Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Основний зміст дисертації

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено її мету та завдан­ня, сформульовано предмет і об’єкт, методи дослідження, показано його наукову новизну та практичне значення, подано інформацію про публікації та апробацію результатів дослідження.

У першому розділі дисертації – “Теоретичні аспекти розвитку між­народних лізингових операцій” – розглянуто суть, механізми функціону­вання та особливості використання лізингових операцій, узагальнено світо­вий досвід ведення лізингового бізнесу, проаналізовано основні тенденції розвитку світового лізингового ринку, обґрунтовано вплив лізингових опе­рацій на макроекономічне становище країни, окреслено характерні риси лізингового процесу та економіко-правові засади становлення лізингу в перехідних економіках.

В основі сучасного трактування лізингу, в тому числі міжнародного, лежить розмежування понять власник і користувач. В лізингу реалізується комплекс майнових відносин шляхом купівлі засобів виробництва та їх подальшої передачі у тимчасове користування за відповідну платню. Лізингові відносини одночасно включають в себе важливі елементи кредитних операцій, інвестиційної, орендної та торгової діяльності, які тісно поєдну­ються і взаємопроникають один в одного, утворюючи нову організаційно-правову форму бізнесу.

Міжнародний лізинг можна вважати формою експорту-імпорту капі­талів, оскільки причини міграції капіталів є мотивами для експортних та імпортних лізингових операцій. Вони також виступають додатковим важли­вим джерелом збуту продукції, особливо дорогого високотехноло­гічного обладнання. Крім того, міжнародний лізинг можна розглядати як екологічно зорієнтований і інноваційний інструмент в умовах обмежених фінансових ресурсів, оскільки підприємства-лізингоодержувачі, викорис­товуючи новітні екологічно безпечні технології, мають можливість еконо­мити на видатках, пов’язаних з забрудненням довкілля.

Світова практика виробила численні види лізингових операцій. Одним з таких варіантів, який широко використовується в міжнародно­му бізнесі і слугує важливим джерелом нових інвестицій, є фінансовий лізинг. Після становлення в окремих країнах, фінансовий лізинг швидко вийшов на міжнародний рівень. У зв’язку з цим в 1988 р. в м.Оттава було прийнято “Конвенцію про міжнародний фінансовий лізинг”. Від­повідно до цієї Конвенції міжнародний лізинг – це лізинг, при якому суб’єкти лізингу перебувають під юрисдикцією різних держав, або якщо майно чи платежі перетинають державний кордон. З проведеного ана­лізу в цьому розділі автор робить висновок про те, що норми українсь­кого цивільного права в основному відповідають положенням Конвен­ції, не дивлячись на те, що Україна поки що її не ратифікувала.

Для дослідження тенденцій світового лізингового ринку було прове­дено періодизацію становлення та розвитку лізингових відносин в зарубіж­них країнах. Було проаналізовано динаміку лізингових операцій в розрізі континентів та здійснено моніторинг європейського ринку лізингових пос­луг. На основі цього можна стверджувати, що в другій половині 20 століття лізинговий бізнес успішно розвивався на всіх континентах. Серед причин успішного розвитку лізингу можна вважати переваги для всіх його учас­ників, а також державну підтримку лізингової діяльності, пов’язану з розу­мінням урядів багатьох країн важливої ролі лізингу і, зокрема, міжнарод­ного лізингу, в активізації інвестиційної діяльності.

Лізинг має багатофакторний прямий і опосередкований вплив на макроекономічне становище країни. Лізинг і кредитні операції розглядають швидше як доповнювачі, а не замінники. Виходячи з цього, лізинг як фінансовий інструмент прямо сприяє інвестиційному процесу, не зменшу­ючи обсягів кредитних операцій. Емпіричні дані підтверджують зростаючу питому вагу лізингу в загальному обсязі інвестицій в багатьох зарубіжних країнах. Також лізинговий бізнес стимулює інноваційну діяльність та НДДКР, підвищує рівень зайнятості, має позитивний вплив на платіжний баланс, розвиток підприємництва, конкуренції та ринкових відносин країни. Економічне становище країни в цілому покращується, коли суб’єк­ти господарювання не обмежені в своїй діяльності і можуть фінансувати своє розширення не лише традиційними кредитними методами. Це призво­дить до переходу економіки на якісно новий рівень ефективності.

