Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний економічний університет

Факультет міжнародного бізнесу та менеджменту

кафедра міжнародної економіки

Реферат на тему: «Міжнародні лізингові операції»

Виконав:

студент групи МЕс-51

Блендоногий Я.Д.

Перевірив:

викладач Кривоус В.Б.

Тернопіль- 2011

План

Вступ

1.Суть, елементи та та етапи міжнародних лізингових операцій

2.Класифікація міжнародного лізингу

3.Переваги та недоліки міжнародних лізингових операцій

4.Підвищення ефективності міжнародних лізингових операцій в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Мета даної роботи – визначити значення та роль міжнародних лізингових операцій у світі та відобразити їх практичне застосування, а також показати їх вплив на суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Предметом виступає сукупність майнових відносин, які виникають при придбанні певного майна та передбачають подальше його передання у тимчасове користування за відповідну плату.

Обєктом дослідження виступає власне сам лізинг.

До основних завдань можна віднести:

- визначення ролі міжнародних лізингових операцій;

- характеристика докладної класифікації видів лізингу та його операцій зокрема;

- визначення переваг та недоліків міжнародного лізингу для його суб’єктів та для суспільства загалом;

- визначити стан, перспективи та проблеми міжнародних лізингових операцій в Україні тощо.

Актуальність теми. Незважаючи на те, що лізинг в багатьох країнах світу давно отримав широке розповсюдження та вважається найбільш доцільним способом організації підприємницької діяльності, в Україні все ще визначаються шляхи та форми його розвитку в багатоукладній економіці. В умовах фінансової кризи, коли більшість підприємств невзмозі здійснювати крупні капіталовкладення фінансових засобів в технічне оновлення та інтесифікацію виробництва, стала очевидною необхідність значного зростання ролі лізингового бізнесу, який дозволяє залучати додаткові приватні інвестиції для розвитку виробничої сфери та підтримки вітчизняного виробництва всіх форм власності, в першу чергу тих, що займаються малим та середнім підприємництвом.

1.Суть, елементи та та етапи міжнародних лізингових операцій

Лізинг — це комплекс майнових та економічних відносин, що виникають у зв’язку з придбанням у власність майна і наступного передання його у тимчасове користування і володіння за певну плату.

За економічною природою лізинг схожий з кредитними відносинами й інвестиціями. Такі принципи кредитних відносин, як строковість, поверненість, платність, притаманні і лізингу. При лізингу власник майна передає його на певний строк у тимчасове користування і в обумовлений строк повертає його назад, а за послугу отримує комісійні. Тільки учасники оперують не грошовими коштами, а майном (основним капіталом). І тому лізинг класифікують як товарний кредит в основні фонди, а за формою він схожий з інвестиційним фінансуванням [9, 23].

З погляду майнових відносин лізингова угода складається з двох взаємозв’язаних частин:

• угода про купівлю-продаж;

• угода, що стосується тимчасового використання майна.

Лізингова операція — це довгострокова оренда матеріальних цінностей, придбаних лізингодавцем для орендатора з метою їх виробничого використання при збереженні права власності на них за лізингодавцем на весь строк угоди; специфічна форма фінансування вкладень (або альтернативна форма міжнародного кредитування) в основні фонди при посередництві спеціалізованої (лізингової) компанії, яка купує майно для третіх осіб та передає його в довгострокову оренду.

Основними елементами міжнародної лізингової операції є:

• об’єкт і суб’єкти (сторони лізингової угоди);

• термін лізингової угоди;

• лізингові платежі;

• послуги, що надаються за лізингом.

Об’єктом лізингової операції є будь-яка форма матеріальних цінностей, яка не зникає у виробничому циклі, а також земельні ділянки та інші природні об’єкти. За природою об’єкта, що орендується, розрізняють лізинг рухомого і нерухомого майна.

Суб’єктами лізингової операції виступають сторони угоди, якими є:

а) власник майна (лізингодавець) — особа, яка спеціально придбаває майно для здавання його у тимчасове використання;

б) користувач майна (лізингоотримувач) — особа, яка отримує майно у тимчасове використання;

в) продавець (постачальник, виробник) майна — особа, яка продає майно, що є об’єктом лізингу;

г) інвестор — особа, що бере участь у фінансуванні лізингової угоди (у разі високої вартості угоди для фінансування проекту лізингодавцем залучаються банки, страхові компанії, інвестиційні фонди та ін.) [16, 84].

