Аналіз дій органів дізнання під час здійснення кримінально-процесуальної діяльності

ЗМІСТ

Вступ

1. Поняття органів дізнання

2. Види дізнання та їх особливості

3. Проблеми розвитку процесуальної форми дізнання

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

Дізнання — “це заснована на процесуальному законі діяльність спеціально уповноважених адміністративних органів, спрямована на припинення і розкриття злочинів, розшук і викриття винних” . У кримінально-процесуальному законі даний вичерпний перелік органів, наділених правом провадити дізнання. Для всіх них функція дізнання не є основним видом діяльності. З необхідністю робити розслідування злочинів вони зіштовхуються лише у певних випадках, коли це необхідно і неминуче. У таких випадках дії цих органів регулюються нормами кримінально-процесуального закону, і вони виступають як органи дізнання.

Органи дізнання — це органи, уповноважені кримінально-процесуальним законом порушувати і розслідувати кримінальні справи в зв'язку з інформацією, що надійшла до них, про вчинення злочину і відсутністю можливості в слідчого приступити до провадження слідства.

За сучасних умов роль норм процесуального права швидко зростає. У третьому тисячолітті юридична думка переконала людство в тому, що правомірні дії повинні не тільки відповідати правовим підставам, а й вирішуватись правовим шляхом. Норми процесуального права утворюють своєрідні канали зв'язку між нормами матеріального права та суб'єктами правозастосування, між вимогами закону та юридичними наслідками втілення його в життя. Ці норми, зокрема кримінально-процесуальні, забезпечують ефективність дії кримінально-правових норм. Саме в категоріях кримінально-процесуального характеру набувають реального змісту такі досить складні правові поняття, як "кримінальна відповідальність", "склад злочину", "незалежність судової влади", "правомірне рішення" тощо.

1. Поняття органів дізнання

Органами дізнання є:

1) міліція;

2) податкова міліція у справах про ухилення від сплати податків і зборів, обов'язків платежів, а також у справах про приховування валютної виручки;

3) органи безпеки - у справах, винесених законом до їх відання;

4) командири військових частин, з'єднань, начальники військових установ у справах про всі злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями військовозобов'язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені робітниками і службовцями Збройних Сил України зв'язку з виконанням службових обов'язків або в розташуванні частини установи;

5) митні органи - в справах про контрабанду;

6) начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв і виховно-трудових профілакторіїв у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ;

7) органи державного пожежного нагляду-у справах про пожежі порушення протипожежних правил;

8) органи прикордонної охорони - у справах про порушення державного кордону;

9) капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні (cт.101 Кримінально-процесуального кодексу України).

Під дізнанням розуміється сукупність оперативно-роз-шукових та інших передбачених Законом дій, які здійснюють спеціально уповноважені на те адміністративні органи та посадові особи з метою своєчасного виявлення ознак злочиу

Конституція України передбачає реформування органів попереднього слідства і вживає термін «досудове слідство». До сформування системи досудового слідства і введення вдію законів, що регулюють її функціонування, органи прокуратури, МВС та СБУ продовжують виконувати функцію попереднього слідства. Організація судових та правоохоронних органівну та осіб, що його вчинили, а також для попередження та припинення злочинів.

Особа, яка проводить дізнання, не є процесуальне самостійною, всі рішення у справі виносяться від імені начальника органу дізнання.

Повноваження органів дізнання визначені в КПК. На органи дізнання покладається вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину та осі6, що його вчинили. При виявленні особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, орган дізнання має право затримати її на строк, що не перевищує 72 години.

За наявності ознак злочину орган дізнання порушує кримінальну справу і проводить слідчі дії для встановлення особи, яка вчинила злочин, після чого передає справу слідчому через прокурора. У справі про злочин, який не є тяжким, дізнання проводиться в десятиденний строк з

моменту встановлення особи, що його вчинила. Коли така особа не встановлена, дізнання зупиняється, що, однак, не звільняє орган дізнання від обов'язку застосовувати заходи для встановлення особи, яка вчинила злочин. У справі ж про тяжкий злочин дізнання проводиться в строк не більше десяти днів з моменту порушення кримінальної справи, після чого справа передається слідчому, незалежноно від того, чи встановлена особа, яка вчинила цей злочин. Коли така особа не встановлена, орган дізнання і після передачі справи слідчому продовжує виконувати оперативно-розшукові дії та повідомляти слідчого про їх результати.

Після вступу слідчого у справу орган дізнання зобов'язаний виконувати доручення слідчого по проведенню слідчих та розшукових дій.

Дізнання у кримінальній справі закінчується складанням постанови про направлення справи для проведення попереднього слідства, яка затверджується прокурором, або при наявності до того підстав — складанням постанови про припинення кримінальної справи (ст. 109 КПК).

Дії і постанови органів дізнання можуть бути оскаржені прокурору, а постанови про відмову у порушенні кримінальної справи та про припинення справи — також до суду.