Порівняльний аналіз економіко-правових засад становлення лізинго­вого бізнесу в деяких країнах Центральної та Східної Європи свідчить про певну подібність нормативно-правового регулювання цих країн, що ство­рює умови для інтеграції їх лізингових ринків. На відміну від України, Польщі і Бєларусі, в Росії з метою стимулювання розвитку міжнародного лізингу запроваджено пільговий режим оподаткування для іноземних лізингодавців.

Другий розділ дисертації – “Дослідження ринку міжнародних лізин­гових послуг в Україні” – присвячений аналізу чинників привабливості міжнародного лізингу в умовах ринкової трансформації національної еко­номіки та стану сучасного лізингового ринку України. Виявлено головні проблеми поширення міжнародних лізингових операцій в нашій країні: нормативно-правові, макроекономічні та організаційні. Дисертантом дослі­джується місткість теперішнього та потенційного лізингового ринку Украї­ни.

Зважаючи на низькі результати діяльності та об’єктивні причини загальної економічної кризи в нашій країні, можна стверджувати, що можливості внутрішнього та зовнішнього фінансування вітчизняних підприємств є досить обмеженими. Водночас, можна припустити, що лізингова діяльність є потенційно привабливою сферою в українському бізнесі через незадовільний стан основних фондів, обмеженість і складність використання інших джерел технічного переоснащення і роз­ширення виробництва та низку специфічних переваг лізингу порівняно з іншими формами залучення інвестицій.

В ході дослідження було виявлено чотири групи переваг лізингу, що декларуються зарубіжними лізинговими компаніями. В результаті їх кри­тичного аналізу та перевірки в сучасних економічних умовах України мож­на назвати такі чинники привабливості лізингу для вітчизняних під­приємств: зниження оподатковуваного прибутку лізингоодержувача; гнуч­кіша схема виплати лізингових платежів; зменшення комерційних ризиків лізингоодержувача; зменшення витрат на розробку і підписання лізингових контрактів в порівнянні з контрактами купівлі-продажу та інші.

На основі типового прикладу за допомогою методів проектного ана­лізу здійснено оцінку ефективності вибору українським підприємством джерела фінансування придбання виробничого обладнання серед альтер­нативних варіантів: лізинг з авансовим платежем, лізинг без авансового платежу, самофінансування та банківська позика. Було виявлено, що лізинг може мати перевагу над кредитом, хоча лізинг з авансовим платежем лише за низьких ставок дисконту. Крім того, лізинг без авансового платежу має перевагу над варіантом самофінансування за високих ставок дисконту.

Лізинг може запропонувати ще низку економічних переваг для малих та середніх підприємств в умовах трансформації національної економіки: збереження доступу до кредитних ліній; підвищення платоспроможності за борговими зобов’язаннями у випадку зміни кон’юнктури ринку в перші роки діяльності. Таким чином, новостворені підприємства отримують біль­ше шансів вижити на початку своєї діяльності. Разом з тим, було виявлено, що лізинг для лізингоодержувача в багатьох випадках є дорожчим, ніж варіанти самофінансування чи банківської позики. Проте позитивних мо­ментів, притаманних лізингу, набагато більше, ніж негативних, а історич­ний досвід розвитку лізингового бізнесу в зарубіжних країнах підтверджує його важливу роль у відтворенні виробництва, розширенні збуту, активі­зації інвестиційної діяльності.

В ході аналізу стану сучасного ринку міжнародних лізингових послуг України було виділено три періоди еволюції лізингу в Україні: радянський період (1989-1991 рр.), період ринкового поширення (1992-1996 рр.), пе­ріод розвитку (з 1997 р. до сьогодні). Проаналізовано 10 успішних міжна­родних лізингових проектів, найважливіші події на шляху становлення лізингового ринку в Україні, правове поле здійснення міжнародних лізин­го­вих операцій. Так, через нерозвиненість фінансового та інвестиційного ринків, інституційної інфраструктури, нестабільність макроекономічного середовища, а особливо недосконалість нормативно-правового регламенту­вання лізингових операцій та відсутність будь-яких стимулів з боку дер­жави для їх розвитку, міжнародний лізинг не може повністю реалізувати закладений в ньому потенціал для задоволення інвестиційних потреб вітчизняних підприємств. Це підтверджує аналіз місткості теперішнього лізингового ринку України.