Іноді продавець та власник майна є однією особою. Суб’єктів лізингової угоди можна поділити на прямих учасників і непрямих.

До прямих учасників лізингової угоди відносять: лізингові фірми або фінансові компанії. Останні поділяються на компанії, що спеціалізуються тільки на фінансуванні лізингової угоди (оплата майна), й універсальні компанії, що здійснюють фінансування не тільки угоди, а й пов’язаних з її з реалізацією операцій, наприклад технічне обслуговування, навчання, консультації; виробничі, торговельні, транспортні підприємства та населення, які мають ліцензію на лізингову діяльність і достатню кількість фінансових коштів; постачальники об’єкта угоди (виробничі та торговельні компанії).

До непрямих учасників лізингової угоди відносять установи, у статуті яких передбачена лізингова діяльність. Такими є:

• комерційні банки;

• інвестиційні банки;

• страхові компанії;

• брокерські компанії;

• інші посередницькі фірми.

Строк лізингової угоди — це період лізингу, тобто строк дії угоди.

До основних факторів, що впливають на визначення строку лізингової угоди належать:

1. строк служби устаткування;

2. період амортизації устаткування;

3. цикл появи дешевшого аналога об’єкта угоди;

4. динаміка інфляційних процесів;

5. кон’юнктура ринку позичкових капіталів.

Сутність лізингової операції полягає в тому, що потенційний лізингоотримувач, у якого відсутні вільні фінансові кошти, звертається до лізингової компанії з пропозицією укласти лізингову угоду. Відповідно до цієї угоди лізингоотримувач вибирає продавця, який має необхідне майно; лізингодавець придбаває його у свою власність і передає його лізингоотримувачу у тимчасове володіння і використання за обумовлену в угоді лізингову плату. По закінченні угоди майно повертається лізингодавцю чи переходить у власність лізингоотримувача [12, 28].

Процес організації лізингової операції складається з кількох етапів.

Перший етап: виробник обладнання і майбутній лізингодавець укладають угоду про купівлю-продаж і виступають як продавець і покупець. При цьому користувач майном юридично не бере участі в угоді купівлі-продажу, хоча є активним учасником угоди, бо вибирає обладнання і конкретного постачальника. Усі технічні питання реалізації угоди купівлі-продажу (комплектність, строки та місце постачання, гарантійні зобов’язання і т.п.) вирішуються між виробником і лізингоотримувачем, на лізингодавця покладається забезпечення фінансового боку угоди.

Другий етап: покупець майна здає його у тимчасове користування, виступає як лізингодавець. При цьому хоча продавець майна уклав угоду купівлі-продажу з лізингодавцем, він несе відповідальність за якість обладнання перед користувачем. Для реалізації угоди лізингу у лізингодавця має бути достатньо вільних фінансових коштів або він має доступ до «дешевих» коштів.

Важливим елементом лізингової операції є встановлення графіка виплат — лізингових платежів, які включають такі елементи: амортизація фінансованого активу та витрати лізингодавця, а саме: витрати, пов’язані із залученням капіталу, тобто процентні виплати за кредит; операційні витрати лізингодавця, пов’язані з укладанням та управлінням лізинговим контрактом; прибуток лізингодавця.

Виплати можуть здійснюватися у двох випадках:

1. за фіксованою у момент укладання контракту лізинговою ставкою, тобто протягом усього контракту лізингоотримувач здійснюватиме лізингові платежі рівними частками;

2. із застосуванням плаваючої чи змінної ставки, яка змінюється у часі протягом усього терміну контракту залежно від еволюції грошового чи облігаційного ринку, тобто процентної ставки-застереження (наприклад, тримісячна міжбанківська ставка ЛІБОР), і залишається фіксованою до моменту її нової зміни.

Лізинговий процент — це плата за ресурси, лізингова маржа та ризикова премія.

У загальновизнаній практиці ознаками, за якими визначаються види лізингів: якість учасників угоди; тип майна; сектор ринку; форма лізингових платежів; обсяг зобов’язань (обсяг обслуговування); термін використання майна і пов’язані з ним умови амортизації [7, 296].