Глава держави і уряд як конституційно-правові інститути

Глава держави – це офіційна особа, яка посідає формальне вище місце в структурі державних інститутів і одночасно здійснює функцію представництва самої держави вцілому.

Главою держави є або виборний президент, або монарх, або колегіальний глава держави (Швейцарія – федеральна рада)

Монарх (султан, князь, емір, герцог) – характерний для країн з монархічною формою правління. Ознаки:

1. Влада монарха не походить від жодної з гілок влади чи виборчого корпусу.

2. Монарх не несе політичної(парламентської) відповідальності за свої дії як глави держави чи формального глави виконавчої гілки влади (інститут контрасигнатури)

3. Зазвичай, монарх отримує свою посаду у спадок ( Салічна система престолонаслідування - Бельгія, Норвегія, Японія – наслідують тільки чоловіки за правом первородства; Кастильська система престолонаслідування – Великобританія, Данія, Іспанія, Швеція – перевага в чоловіків, але право визнається і за жінками, Австрійська – Нідерланди – жінки мають право, але лише, коли відсутні претенденти чоловічої статі).

4. Монарх має особисті пільги, права та привілеї( право на титул, право на державне утримання за цивільним листом і не підсудність у цивільних та карних справах).

5. На об’єм конституційних повноважень монарха найбільше впливає форма правління.

Президент:

1. Виборність посади президента. В парламентарних республіках президент обирається або внутрішньопарламенстьким шляхом, або колегією виборщиків сумісно з парламентарями; В президентських і напівпрезидентських республіках президент обирається загальними виборами населення.

2. Обєм конституційних повноважень напряму залежить від різновиду республіканської форми правління. Парламентарна республіка: президент не має урядової влади, активної участі в управлінні державними справами не приймає, наділений представницькими функціями. Напівпрезидентські (змішані) республіка – призначає прем’єра, може розпустити парламент, не потребуючи контрасигнатури уряду, є арбітром у вирішенні конституційно-правових конфліктів. Президентські республіки: президент впливає на законодавчий процес, володіє регламентарною владою, є верховним головнокомандувачем, є одночасно чільником виконавчої гілки влади.

Повноваження голови держави:

• представницькі функції (офіційні звернення до парламенту та нації та представництво держави на міжнародному рівні)

• повноваження глави держави в області державного управління ( безпосередньо залежать від форми правління і проявляються в можливості глави держави впливати на формування уряду)

• повноваження в сфері законодавчої діяльності (найбільший об’єм конституційних повноважень в законодавчій сфері наділений глава держави в напівпрезидентських республіках: право дострокового розпуску парламенту, право скликання позачергових та надзвичайних сесій, право повернення законопроекту для повторного розгляду, право передачі законопроекту для конституційного нагляду, право законодавчої ініціативи, право на видання власних нпа).

• зовнішньополітичні повноваження: верховне представництво в міжнародних відносинах, призначення керівника відомства іноземних справ і дипломатичних представників країни закордону, підготовка і підписання міжнародних угод, оголошення війни чи заключення миру, котре здійснюється на основі рішення парламенту чи уряду.

• повноваження в судовій сфері: призначення на судові та вищі судові посади, здійснення права помилування, головування у вищих консультативних зборах, котрі займаються дисциплінарними та адміністративними питаннями суддівського корпусу.

9.03

Зазвичай, в зарубіжних країнах діє гнучкий склад уряду.

Повноваження урядів:

• в сфері політичного керівництва – визначення і керівництво загальною державною політикою.

• в сфері загального управління – особлива роль прем’єра в координації діяльності міністерств і відомств

• в законодавчій сфері – власна регламентарна влада та право на видання актів, делегованих законодавством.

• право законодавчої ініціативи

• зовнішньополітичні повноваження.