В результаті дослідження місткості потенційного лізингового ринку України на основі різних сценаріїв розвитку лізингу, можна зробити висновок, що обсяг вітчизняного лізингового ринку за перспективною оцінкою в середньостроковому майбутньому, за умови вирішення зазна­чених проблем, може перевищити обсяг лізингового ринку інших євро­пейських країн з розвиненим лізинговим бізнесом. Тому, на сьогодні стоїть питання створення сприятливого економіко-правового клімату для суб’єк­тів лізингового процесу.

Аналіз структури споживання продукції машинобудування та метало­обробки підтверджує той факт, що майже 62,3% цієї продукції, що вико­ристовувалась в Україні в 1999 р., імпортувалася з-за кордону. Можна стверджувати, що імпортні лізингові операції, в яких постачальником вис­тупають зарубіжні виробники устаткування, для стимулювання інвестицій­ної діяльності відіграють сьогодні більшу роль, ніж внутрішній лізинг.

Аналіз екологічної ситуації у техногенній сфері, структури витрат та ризиків для підприємств, що забруднюють довкілля внаслідок використан­ня застарілих екологічно небезпечних технологій показує, що міжнародний лізинг прогресивного устаткування є одним з шляхів зниження цих додат­кових витрат та ризиків.

Можна стверджувати, що лізинговий бізнес в Україні лише починає свій розвиток. Майбутня його еволюція в нашій країні буде залежати від комплексного вирішення існуючих проблем, які заважають гармонійно розвиватися лізинговому бізнесу. У розв’язанні цих завдань слід зважати на пріоритетність поширення лізингових операцій в певних галузях та регіонах України.

В третьому розділі – “Організаційно-економічні засоби поширення міжнародного лізингу в Україні” – окреслено основні напрями комп­лексної програми реформування системи міжнародного лізингу в Україні на загаль­нодержавному, регіональному та місцевому рівнях. Виходячи з необхід­ності розвитку лізингу машин та обладнання для активізації інвестиційних процесів, як зазначено в Посланні Президента України до Верховної Ради в 2000 р., а також з актуальності реформування лізингових відносин, важливим є формування концепції розвитку лізингу в Україні. У зв’язку з цим пропонуються практичні рекомендації щодо поширення та вдосконалення регулювання міжнародного лізингу на різних рівнях влади з наступних питань: нормативно-правового регулювання; формування піль­гового режиму здійснення лізингових операцій; розвитку інституційної, інформаційної та навчальної інфраструктури; фінансово-економічного та організаційного забезпечення міжнародного лізингу.

Зокрема, у дисертації пропонується усунення низки суперечностей в нормативно-правових актах України стосовно лізингової діяльності, рати­фікація “Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг”, запровадження системи інвестиційного податкового кредиту та амортизаційних пільг тощо. Запропоновано та обґрунтовано доцільність створення бізнес-центру при асоціації Укрлізинг, який на замовлення учасників лізингу надаватиме інформаційно-консультаційні та посередницькі послуги. В дисертації роз­роблено організаційну схему здійснення імпортної лізингової операції. Запропоновано організаційно-економічні за­ходи обласних та місцевих органів влади для стимулювання участі українських товаровиробників експортної продукції та їхніх лізингових компаній у міжнародних вис­тавках та ярмарках.

Таким чином, використовуючи комплексний підхід до реформування системи міжнародного лізингу, можна розраховувати на перехід на якісно новий рівень лізингової діяльності в Україні.

