В. І. Принципи цивільно-процесуального права. — Харків