В цьому ж розділі розроблено методичний підхід до визначення пріори­тетності галузей для використання лізингу. Суть підходу полягає у розрахунку коефіцієнтів пріоритетності кожної галузі за відповідними показниками для формування рейтингу галузей, пріоритетних для лізингу. Для розрахунку рейтингу в ході експертного опитування було сформовано шість груп галузевих показників, а саме: показники економічного розвитку галузей; інтеграції у світову економіку; потреби у модернізації основних фондів; капіталомісткості; ефективності використання основних фондів і капіталовкладень; рентабельності і заборгованості. За допомогою цього рейтингу галузей та підгалузей економіки видається можливим: визначити галузеві напрями активізації заходів розвитку та стимулювання лізингу на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях; обґрунтувати доцільність створення галузевих лізингових фондів у регіонах за підтримки органів влади; розробити стратегії входження на лізинговий ринок України іноземних і вітчизняних лізингових компаній.

У результаті емпіричного тестування методичного підходу до визначе­ння пріоритетності галузей для використання лізингу у Львівській області за даними 2000 р. було виявлено такі галузеві пріоритети як транспорт і зв’язок, сільське господарство, харчову, легку, деревообробну і целюлозно-паперову промисловість (див. табл. 1). Адекватність результатів розра­хунку рейтингу підтверджується діяльністю лізингових компаній, держав­них лізингових підприємств, заходами державних органів влади, неуря­дових організацій для поширення лізингових відносин в цих галузях еконо­міки України, багатьма українськими дослідниками проблем лізингу, а також світовою практикою ведення лізингового бізнесу. Проте навіть у пріоритетних галузях міжнародний лізинг розвивається досить повільно і стихійно. Це пояснюється відсутністю організаційно-економічних стимулів для лізингового інвестування, в тому числі і з боку державних органів вла­ди на різних рівнях, нерозвиненістю лізингової інфраструктури, великими фінансовими ризиками тощо. Тому необхідним є формування організа­ційно-економічної системи забезпечення міжнародного лізингу за галузевим принципом і регіональною диверсифікацією.

Найменш пріоритетними галузями для використання лізингу у Львівській області визначено будівництво, промисловість будівельних матеріалів, а також матеріально-технічне забезпечення, заготівлі і збут, машинобудування і металообробка (див.табл.1). Це пояснюється порів­няно низькою капіталомісткістю виробництва у деяких з цих галузей, скороченням виробництва та збитковими результатами діяльності на ба­гатьох промислових підприємствах регіону в 2000 р. Іншою причиною є порівняно високі показники оновлення основних фондів, зокрема у будівництві і промисловості будівельних матеріалів, що дещо зменшує потребу підприємств цих галузей в лізингу.

Для прийняття стратегічних рішень про передачу в лізинг майна і успішної реалізації лізингових проектів на практиці, що передбачає досяг­нення певного рівня прибутковості всіх учасників лізингової угоди, запро­поновано методичні рекомендації щодо визначення доходів лізингодавця. Серед основних та загальних факторів, що впливають на рівень доходу лізингодавця є: величина процентних ставок; сума трансакційних видатків; ризик банкрутства лізингоодержувача; ризик пошкодження і втрати лі­зингового майна; податкові вигоди для лізингодавця; умови лізингового контракту стосовно права викупу лізингового майна, розірвання чи про­довження лізингового договору; вартість додаткових послуг і технічного обслуговування лізингового майна; рівень конкуренції на ринку.

У дисертаційній роботі запропоновано організаційно-економічний ме­ханізм формування системи забезпечення міжнародного лізингу на прикла­ді лісопромислового комплексу в захід­ноукраїнському регіоні. Дисертан­том обґрунтовано доцільність створення галузевого лізингового фонду тех­нічного переоснащення. В роботі розроблено загальну схему міжнародної лізингової операції у лісопромисловому комплексі за участі лізингового фонду, лісогосподарських та деревообробних підприємств, консультацій­них центрів, постачальників техніки, торговельних фірм деревиною тощо. Джерела акумуляції фонду можна формувати за рахунок державного бюд­жету, міждержавних кредитних ліній, які мають гарантії уряду, вітчизня­них недержавних фінансових інститутів, зарубіжних інвесторів, авансових платежів лізингоодержувачів, товарного кредиту постачальників техніки.